вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" грудня 2020 р. Справа№ 910/13294/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Скрипки І.М.
Тищенко А.І.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Київській області
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2020
у справі №910/13294/20 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Управління поліції охорони в Київській області
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 7 733,51 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Управління поліції охорони в Київській області (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі, відповідач або АТ «Укрзалізниця») про стягнення 7 733,51 грн заборгованості за Договором №2036/20 від 23.03.2020, з яких: 7 680,00 грн основного боргу та 53,51 грн втрат від інфляції.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за Договором №2036/20 від 23.03.2020 в частині оплати наданих позивачем послуг.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2020 у справі №910/13294/20 відмовлено у задоволенні позову Управління поліції охорони в Київській області до Акціонерного товариства «Українська залізниця в особі його філії «Пасажирська компанія» про стягнення 7 733,51 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем було належним чином надано відповідачу послуги, а останнім прийнято їх без будь-яких зауважень шляхом підписання акта приймання-передачі виконаних робіт/послуг від 24.03.2020 №УПР-1943. Разом з тим, за умовами пункту 4.2. Договору оплата за Договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів відповідно до виставленого рахунку-фактури, складеного згідно з актом наданих послуг, на розрахунковий рахунок виконавця, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання акта наданих послуг, але не раніше дати реєстрації податкових накладних. Однак, позивачем не подано суду доказів реєстрації податкової накладної за надані Філії послуги, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7 680,00 грн заборгованості є передчасними та задоволенню не підлягають. Вимоги про стягнення з відповідача 53,51 грн втрат від інфляції є похідними від первісної вимоги, а тому також не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, 28.10.2020 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Управління поліції охорони в Київській області звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2020 у справі №910/13294/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи, і його висновок не відповідає обставинам справи.
У якості додатку до апеляційної скарги скаржником доданий новий доказ, а саме копія податкової накладної №2831 від 24.03.2020 з квитанцією про дату її реєстрації.
Скаржник зазначає, що неподання позивачем до суду першої інстанції доказів реєстрації податкової накладної є недоліком, який можна було швидко усунути, враховуючи положення статей 74, 174, 237 Господарського процесуального кодексу України, проте суд першої інстанції не надав позивачу такої можливості та відмовив у задоволенні позову.
За твердженнями позивача, враховуючи, що відповідач, який не виконав умови Договору щодо оплати протягом значного періоду часу (7 місяців), не надав навіть відзиву на позовну заяву, тобто недобросовісно здійснив свої процесуальні права, суд, розглядаючи справу, повинен був витребувати у сторін додатково документи, пояснення для повного та об'єктивного розгляду справи.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2020 апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Київській області у справі №910/13294/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління поліції охорони в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2020 у справі №910/13294/20, розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі №910/13294/20 є вимоги про стягнення 7 733,51 грн, а отже вказана справа відноситься до малозначних в розумінні Господарського процесуального кодексу України; встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (повідомлення про вручення поштових відправлень), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
23.03.2020 між Управлінням поліції охорони в Київській області (виконавець) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (замовник) було укладено Договір №2036/20 (далі, Договір), за умовами якого:
- виконавець зобов'язується надати послуги із забезпечення громадської безпеки, охорони правопорядку та громадського порядку на шляху прямування пасажирських поїздів, і здати їх кінцевому одержувачу послуг замовника, а замовник зобов'язується оплатити фактично надані послуги (пункт 1.1. Договору);
- послуги надаються відповідно до коду ДК 021:2015 - 5240000-0 - послуги із забезпечення громадської безпеки, охорони правопорядку та громадського порядку (пункт 1.2. Договору);
- послуги надаються виконавцем на шляху прямування 5 (п'яти) поїздів Київ-пасажирський-Львів-Київ-Пасажирський (далі - об'єкти надання послуг) (пункт 1.3. Договору);
- замовником послуг є Філія (пункт 1.4. Договору);
- кінцевим одержувачем послуг замовника є виробничий підрозділ вокзал станції Київ-Пасажирський Філії (пункт 1.6. Договору);
- ціна Договору розраховується згідно з Додатком №1, що є невід'ємною частиною Договору, та становить 7 680,00 грн, в тому числі ПДВ (20%) - 1 280,00 грн (пункт 3.1. Договору);
- замовник проводить оплату за фактично надані послуги, що підтверджується актом надання послуг, які прийняв кінцевий одержувач послуг замовника (пункт 4.1. Договору);
- оплата за Договором здійснюється замовником в безготівковій формі у національній валюті України (гривня) шляхом перерахування грошових коштів відповідно до виставленого рахунку-фактури, складеного згідно з актом наданих послуг, на розрахунковий рахунок виконавця, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання акта наданих послуг, але не раніше дати реєстрації податкових накладних; замовник вказує у своєму платіжному дорученні номер і дату Договору, номер і дату рахунка-фактури, що підлягає оплаті (пункт 4.2. Договору);
- виконавець зобов'язаний скласти в електронній формі та зареєструвати податкову(і) накладну(і) в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з Податковим кодексом України; для податкової(их) накладної(их) «номер філії» - 412, визначається числовим номером виробничого підрозділу, який є кінцевим одержувачем послуг замовника (пункт 4.4. Договору);
- Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє з 23.03.2020 до 24.03.2020 включно, у частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторонами (пункт 11.1. Договору).
