ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
08 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/585/18(916/1051/20)
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Бєляновського В.В., Лавриненко Л.В.
секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від ТОВ "Автостайл" - адвокат Кочмар В.В.
від ТОВ "Французький бульвар- Еліт" - адвокат Салімоненко О.С. та адвокат Чухрай Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Автостайл”
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2020
у справі №916/585/18(916/1051/20)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Французький бульвар-Еліт”
до
1) реєстратора Іскрова О.В.;
2) Одеської обласної філії КП “Центр державної реєстрації”;
3) Акціонерного товариства “Альфа-Банк”;
4) Товариства з обмеженою відповідальністю “Автостайл”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача АТ “Альфа-Банк”: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Астер-Фінанс”
про визнання протиправним та скасування рішень реєстратора, скасування записів про право власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу
Товариство з обмеженою відповідальністю “Французький бульвар-Еліт” (далі - ТОВ “Французький бульвар-Еліт”) звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою, з урахуванням уточнень, до відповідачів АТ “Альфа-Банк”, ТОВ “Автостайл” та третіх осіб ТОВ “Фінансова компанія “Астер Фінанс” та державного реєстратора Іскрова О.В., в якій просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 37407015 від 04.10.2017р., прийняте державним реєстратором Одеської обласної філії КП “Центр державної реєстрації” Іскровим О.В.;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №22661492, внесений 04.10.2017р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Одеської обласної філії КП “Центр державної реєстрації” Іскровим О.В. за АТ “Укрсоцбанк”;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, а саме: незавершеного будівництва курортно-рекреаційного комплексу сімейного типу, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (вул. Амундсена), будівельною готовністю-15%, розмір загальної площі (фактично) - 793, 7 кв.м., матеріали стін: залізобетон, складові частини об'єкта нерухомого майна: курортно-рекреаційний комплекс А, фундамент Б, підпірна стіна 1, реєстраційний номер 1369655551101 від 20.12.2017р., укладеного між АТ “Укрсоцбанк” та ТОВ “Автостайл”, зареєстрованого в реєстрі за №3294;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за №24056980, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. 20.12.2017р. за ТОВ “Автостайл”.
У вересні 2020 ТОВ “Французький бульвар-Еліт” звернулося до суду першої інстанції із заявою в якій просило:
- забезпечити позов шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна: незавершене будівництво курортно-рекреаційного комплексу сімейного типу, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (вул. Амундсена), будівельною готовністю-15%, розмір загальної площі (фактично) - 793, 7 кв.м., матеріали стін: залізобетон, складові частини об'єкта нерухомого майна: курортно-рекреаційний комплекс А, фундамент Б, підпірна стіна 1, реєстраційний номер 1369655551101, розташованого на земельній ділянці площею 0,5291 га, яка розташована за адресою: Одеська обл. м. Одеса, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 687374451101, кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:35:002:0009, належне ТОВ “Автостайл” на підставі договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 20.12.2017р., зареєстрованого в реєстрі за №3294;
- заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно проведення будь-яких реєстраційних дій, в тому числі щодо відчуження, передачі в оренду чи під заставу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомого майна: незавершеного будівництва курортно-рекреаційного комплексу сімейного типу, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (вул. Амундсена), будівельною готовністю-15%, розмір загальної площі (фактично) - 793, 7 кв.м., матеріали стін: залізобетон, складові частини об'єкта нерухомого майна: курортно-рекреаційний комплекс А, фундамент Б, підпірна стіна 1, реєстраційний номер 1369655551101, розташованого на земельній ділянці площею 0, 5291 га, яка розташована за адресою: Одеська обл. м. Одеса, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 687374451101, кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:35:002:0009, належне ТОВ “Автостайл”;
- заборонити ТОВ “Автостайл” чинити дії щодо будівництва, реконструкції, перепланування, знищення об'єкту нерухомого майна: незавершеного будівництва курортно-рекреаційного комплексу сімейного типу, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (вул. Амундсена), будівельною готовністю-15%, розмір загальної площі (фактично) - 793, 7 кв.м., матеріали стін: залізобетон, складові частини об'єкта нерухомого майна: курортно-рекреаційний комплекс А, фундамент Б, підпірна стіна 1, реєстраційний номер 1369655551101, розташованого на земельній ділянці площею 0, 5291 га, яка розташована за адресою: Одеська обл. м. Одеса, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 687374451101, кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:35:002:0009, належне ТОВ “Автостайл” до вирішення справи по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 заяву ТОВ “Французький бульвар-Еліт” про забезпечення позову задоволено частково, заборонено будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно проведення будь-яких реєстраційних дій, в тому числі щодо відчуження, передачі в оренду чи під час заставу, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомого майна: незавершеного будівництва курортно-рекреаційного комплексу сімейного типу, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (вул. Амундсена), будівельною готовністю-15%, розмір загальної площі (фактично) - 793, 7 кв.м., матеріали стін: залізобетон, складові частини об'єкта нерухомого майна: курортно-рекреаційний комплекс А, фундамент Б, підпірна стіна 1, реєстраційний номер 1369655551101, розташованого на земельній ділянці площею 0, 5291 га, яка розташована за адресою: Одеська обл. м. Одеса, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 687374451101, кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:35:002:0009, належне ТОВ “Автостайл”. В іншій частині заяви ТОВ “Французький бульвар-Еліт” про забезпечення позову - відмовлено.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що предметом спору у даній справі є визнання протиправним та скасування рішень реєстратора, скасування записів про право власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову суд встановив дотримання принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову вживаються судом лише в межах предмета позову та не порушують прав інших осіб, не залучених до участі у справі.
