79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"02" грудня 2020 р. Справа №914/989/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
суддів Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Рекламне агентство «Акваріум» б/н від 09.09.2020 (вх. ЗАГС №01-05/2458/20 від 09.09.2020)
на рішення Господарського суду Львівської області від 11.08.2020 (суддя Кидисюк Р.А., повний текст рішення складено 21.08.2020)
у справі №914/989/20
за позовом: Приватного підприємства «ПРЕМІУМ МЕДІА ГРУП», м. Київ
до відповідача: Приватного підприємства «Рекламне агентство «Акваріум», м. Львів
про стягнення 667393,47 грн. заборгованості за Договором №ПМ-3539 на проведення рекламної(их) компанії(й) від 16.11.2018
за участю представників:
від позивача в режимі відеоконференції: Авраменко І.В.
від відповідача: Коцюбинська Л.С.
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.08.2020 у справі №914/989/20 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства «Рекламне агентство «Акваріум» на користь Приватного підприємства «ПРЕМІУМ МЕДІА ГРУП» 12773,92 грн. пені за прострочення оплати послуг по рекламній кампанії в лютому 2020, 141898,80 грн. штрафу за прострочення оплати послуг понад 10 банківських днів по рекламній кампанії в лютому 2020, 21014,38 грн. пені за прострочення оплати послуг по рекламній кампанії в березні 2020, 104942,27 грн. штрафу за прострочення оплати послуг понад 10 банківських днів по рекламній кампанії в березні 2020 та 10010,90 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.08.2020 у справі №914/989/20 в частині стягнення з Приватного підприємства «Рекламне агентство «Акваріум» на користь Приватного підприємства «ПРЕМІУМ МЕДІА ГРУП» штрафу за прострочення оплати послуг понад 10 банківських днів по рекламній кампанії в лютому 2020 року та в березні 2020 року та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2020 справу №914/989/20 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Желіка М.Б., суддів Галушко Н.А., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено Приватному підприємству «Рекламне агентство «Акваріум» 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати оригінали доказів сплати судового збору у розмірі 5553,92 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 11.08.2020 у справі №914/989/20.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 21.10.2020.
21.10.2020 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням у відпустці членів колегії суддів Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 розгляд справи призначено на 02.12.2020.
В судовому засіданні 02.12.2020 представник апелянта надала суду пояснення щодо обставин спору, вимог та доводів апеляційної скарги, просила оскаржене рішення в частині стягнення з Приватного підприємства «Рекламне агентство «Акваріум» на користь Приватного підприємства «ПРЕМІУМ МЕДІА ГРУП» штрафу за прострочення оплати послуг понад 10 банківських днів по рекламній кампанії в лютому 2020 року та в березні 2020 року та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу.
Представник позивача навела аргументи на спростування доводів апеляційної скарги, просила у задоволенні вимог скарги відмовити та залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ МЕДІА ГРУП» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Приватного підприємства «Рекламне агентство «АКВАРІУМ» про стягнення 808 669,94 грн заборгованості за Договором №ПМ-3539 на проведення рекламної(их) кампанії(й) від 16.11.2018.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.06.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог (вх.№1266/20 від 02.06.2020) до 1 331 525,02 грн.
27.07.2020 позивач подав суду клопотання вх.№1728/20 про зменшення позовних вимог, відповідно до якого враховуючи здійснені відповідачем часткові проплати за договором позивач просив суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 601060,73 грн основної заборгованості та 667393,47 грн штрафних санкцій, що всього складає 1268454,20 грн.
Відповідач подав суду докази на підтвердження повного погашення основної заборгованості перед позивачем, просив суд зменшити на 50% розмір заявленої до стягнення пені за лютий 2020 року, на 100% - заявленої до стягнення пені за прострочення оплати послуг за березень 2020 року та на 100% заявленого до стягнення розміру штрафу за лютий та березень 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором ПМ-3539 на проведення рекламної(их) кампанії(й) від 16.11.2018 в частині повної та вчасної оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. З урахуванням прийнятої судом першої інстанції усної заяви про зменшення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача 667393,47 грн штрафних санкцій за договором.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, заперечував, зокрема, в частині нарахування пені та суми штрафу, покликаючись на запровадження Кабінетом міністрів України з 12 березня 2020 року карантину на території України.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення про часткове задоволення позову, дійшов висновків про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 12773,92 грн пені за прострочення оплати послуг по рекламній кампанії в лютому 2020, 141898,80 грн штрафу за прострочення оплати послуг понад 10 банківських днів по рекламній кампанії в лютому 2020, 21014,38 грн пені за прострочення оплати послуг по рекламній кампанії в березні 2020, 104942,27 грн штрафу за прострочення оплати послуг понад 10 банківських днів по рекламній кампанії в березні 2020.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтованій тим, що суд не в повній мірі з'ясував обставини справи, а висновки, викладені в оскарженому рішенні не в повній мірі відповідають фактичним обставинам.
