ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
09 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/304/20
Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Бєляновського В.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання засідання Арустамяна К.А.
Представники сторін:
Від Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» - адвокат ПромахА.В., ордер ОД № 668457, дата видачі : 25.09.20; посвідчення №003524 від 21.11.18;
Від Приватного акціонерного товариства «Дунайсудноремонт» - адвокат Селіванов С.А., посвідчення № 1948, дата видачі : 02.11.10;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство»
на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2020 (суддя суду першої інстанції Невінгловська Ю.М., дата і місце постановлення рішення: 12.08.2020 (повний текст складено - 17.08.2020), м. Одеса, просп. Шевченко, 29, Господарський суд Одеської області, зал судового засідання № 13)
у справі №916/304/20
за позовом Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство»
до Приватного акціонерного товариства «Дунайсудноремонт»
про визнання недійсними договору
06.02.2020 Приватне акціонерне товариство «Українське дунайське пароплавство» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Дунайсудноремонт» в якій просило суд визнати недійсним з моменту укладення договір №380ТС від 19.06.2019 на виконання ремонтних робіт.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.08.2020 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Дане рішення було обґрунтовано тим, що позивач не надав до матеріалів справи будь-яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що спірний договір №380ТС від 19.06.2019 суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином. З огляду на що, суд не вбачав підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.
10.09.2020 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» на вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2020.
Апелянт вказує, що Договір № 380ТС на виконання ремонтних робіт від 19.06.2019, зі сторони ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» підписав в.о. головного інженера Гармаш Олександра, якій діяв на підставі Наказу ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» від 29.05.2019 за № 223 та довіреності №Д/ЮС-44 від 29.05.2019 та Статуту. Підписаний договір від імені ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» є недійсним правочином тому що, в.о. головного інженера ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» О.С. Гармаш не мав необхідного обсягу повноважень на підписання цього правочину, який передбачений Статутом ПрАТ «Українське дунайське пароплавство», а саме правління не надавало своєї згоди на підписання цього договору, також у довіреності Гармаша О.С. відсутні необхідні повноваження.
У зв'язку з вищевикладеним, ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» вважає, що судом першої інстанції нез'ясовані всі обставини, що мають значення для справи, рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. ст. 215, 227 ЦК України та з порушенням норм процесуального права України.
Апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2020 по справі № 916/304/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» до Приватного акціонерного товариства «Дунайсудноремонт» про визнання договору від 19.06.2019 № 380 ТС недійсним з моменту його укладання та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» у повному обсязі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 відмовлено Приватному акціонерному товариству "Українське дунайське пароплавство" в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2020 у справі №916/304/20; апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2020 у справі №916/304/20 залишено без руху; встановлено, що приватному акціонерному товариству "Українське дунайське пароплавство" усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; роз'яснено Приватному акціонерному товариству "Українське дунайське пароплавство", що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
28.09.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої було додано докази сплати судового збору.
Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 370 від 05.10.2020, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Лавриненко Л.В. та судді Мишкіної М.А. у відпустці та з тимчасовою непрацездатністю судді Аленіна О.Ю. з 05.10.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/304/20.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2020 справу 916/304/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя - Богатир К.В., судді Бєляновський В.В., Філінюк І.Г.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» на вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2020 по справі № 916/304/20; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 30.10.2020; роз'яснено учасникам справи про їх право до 30.10.2020 подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, а також надати заперечення на заяви та клопотання інших осіб із доказами направлення копій таких заяв або заперечень іншим учасникам справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» на вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2020 по справі № 916/304/20 на 09 грудня 2020 року о 14:00 год.; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, в залі судових засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами.
09.12.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Дунайсудноремонт» надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» на вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2020 по справі № 916/304/20. Разом з відзивом від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подачу такого відзиву.
Як встановлено вище, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 30.10.2020.
Дана ухвала була отримана відповідачем 22.10.2020.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Колегія суддів, ухвалою у протокольній формі відмовила у задоволенні клопотання про поновлення строку на подачу відзиву, оскільки відповідачем не було наведено поважних причин такого пропуску та, відповідно, залишила без розгляду відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» на вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2020.
09.12.2020 у судовому засідання прийняли участь представники ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» - адвокат Промах А.В. та ПрАТ «Дунайсудноремонт» - адвокат Селіванов С.А.
Оскільки представники обох сторін з'явилися у судове засідання, то на думку колегії суддів в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» на вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2020 по справі № 916/304/20 по суті, адже у даному випадку ніщо не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.