Місцевий господарський суд зазначив, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснення переєстрації майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи відповідачем буде переєстроване майно, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна та заборони ТОВ “Автостайл” чинити дії щодо будівництва, реконструкції, перепланування, знищення об'єкту нерухомого майна з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено фактичних обставин, з якими пов'язується застосування зазначених видів забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів з огляду на те, що позовна вимога стосується визнання протиправним та скасування рішень реєстратора, скасування записів про право власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу, тобто є немайновою.
Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулося ТОВ “Автостайл” з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 року про забезпечення позову та про відмову у забезпеченні позову в частині, якою частково задоволена заява ТОВ «Французький бульвар - Еліт» про забезпечення позову - скасувати, у вказаній частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви ТОВ «Французький бульвар - Еліт» про забезпечення позову повністю.
Апелянт вважає, що задовольняючи частково заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд першої інстанції формально вказав, що погоджується з тим, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснення переєстрації майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача. Мотивуючи необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, суд зазначив, що у іншому випадку до закінчення розгляду даної справи ТОВ «Автостайл» буде переєстроване майно і позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Втім, як вважає апелянт, суд першої інстанції всупереч приписів ГПК України, при прийнятті оскаржуваної ухвали, не навів жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив, що існує ризик відчуження ТОВ «Автостайл» об'єкту незавершеного будівництва, внаслідок чого відновлення прав позивача стане неможливим.
На думку апелянта, надана позивачем роздруківка з сайту ОLХ від 01.09.2020, згідно з якою належний ТОВ «Автостайл» об'єкт незавершеного будівництва начебто виставлений на продаж не є належним та допустимим доказом вчинення ТОВ «Автостайл» дій, спрямованих на реалізацію зазначеного майна. ТОВ «Автостайл» стверджує, що не опубліковувало будь-яких оголошень на веб-ресурсі ОLХ. До того ж, як зазначає апелянт, на даному ресурсі будь-яка особа може розмістити оголошення щодо продажу майна, оскільки зміст оголошень не перевіряється, а особа, яка їх розміщує не ідентифікується.
За твердженням апелянта, оцінку подібній роздруківці суд першої інстанції у даній справі вже надавав, оцінював її критично, як бездоказову та не приймав до уваги, зокрема в ухвалі від 15.04.2020 про відмову позивачу у задоволені клопотання про забезпеченні позову. Натомість, за ідентичних умов і фактичних обставин, розглянувши вдруге заяву позивача, про забезпечення позову в даній справі, суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою дійшов до протилежного висновку про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову.
Скаржник також вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем необхідність вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтовувалася тим, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25.08.2020 у справі №947/23426/20 було скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.08.2018 у справі №522/8613/18. Тобто, як вважає апелянт, позивач свідомо намагається унеможливити виконання судового рішення, яке набрало законної сили та виконується шляхом вчинення відповідних реєстраційних дій державним реєстратором. Таким чином, оскаржуваною ухвалою створені перешкоди у виконанні ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25.08.2020 в частині державної реєстрації скасування арешту належного ТОВ «Автостайл» майна, що є неприпустимим та суперечить положенням ст. 124 Конституції України.
Також апелянт вважає, що вказані у поданій позивачем до суду заяві про забезпечення позову заходи, які суд першої інстанції задовольнив, в розумінні приписів частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, враховуючи що спір заявника при розгляді поданої до суду заяви не вирішується по суті.
На думку апелянта, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову також не є співмірними з одним із основних принципів господарського судочинства - змагальності сторін, закріпленого у п. 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що заявник просить суд заборонити вчиняти дії щодо спірного об'єкту фактично всім суб'єктам реєстраційних дій.