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору надав відповідачу послуги на загальну суму 7 680,00 грн, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками юридичних осіб актом приймання-передачі виконаних робіт/послуг від 24.03.2020 №УПР-1943.
Претензіями від 07.07.2020 №2142/43/30/2/03-2020 (отримана Філією 08.07.2020 вхід.№956) і від 18.08.2020 №2710/43/30/2/04-2020 (отримана Філією 18.08.2020 вхід.№33) позивач просив відповідача сплатити наявну заборгованість за надані Управлінням послуги, однак Філія відповіді на вказані претензії не надіслала та заборгованість не сплатила, що і стало підставою для звернення до суду із позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі Договору №2036/20 від 23.03.2020, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.
За умовами пункту 4.1. Договору замовник проводить оплату за фактично надані послуги, що підтверджується актом надання послуг, які прийняв кінцевий одержувач послуг замовника.
Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 7 680,00 грн, що підтверджується підписаним уповноваженими представники сторін та скріпленим печатками юридичних осіб актом приймання-передачі виконаних робіт/послуг від 24.03.2020 №УПР-1943. Отже, послуги вважаються належним чином наданими позивачем та прийнятими відповідачем без будь-яких зауважень.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами пункту 4.2. Договору оплата за Договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів відповідно до виставленого рахунку-фактури, складеного згідно з актом наданих послуг, на розрахунковий рахунок виконавця, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання акта наданих послуг, але не раніше дати реєстрації податкових накладних.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією із загальних засад цивільного законодавства визначено свободу договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Таким чином, сторонами у пункті 4.2. Договору обумовлено, що перебіг строку на оплату послуг повинен обраховуватись від дати реєстрації податкової накладної, що, в свою чергу, не суперечить законодавству.
Як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні та підтверджується матеріалами справи, позивачем не було подано суду першої інстанції доказів реєстрації податкової накладної за надані Філії послуги.
Натомість, позивач, подаючи апеляційну скаргу, просить у ній суд долучити до матеріалів справи новий доказ, а саме копію податкової накладної №2831 від 24.03.2020 з квитанцією про дату її реєстрації.
Із цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Водночас, згідно частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів зазначає, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
За змістом статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що позивачем до позовної заяви не було додано доказів на підтвердження реєстрації податкової накладної за надані Філії послуги. При цьому позивач, який є стороною Договору та обізнаний із його умовами, зокрема, щодо строків виконання зобов'язання із оплати наданих послуг, під час розгляду справи в суді першої інстанції не повідомляв суд про те, що відповідна реєстрація податкової накладної була здійснена, а також про неможливість надати докази на підтвердження цього у встановлений законом або судом строк.
Водночас, посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції міг і повинен був витребувати у сторін додатково документи, пояснення для повного та об'єктивного розгляду справи, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Нездійснення відповідачем розрахунку із позивачем за надані ним послуги не є у розумінні наведеної правової норми підставою для витребування судом у сторін додаткових доказів задля підтвердження обґрунтованості заявлених позивачем вимог.
Подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом відповідача, а не його обов'язком, а тому також не може бути підставою для витребування судом додаткових доказів.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на норми 174 Господарського процесуального кодексу України у контексті можливості суду першої інстанції залишити позовну заяву без руху у зв'язку із неподанням відповідного доказу, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки позивач сам обирає докази, якими він обґрунтовує та доводить свої позовні вимоги, натомість, ні у позовній заяві, ні у додатках до неї позивач не посилався на податкову накладну, яка наразі додана до апеляційної скарги.
Із огляду на вищевстановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду апеляційної інстанції неможливості подання доданого до апеляційної скарги доказу до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У свою чергу, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, поданий позивачем новий доказ (копія податкової накладної №2831 від 24.03.2020) не досліджується судом апеляційної інстанції та не враховується при перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із наданих позивачем до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції доказів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7 680,00 грн заборгованості були заявлені передчасно, а тому задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 53,51 грн втрат від інфляції є похідними від первісної позовної вимоги про стягнення основного боргу, а тому в їх задоволенні судом було також обґрунтовано відмовлено.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у їх задоволенні в повному обсязі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу позивача необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2020 у даній справі підлягає залишенню без змін.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2020 у справі №910/13294/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2020 у справі №910/13294/20 залишити без змін.
Матеріали справи №910/13294/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді І.М. Скрипка
А.І. Тищенко