Фактичні обставини, встановлені судом.
19 червня 2019 року між Приватним акціонерним товариством «Українське дунайське пароплавство» (Замовник) в особі в.о. головного інженера Олександра Гармаша, який діяв на підставі наказу ПрАТ «УДП» від 29.05.2019 №223, довіреності №Д/ЮС-44 від 29.05.2019 року, Статуту та Приватним акціонерним товариством «Дунайсудноремонт» (Виконавець) в особі голови Правління Валерія Сідякова, що діяв на підставі Статуту, укладено договір №380 ТС на виконання ремонтних робіт, відповідно до п. 1.1 якого позивач, як замовник передає, а відповідач, як виконавець, приймає на себе виконання робіт по ремонту т/х «Загорск» (надалі - Судно) на території заводу Виконавця. Відповідач зобов'язується виконати ремонт своєю робочою силою, своїми субпідрядниками, своїми матеріалами і засобами в повному обсязі і відповідно до ремонтної відомості, а позивач зобов'язується подати судно на завод виконавця в строки, узгоджені сторонами, прийняти та оплатити роботу, виконану Виконавцем згідно з цим Договором і, у разі виявлення допущених у роботі відхилень від Договору або невідповідностей, заявити про них Виконавцю.
Відповідно до п. 2.1.1. Договору, вартість ремонту становить 2 748 800,60, в тому числі ПДВ 458 133, 43 грн.
За умовами п.2.2 Договору, визначено, зокрема, що порядок розрахунків здійснюється Замовником в наступному порядку: - 50 відсотків від ціни Договору у розмірі 1 374 400, 30 грн. з ПДВ при постановці Судна у ремонт протягом 3 банківських днів з дати отримання від виконавця оригіналу належним чином оформленого рахунку, але не раніше ніж за місяць до узгодженої запланованої дати постановки Судна в ремонт. Запланована дата постановки Судна в ремонт узгоджується Сторонами; остаточний розрахунок за вирахуванням сплачених Замовником платежів протягом 3 банківських днів з дня отриманням замовником від виконавця оригіналу належним чином оформленого рахунку та за умови наявності підписаних Сторонами Актів здачі приймання наданих Послуг, Виконавчої ремонтної відомості (які видаються Замовнику в день підписання Акту приймання Судна з ремонту).
Згідно п.8.1. Договору, термін дії цього договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання всіх умов Договору.
Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписом частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною другою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до положень частини другої статті 207 цього Кодексу правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом частин першої та другої статті 99 Цивільного кодексу України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.
19 червня 2019 року договір №380ТС на виконання ремонтних робіт від імені ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» (Замовник) було підписано в.о. головного інженера Олександром Гармашем, який діяв на підставі наказу ПрАТ «УДП» від 29.05.2019 №223, довіреності №Д/ЮС-44 від 29.05.2019, Статуту.
Пунктом 9.4.1 Статуту ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» визначено, що виконавчим органом Товариства, що здійснює управління поточною діяльністю Товариства, є Правління Товариства на чолі з Головою Правління.
Відповідно до п.9.4.7 Статуту Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство», до компетенції Правління зокрема, але не виключно, належить прийняття рішення про вчинення правочинів від імені Товариства, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10% активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.
Для здійснення оперативного керівництва поточною діяльністю Товариства Голова Правління самостійно, зокрема підписує (або уповноважує на підписання іншу посадову особу Товариства) всі документи грошового, кредитного, майнового та немайнового характеру, звіти та баланси, листи, звернення та інше (абз. 9 п. 9.4.11 Статуту).
Як вбачається з Наказу №223 від 29.05.2019 (Т. 1 арк. 118) для оперативного рішення виробничих завдань та контролю за витрачанням грошових коштів, з 29.05.2019 визначено адміністративну підпорядкованість структурних підрозділів ПрАТ «УДП», поміж іншого у п. 1.6 Наказу на в.о. головного інженера Гармаш О. покладено у підпорядкування технічна служба, ГВСП «База технічного обслуговування флоту» та ГВСП «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод», що підпорядковуються функціонально.
При цьому, у п. 2 вищезазначеного Наказу визначено, що з 29.05.2019, з урахуванням підпорядкування структурних підрозділів, вказаного у п.1 даного наказу, на підставі виданих письмових довіреностей надано за завідуванням повноваження та призначено відповідальними заступників голови Правління, в тому числі і виконувачів обов'язків заступників голови Правління, та головного інженера, в тому числі і виконувача обов'язків головного інженера, за затвердження техніко-економічного обґрунтування необхідності укладання договорів/контрактів/угод; підписання за завідуванням та скріплення печаткою ПрАТ «УДП» всіх видів договорів/контрактів/угод, додаткових угод до них, розпоряджень про призначення відповідальних осіб за виконання договорів/контрактів/угод та актів виконаних робіт за ними або інших документів, що підтверджують їх виконання.