З урахуванням наведеного апелянт вважає, що заява позивача є такою, що не підлягала задоволенню в повному обсязі заявлених вимог, оскільки заявником не наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення та не направлена на ефективний захист або поновлення прав позивача.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №916/585/18(916/1051/20) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Автостайл” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2020, призначено справу до розгляду на 21.10.2020.
Судове засідання призначене на 21.10.2020 не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Аленіна О.Ю.
Головуючи суддя Аленін О.Ю. з 05.10.2020 по 28.10.2020 був тимчасово непрацездатним. Суддя Лавриненко Л.В. з 26.10.2020 по 30.10.2020 перебувала у відпустці.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 призначено справу до розгляду на 19.11.2020.
Відповідно до підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ “Перехідні положення” ГПК України, підпунктів 2.3.25, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 року, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/585/18(916/1051/20) у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Лавриненко Л.В. з 10.11.2020.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Автостайл” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 по справі №916/585/18(916/1051/20), визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Автостайл” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 по справі №916/585/18(916/1051/20) прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.
У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 у справі №916/585/18(916/1051/20) оголошено перерву до 08.12.2020.
Відповідно до підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ “Перехідні положення” ГПК України, підпунктів 2.3.25, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 року, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/585/18(916/1051/20) у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Мишкіної М.А. з 30.11.2020.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги ТОВ “Автостайл” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 по справі №916/585/18(916/1051/20), визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Бєляновського В.В., Лавриненко Л.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 апеляційну скаргу ТОВ “Автостайл” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 по справі №916/585/18(916/1051/20) прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Бєляновського В.В., Лавриненко Л.В.
02.12.2020 до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги від ТОВ “Автостайл” в яких скаржник, серед іншого, відзначає, що на його думку при постановленні оскаржуваної ухвали Господарський суд Одеської області не з'ясував обсягу позовних вимог; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; вжиття такого виду забезпечення позову як заборона вчиняти будь-які дії суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно проведення будь-яких реєстраційних дій, є втручанням у дискреційні повноваження державного органу, що фактично унеможливлює реалізацію зазначеним державним органом своїх повноважень, передбачених законом; вжиття заходів забезпечення позову щодо невизначеного кола осіб, а саме будь-яким особам вчиняти будь-які дії, створює перешкоди у діяльності невизначеного кола осіб та є порушенням прав цих осіб, зокрема осіб, які не залучені до участі у цій справі. У контексті предмета позову і позовних вимог матеріали справи не містять доказів необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову.
Як вважає апелянт, оскаржувана ухвала суду ґрунтується на припущеннях, водночас заява про вжиття заходів забезпечення позову також не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можна було б дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення позову у визначений заявником спосіб та ймовірність утруднення виконання рішення господарського суду, у разі його невжиття.
08.12.2020 судом апеляційної інстанції отримано письмові пояснення від ТОВ “Автостайл” в яких скаржник додатково зазначає, що на позовні вимоги ТОВ «Французький бульвар-Еліт» у даній справі не розповсюджуються положення ч. 2 ст. 7 Кодексу з процедур банкрутства та пункту 8 ст. 20 ГПК України, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для прийняття позовної заяви для розгляду в межах справи про банкрутство. Таке порушення, на думку апелянта, призвело до порушення порядку автоматичного розподілу справ за принципом вірогідності, та як наслідок, до постановления оскаржуваної ухвали судом не встановленим законом, у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Другим суттєвим порушенням норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, як вважає апелянт, став факт забезпечення позову, який подано за умов замовчування позивачем факту перебування на розгляді господарського суду позовної заяви з тотожним предметом та підставами позову (справа №916/1901/18).
Під час судового засідання від 08.12.2020 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Представники ТОВ «Французький бульвар-Еліт» надали пояснення відповідно до яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану увалу без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно з ч.4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У відповідності до ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах №914/2157/19 від 20.07.2020р., №910/19256/16 від 10.04.2018р., №910/20479/17 від 14.05.2018р., №922/1605/18 від 11.09.2018р., №909/526/19 від 14.01.2019р., №925/288/17 від 25.01.2019р., №904/1417/19 від 26.09.2019р.).
Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, ТОВ «Французький бульвар-Еліт» зазначило, що відповідно до оспорюваного договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 20.12.2017, укладеного між АТ “Укрсоцбанк” та ТОВ “Автостайл”, останній є власником нерухомого майна, а саме: незавершеного будівництва курортно-рекреаційного комплексу сімейного типу, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (вул. Амундсена), будівельною готовністю-15%, розмір загальної площі (фактично) - 793, 7 кв.м., матеріали стін: залізобетон, складові частини об'єкта нерухомого майна: курортно-рекреаційний комплекс А, фундамент Б, підпірна стіна 1, реєстраційний номер 1369655551101, яке на даний період часу жодним чином не обтяжене та ТОВ “Автостайл” має право вільно ним розпоряджатися та відчужувати.
Заявник зазначив, що за його заявою було порушено кримінальне провадження, відомості про яке 26.04.2018 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018160000000405, та в рамках якого ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.08.2018р. у справі №522/8613/18 було задоволено клопотання сторони обвинувачення та накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського з кадастровим номером 5110136900:35:002:0009 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення та об'єкт нерухомого майна, що на ній знаходиться незавершене будівництво курортно-рекреаційного комплексу сімейного типу будівельною готовністю 15% (реєстраційний номер 1369655551101).
Позивач стверджує, що йому стало відомо, що 25.08.2020 слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси у справі №947/23426/20 задоволено клопотання ТОВ “Автостайл” про скасування арешту в рамках кримінального провадження №42018160000000405 та скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.08.2018 у справі №522/8613/18.
Заявник вважає, що ТОВ “Автостайл” не обмежено в реалізації прав власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема, як власник може здійснити відчуження об'єкту, обмеження його заставою (іпотекою), передання об'єкту в оренду/управління третій особі тощо та вказує, що відповідно до роздруківки зі сайту OLX від 01.09.2020 спірний об'єкт нерухомого майна виставлений на продаж та заявка не знята до цього часу.
Враховуючи те, що ТОВ “Автостайл” системно намагався скасувати арешт та заборону на об'єкт та те, що у мережі Інтернет є інформація щодо продажу об'єкту, заявник вважає, що у нього є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
На переконання позивача, у випадку відчуження або вчинення інших реєстраційних дій відповідачем ТОВ “Автостайл” щодо незавершеного будівництва курортно-рекреаційного комплексу сімейного типу унеможливить виконання рішення за поданим позовом, оскільки останній стосується саме скасування права власності за ТОВ “Автостайл” з питанням визнання недійсними правовстановлюючих документів ТОВ “Автостайл”.
На підтвердження своїх доводів, наведених в заяві про забезпечення позову, позивачем надано відповідні докази, а саме:
1) ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02.08.2018р. по справі №522/8613/18, якою був накладений арешт на майно, заборонено відчужувати, розпоряджатися та користуватися майном, а саме - земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського з кадастровим номером №5110136900:35:002:0009 та об'єктом нерухомого майна, що на ній знаходиться - незавершене будівництво курортно-рекреаційного типу будівельною готовністю 15% (реєстраційний номер - 1369655551101);
2) ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03.10.2019р. по справі №522/8613/19, якою повернуто клопотання директора ТОВ “Автостайл” про скасування арешту в рамках кримінального провадження №42018160000000405;
3) роздруківку із сайту OLX, в якій зазначено про продаж об'єкту незавершеного будівництва - курортно-рекреаційного комплексу сімейного типу, розташованого на вул. Дача Ковалевськогов м. Одеса, будівельною готовністю 15%, загальна площа 793, 7 кв.м., матеріали стін: залізобетон; об'єкт розташований поряд з морем, на земельній ділянці площею 0, 5291 га, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва курортно-рекреаційного комплексу;
4) ухвалу Київського районного суду м. Одеси по справі №947/23426/20 від 25.08.2020р., якою скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.08.2018р. у справі №522/8613/18.
Предметом позову у даній справі є визнання протиправним та скасування рішень реєстратора, скасування записів про право власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Якщо позивач звертається до суд з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснення перереєстрації майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду; у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи відповідачем буде відчужене майно та відбудеться реєстрація права власності за іншою особою, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення його порушених чи оспорюваних прав.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта з приводу недоведеності ризиків відчуження майна та неналежності наданого позивачем доказу, а саме роздруківки з сайту OLX з огляду на таке.
За переконанням колегії суддів, розміщення на сайті OLX оголошень про продаж спірного об'єкту незавершеного будівництва (навіть за відсутності доказів щодо розміщення цих оголошень саме ТОВ “Автостайл”) підтверджує обґрунтованість припущення позивача щодо можливості зміни власника/передачі в оренду/передачі в управління спірного майна особам, які наразі не є учасниками справи, що в подальшому ускладнить ефективне поновлення права у разі задоволення позову.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.08.2018 по справі №522/8613/18, був накладений арешт на майно, заборонено відчужувати, розпоряджатися та користуватися майном, а саме - земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського з кадастровим номером №5110136900:35:002:0009 та об'єктом нерухомого майна, що на ній знаходиться - незавершене будівництво курортно-рекреаційного типу будівельною готовністю 15% (реєстраційний номер - 1369655551101).
