вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" грудня 2020 р. Справа№ 910/4694/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Владимиренко С.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Кульчицької І.А.,
представників сторін:
позивача: Шалашова В.І.,
відповідача: не з'явились,
третьої особи: Ландишева С.М. ,
розглянувши апеляційну скаргу
Повного товариства "Універсальний ломбард "Грошович'Ок" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова допомога" і Компанія"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 (повний текст складений 07.09.2020)
у справі № 910/4694/20 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Повного товариства "Універсальний ломбард "Грошович'Ок" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова допомога" і Компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБМ-Груп",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ,
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 закрито провадження у справі №910/4694/20 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Ухвалу суду мотивована тим, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ПТ "Універсальний ломбард "Грошович'Ок" ТОВ "Фінансова допомога" і Компанія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу місцевого суду скасувати, а справу передати для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2020 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПТ "Універсальний ломбард "Грошович'Ок" ТОВ "Фінансова допомога" і Компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі № 910/4694/20; розгляд справи призначено на 16.11.2020.
Судове засідання, призначене на 16.11.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Євсікова О.О. у відпустці, пов'язаній із самоізоляцією через поширення епідемії гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 розгляд апеляційної скарги призначено на 14.12.2020.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В. (у зв'язку з відпусткою судді Попікової О.В.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2020 прийнято апеляційну скаргу Повного товариства "Універсальний ломбард "Грошович'Ок" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова допомога" і Компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/4694/20 до провадження у визначеному складі суду, розгляд апеляційної скарги призначену на 14.12.2020.
Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що спір між двома суб'єктами господарювання - не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки за суб'єктним складом сторін такий спір відноситься до юрисдикції господарських судів.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що ухвала місцевого суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив залишити вказану ухвалу без змін.
У судовому засіданні 14.12.2020 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник третьої особи надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Представники відповідача у судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників.
Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановив місцевий суд та підтверджується матеріалами справи, Повне товариство "Універсальний ломбард "Грошович'Ок" Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова допомога" і Компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБМ-Груп" про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором про надання фінансового кредиту №1/ФК від 26.07.2016, належне виконання якого забезпечено договором №1 від 15.12.2016, укладеним між позивачем та відповідачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/4694/20 позовну заяву залишено без руху.
13.07.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 13.04.2020 про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою місцевого суду від 16.07.2020 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 02.09.2020. Одночасно, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 .
У судовому засіданні місцевий 02.09.2020 суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У рішенні від 22.12.2009 у справі "Безимянная проти Росії" (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що "погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту".
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Справи, віднесені до юрисдикції господарських судів, визначено у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 20 цього Кодексу господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є звернення стягнення на предмет застави за договором №1 від 15.12.2016 застави обладнання, укладеним між Повним товариством "Універсальний ломбард "Грошович'Ок" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова допомога" і Компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МБМ-Груп", в забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором про надання фінансового кредиту №1/ФК від 26.07.2016, укладеним між третьою особою та позивачем.
З представленого суду договору про надання фінансового кредиту №1/ФК від 26.07.2016 вбачається, що останній укладений саме з фізичною особою ОСОБА_2 , яка не має статуту фізичної особи-підприємця.
Тобто, правовідносини у цьому спорі виникли на підставі договору застави, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору, сторонами якого є юридична особа та фізична особа.
Позивачем у цій справі є юридична особа, у якої виникло право вимоги за кредитним договором та договором застави і яка звернулась з позовом до юридичної особи - заставодавця (майнового поручителя), а фізична особа -позичальник має статус третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо на предмета спору.
Зважаючи на встановлені обставини справи, та враховуючи положення п.1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, місцевий суд дійшов вірного висновку, що спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, якщо сторонами основного зобов'язання є тільки юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, а у даному спорі стороною основного зобов'язання є фізична особа, тобто, що вказаний спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2019 Великої Палати Верховного Суду у справі №906/277/18 та Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №910/2720/18.
Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, місцевий суд дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі №910/4694/20 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційний суд також відхиляє послання скаржника на банкрутство ОСОБА_2 , оскільки провадження у справі №910/10505/20 про неплатоспроможність ОСОБА_2 відкрито ухвалою Господарського судом міста Києва від 19.09.2020, в той час як оскаржувана ухвала у даній справі №910/4694/20 винесена 02.09.2020. Відтак відповідних обставин щодо банкрутства ОСОБА_2 на час прийняття оскаржуваної ухвали не існувало, а тому вони не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення питання про закриття провадження у справі, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Повного товариства "Універсальний ломбард "Грошович'Ок" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова допомога" і Компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/4694/20 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/4694/20 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4694/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 15.12.2020.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.В. Владимиренко