У матеріалах справи міститься довіреність Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» №Д/ЮС-44 від 29.05.2019 (т. 1 арк.4), відповідно до якої позивач в особі голови Правління Чалого Д,С. уповноважує в.о. головного інженера ПрАТ «УДП» - Гармаша О.С., на, зокрема затвердження техніко-економічного обґрунтування необхідності укладання договорів/контрактів/угод, підписання та скріплення печаткою ПрАТ «УДП» всіх видів договорів/контрактів/угод, додаткових угод до них, розпоряджень про призначення відповідальних осіб за виконання договорів/контрактів/угод та актів виконаних робіт за договорами, ініціатором укладання яких є підрозділи, що підпорядковані головному інженеру ПрАТ «УДП».
Таким чином, видана довіреність в.о. головного інженера Гармашу О.С., цілком відповідає розподілу функціональних обов'язків, покладених на нього Наказом №223 від 29.05.2019.
Вказана довіреність діяла до 31.12.2019 та видана без права передоручення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно з ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ст. 241 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 244 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст. 246 Цивільного кодексу України).
Представництво за довіреністю припиняється у разі:
1) закінчення строку довіреності;
2) скасування довіреності особою, яка її видала;
3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;
4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;
5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;
6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності (ч. 1 ст. 248 Цивільного кодексу України).
Положеннями ст. 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Доводи апелянта щодо відсутності повноважень в.о. головного інженера Гармаш О.С., зокрема через не зазначення у довіреності про вчинення правочинів від імені Товариства, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10% активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки в.о. головного інженера Гармаша О. С. довіреністю №Д/ЮС-44 від 29.05.2019 було уповноважено як посадову особу у відповідності до абз. 9 п. 9.4.11 Статуту ПрАТ «УДП», здійснювати визначений обсяг повноважень, передбачених Наказом №223 від 29.05.2019, в тому числі затвердження техніко-економічного обґрунтування необхідності укладання договорів/контрактів/угод, підписання та скріплення печаткою ПрАТ «УДП» всіх видів договорів/контрактів/угод, додаткових угод до них, розпоряджень про призначення відповідальних осіб за виконання договорів/контрактів/угод та актів виконаних робіт за договорами, ініціатором укладання яких є підрозділи, що підпорядковані головному інженеру ПрАТ «УДП». Тобто, у вказаній довіреності у повній мірі, без обмежень, наділено Гармаш О. правом підпису та скріплення печаткою договорів, що відноситься до сфери його підпорядкування, в тому числі на укладання договору №380-ТС від 19.06.2019 на виконання ремонтних робіт.
Окрім того, в матеріалах справи міститься, наданий представником апелянта, Звіт про виконання фінансового плану ПрАТ "УДП" за 2018 рік. З даного звіту вбачається, що сума всіх активів ПрАТ "УДП" на 2018 рік становила 361 016 тис грн. Таким чином, 10 % активів ПрАТ "УДП" становить 36 101 600,00 грн. Сума оскаржуваного договору становить 2 748 800,60 грн., тобто не перевищує 10% активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.
Матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем дій голови правління Чалого Д.С. щодо видачі ним від імені товариства довіреності №Д/ЮС-44 від 29.05.2019, зокрема доказів визнання недійсним цього правочину в установленому законом порядку.
Відсутні у матеріалах справи й докази припинення вказаної довіреності на момент підписання Гармаш О.С. оспорюваного позивачем договору.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи свідчать про правомірність представництва інтересів позивача в.о. головного інженера Гармаш О.С. за довіреністю №Д/ЮС-44 від 29.05.2019 в частині підписання договору від 19.06.2019 №380-ТС на виконання ремонтних робіт.
Крім того, положенням ст. 203 ЦК України, передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В пункті 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказано, що загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
При цьому зміст правочину відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Таким чином, позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.
Відповідно до роз'яснень, наведених в Постанові Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Також відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Оскільки в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України, правомірність правочину презюмується, відповідно обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
При цьому приписи вказаної статті ЦК кореспондуються з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
За приписами ст. ст. 627, 628 Цивільного України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
Відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Укладений між сторонами по даній справі договір за своєю правовою природою є договором підряду. Відносини підряду регулюються положеннями ЦК та іншими актами цивільного законодавства.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ст. 241 Цивільного кодексу України).