Між тим, станом на час звернення позивача із заявою про забезпечення позову та прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали (у вересні 2020), ухвалу Київського районного суду м. Одеси по справі №947/23426/20 від 25.08.2020 скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.08.2018 у справі №522/8613/18.
До того ж, у відповідності до роздруківки з сайту OLX, вбачається, що об'єкт незавершеного будівництва - курортно-рекреаційного комплексу сімейного типу, розташований на вул. Дача Ковалевськогов м. Одеса, будівельною готовністю 15%, загальна площа 793, 7 кв.м., матеріали стін: залізобетон; об'єкт розташований поряд з морем, на земельній ділянці площею 0, 5291 га, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва курортно-рекреаційного комплексу, запропоновано до продажу.
Відтак відсутність, станом на час прийняття оскаржуваної ухвали, інших обтяжень щодо спірного майна, які б перешкоджали його реалізації, наявність доказів які свідчать про наміри ТОВ “Автостайл” реалізувати спірне майно, свідчить про наявність обґрунтованих припущень, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, посилання апелянта на попередній висновки місцевого господарського суду, зокрема наведені в ухвалі від 15.04.2020, про неприйняття в якості доказу розміщеного на сайті OLX оголошення, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки станом на час прийняття такого рішення обставини по справі були відмінними від тих, що існують на теперішній час, зокрема, існували інші обтяження щодо спірного майна, зокрема, ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 02.08.2018 по справі №522/8613/18, якою був накладений арешт на майно, заборонено відчужувати, розпоряджатися та користуватися майном, а саме - земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського з кадастровим номером №5110136900:35:002:0009 та об'єктом нерухомого майна, що на ній знаходиться - незавершене будівництво курортно-рекреаційного типу будівельною готовністю 15% (реєстраційний номер - 1369655551101).
Колегія суддів зазначає, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна не порушує прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ “Автостайл” чи інших осіб, які не є учасниками справи, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом першої інстанції позову ТОВ “Французький бульвар-Еліт” по суті за звичайною процедурою, а в разі задоволення позову сприятимуть ефективному захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
Не заслуговують на увагу й твердження апелянта з приводу тотожності застосованих судом першої інстанції заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, оскільки оцінюючи зміст заявлених позовних вимог та вжитті судом першої інстанції заходи забезпечення позову можна дійти висновку, що вони не є тотожними.
Відхиляє колегія суддів з твердження апелянта з приводу того, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для прийняття позовної заяви для розгляду в межах справи про банкрутство.
Згідно з ч.1 ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник, визначено ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно якої спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Таким чином, з огляду на положення Кодексу України з процедур банкрутства, розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.05.2018 відкрито провадження у справі №916/585/18 про банкрутство ТОВ «Французький бульвар-Еліт».
Постановою Господарського суду Одеської області від 26.11.2018 визнано банкрутом ТОВ „Французький бульвар-Еліт”, відкрито відносно ТОВ „Французький бульвар-Еліт” ліквідаційну процедуру, тощо.
На теперішній час ліквідаційна процедура стосовно відносно ТОВ „Французький бульвар-Еліт” триває, справа перебуває у провадженні Господарського суду Одеської області.
За таких обставин, за змістом частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що законодавець відніс спори в яких однією зі сторін ж боржник до юрисдикції господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, тобто на вирішення судді відповідного суду, який розглядає справу про банкрутство одноособово та діє як суд, за правилами позовного провадження без порушення нової справи.
Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постановах від 18.02.2020 у справі №918/335/17, 23.10.2019 у справі №752/4361/15.
Не є обґрунтованими й твердження апелянта з приводу того, що на розгляді господарського суду перебувала позовна заяви з тотожним предметом та підставами позову (справа №916/1901/18), оскільки під час розгляду заяви про забезпечення позову суд не вирішує справу по суті та не встановлює тотожність (відмінність) заявлених позовних вимог із вимогами заявленими і інших справах. До того ж, як вбачається з наявних матеріалів справи, провадження по справі №916/1901/18 вже завершено прийняттям по справі судового рішення.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність прийнятого судового рішення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 03.09.2020.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 по справі №916/585/18(916/1051/20) залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 14.12.2020.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Бєляновський В.В.
Суддя Лавриненко Л.В.