Так, скаржник зазначає, що між позивачем та відповідачем існували договірні зобов'язання, основний борг за якими погашено в повному обсязі. За умовами договору №ПМ-3539 від 16.11.2018 замовник здійснює оплату не пізніше 25-числа місяця, наступного за місяцем, в якому проводилась рекламна кампанія. Тобто за рекламну кампанію, яка була проведена в лютому 2020 року замовник мав розрахуватись не пізніше 25 березня 2020 року, а за кампанію, яка проводилась в березні 2020 року - не пізніше 25 квітня 2020 року. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань у п.7.2.2 договору передбачено пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь час прострочення, а в п.7.2.3 договору передбачено, що за прострочення оплати рекламної кампанії більше, ніж на 10 робочих днів замовник на вимогу виконавця виплачує додатково штраф в розмірі 50% від вартості розміщення реклами, по якій оплата прострочена.
Скаржник звертає увагу на те, що спірні правовідносини виникли під час впровадженого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання розповсюдженню коронавірусної хвороби (COVID-19) режиму карантину з 12.03.2020 до 03.04.2020. Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначений карантин віднесено до форс-мажорних обставин, дія карантину неодноразово продовжувалась постановами уряду, а положеннями Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України ті інших законів України щодо підтримки платників податків, на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» №533 від 17.03.2020р., в період з 01 березня по 31 травня 2020 року до суб'єктів господарювання не застосовуються штрафні санкції, встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок, не нараховується та не сплачується пеня за землю за земельні ділянки у власності або користуванні фізичних або юридичних осіб, та застосовуються ними в господарській діяльності, об'єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб тощо.
Також скаржник зазначає, що 26.03.2020 на його адресу від позивача надійшло повідомлення №6011 щодо інших договірних зобов'язань, що існують між сторонами відповідно до якого позивач визнав факт введення карантину в Україні форс-мажорною обставиною і такою, що звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання. Апелянт вважає, що обставина існування форс-мажору в цьому випадку відповідно до ст.75 ГПК України не підлягає доказуванню як така, що визнається сторонами.
Суд першої інстанції в оскарженому рішенні не взяв до уваги доказів відповідача, наданих на підтвердження зниження доходів підприємства під час дії карантину, не врахував того, що позивач не довів наявності понесених збитків в результаті несвоєчасної оплати частини основного боргу.
Апелянт наголошує, що до виникнення спірної ситуації сумлінно дотримувався строків виконання зобов'язань за договором, повністю оплатив основну суму боргу, ініціював укладення з позивачем мирної угоди, пішов на поступки позивачу в інших договірних відносинах між сторонами, а відтак, вважає, що нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ пеня є співмірною санкцією за тимчасові незручності, завдані позивачеві несвоєчасною оплатою, натомість штраф в розмірі 50% за прострочення оплати більш, ніж на 10 робочих днів є виключно джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.
Скаржник покликається на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, відповідно до якої наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Як вбачається з матеріалів справи 16.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Медіа Груп» (Виконавець) та Приватним підприємством «Рекламне Агенство «Акваріум» (Замовник) укладено Договір №ПМ-3539 на проведення рекламної(их) кампанії(й), відповідно до п.2.1. якого Виконавець зобов'язався протягом строку дії Договору професійно і якісно проводити Рекламну кампанію для Замовника або Клієнтів Замовника на території України на узгоджених Сторонами Поверхнях Спеціальних конструкцій, а Замовник зобов'язався прийняти і вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги Виконавця в строки та на умовах, визначених даним Договором.