Згідно роз'яснень, наведених в абз. 6 п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» встановлено, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.
При цьому, у п. 3.4 вказаної Постанови роз'яснено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Таким чином, відповідно до наведених роз'яснень, схвалений юридичною особою правочин не можна визнати недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи, підписання договору супроводжувалось наступним його схваленням представниками позивача, а саме відповідно до аркушу погодження до договору на виконання ремонтних робіт № 380 ТС від 19.06.2019 між ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» та ПрАТ «Дунайсудоремонт», укладення договору № 380 ТС від 19.06.2019 з боку позивача було погоджено: в.о заступника голови правління - Москаленко О., в.о заступника голови правління - Громченко В., головним бухгалтером Тостоган В., заступником начальника юридичної служби - Рябуха Л., в.о. начальника СЕБЗК - Созанським В, провідним економістом відділу казначейства - Храновською Н., в.о. начальника технічної служби - Сеніловим І., тобто укладання спірного договору було цілком схвалено представниками позивача.
Крім того, як встановлено судом, на виконання зобов'язань, прийнятих на себе позивачем за умовами договору №380 ТС від 19.06.2019, ним було перераховано на рахунок відповідача на підставі платіжного доручення №3042 від 16.07.2019 грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн. та на підставі платіжного доручення №LGF47 від 01.08.2019 перераховано грошові кошти у розмірі 874 400,30 грн.
При цьому, в листі в.о. голови правління ПрАТ «УДП» від 05.12.2019 №ЧМ/406, повідомлено про неможливість своєчасно сплатити рахунки, пред'явлені відповідачем на оплату згідно з умовами укладених договорів на ремонт, в тому числі за спірним договором №380 ТС від 19.06.2019, а не про недійсність вказаного договору. Більш того, у відповіді на претензію №ЮС-778 від 05.11.2019, заступник голови Правління ПрАТ «УДП» Тарасенко О. підтверджував наявність основної заборгованості за вказаним договором.
Окрім того, у порушення умов договору на виконання ремонтних робіт №380 ТС від 19.06.2019 позивачем так і не було здійснено оплати виконаних відповідачем робіт, у зв'язку з чим Приватним акціонерним товариством «Дунайсудноремонт» було подано до Господарського суду Одеської області позов (справа №916/3478/19) про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» заборгованості у загальному розмірі 1 521 760,66 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 1 463 514,86 грн., пені у розмірі 53 239,68 грн., трьох відсотків річних у розмірі 5 006,12 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору на виконання ремонтних робіт №380 ТС від 19.06.2019 в частині своєчасної та повної оплати вартості виконаних позивачем робіт.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.02.2020 по справі №916/3478/19, задоволено позов ПрАТ «Дунайсудноремонт», а саме з стягнуто з ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» на користь ПрАТ «Дунайсудноремонт» суму основного боргу у розмірі 1 463 514,86 грн., пеню у розмірі 53 239,68 грн, три відсотки річних у розмірі 5 006,12 грн., судовий збір у розмірі 22 826,41 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2020 у справі № 916/3478/19 - залишено без змін; апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» - залишено без задоволення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подання Приватним акціонерним товариством «Українське дунайське пароплавство» даного позову про визнання договору №380ТС від 19.06.2019 недійсним, свідчить про ухилення позивача від виконання умов спірного договору, оскільки наступне погодження посадовими особами позивача договору, перерахування коштів відповідачу на виконання взятих на себе зобов'язань за договором, відповіді на претензію, в яких висловлена згода з основною заборгованістю за договором в повному обсязі, свідчать про схвалення і прийняття усіх умов оспорюваного договору.
Отже, зазначене вказує на виконання сторонами умов спірного договору, а тому колегія суддів вважає, що позивач під час процедури виконання цього договору своїми діями фактично схвалив умови спірного договору.
Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що підписаний договір від імені ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» є недійсним правочином з підстав того, що в.о. головного інженера ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» О.С. Гармаш не мав необхідного обсягу повноважень на підписання цього правочину, оскільки позивач фактично виконував спірний договір, чим схвалив умови спірного договору відповідно до ст. 241 ЦК України.
Таким чином, ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено достатньо підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2020 по справі №916/304/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 14.12.2020.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: В.В. Бєляновський
І.Г. Філінюк