Пунктом 4.1. Договору визначено, що вартість Рекламної кампанії залежить від кількості заброньованих поверхонь Спеціальних конструкцій, строку Рекламної кампанії і зазначається Сторонами у Додатках до Договору. Вартість кожної рекламної кампанії включає податки, передбачені чинним законодавством України.
Відповідно до п.2.2. Договору з метою проведення Рекламної кампанії Сторонами підписується Додаток до Договору Акт бронювання.
На виконання п.2.2. Договору з метою проведення рекламної кампанії в лютому 2020 року Сторонами було підписано Акти бронювання (Додатки) №№535, 536, 537, 538, 539, 541, 542, 543, 544, 545, 547, 548, 550, 551, 552, 556, 557, 558, 559, 560, 562, 563, 564, 565, 566, 567, 568, 569, 574, 589, 833, 896, 974, 975, 976, 977, 1011, 1012, 1013, 1014, 1017, 1018, 1019 зі строком оплати послуг згідно п.4.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 Протоколу погодження умов договору від 16.11.2018) не пізніше 25.03.2020 р.
Так, пунктом 4.2. Договору в редакції Додаткової угоди №1 Протоколу погодження умов договору від 16.11.2018 визначено порядок розрахунків: оплата здійснюється Замовником не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому проводилася Рекламна кампанія, безготівковим розрахунком у гривнях та на підставі Додатків до Договору. Якщо день оплати припадає на вихідний або святковий, неробочий день, Замовник здійснює оплату останнього робочого дня, що передує вихідному або святковому, неробочому дню. Для оперативності у взаєморозрахунках рахунок-фактура може виставлятися Замовникові шляхом надсилання скан-копії на електронну адресу з наступним наданням оригіналу.
З метою здійснення оплати, замовнику були виставлені рахунки на оплату №У-8805, У-8797, У-8753, У-8714, У-8821, У-8860, У-8746, У-8735, У-8837, У-8676, У-8673, У-9328, У-8778, У-8704, У-8876, У-9257, У-8698, У-8494, У-8722, У-7566, У-8843, У-9127, У-9252, У-8784, У-9223, У-9174, У-9161, У-9236, У-9248, У-9261, У-8992, У-236, У-501, У-523, У-565, У-584, У-709, У-713, У-716, У-729, У-735, У-759, У-822.
Належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором та їх прийняття відповідачем без жодних претензій щодо об'єму, якості та строків підтверджується Актами надання послуг №№Б-796, Б-795, Б-793, Б-790, Б-797, Б-800, Б-824, Б-792, Б-798, Б-787, Б-786, Б-784, Б-825, Б-789, Б-826, Б-806, Б-788, Б-828, Б-791, Б-801, Б-799, Б-785, Б-805, Б-794, Б-803, Б-802, Б-807, Б-804, Б-810, Б-811, Б-808, Б-812, Б-813, Б-814, Б-815, Б-827, Б-816, Б-817, Б-818, Б-819, Б-820, Б-821, Б-822.
У свою чергу відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором в частині своєчасної та повної оплати вартості рекламних кампаній, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.
Обґрунтовуючи збільшення позовних вимог, позивач зазначав, що з метою проведення рекламних кампаній в лютому 2020 року сторонами було підписано Акти бронювання, зокрема, на період проведення рекламної кампанії в березні 2020 р. №№ 535, 536, 537, 538, 539, 541, 542, 543, 544, 545, 546, 977, 547, 550, 551, 552, 557, 558, 559, 560, 562, 563, 564, 565, 566, 567, 568, 569, 571, 574, 589, 834, 869, 896, 973, 978, 979, 980, 1071, 1072, 1074, 1075, 1078, 1079, 1080, 1082, 1083, 1084, 1103, 1104, зі строком оплати послуг згідно п.4.2. Договору (в редакції Додаткової угоди №1 (Протоколу узгодження умов договору) не пізніше 25.04.2020р.
З метою здійснення оплати, замовнику були виставлені рахунки на оплату №№ У-132, 499, 585,586,588, 594, 653, 1148, 1155, 1169, 1407, 1467, 1469, 1470, 1478, 1515, 1517, 1567, 1568, 7657, 8500, 8709, 8718, 8727, 8739, 8743, 8757, 8772, 8775, 8775, 8785, 8789, 8790, 8799, 8819, 8820, 8845, 8853, 8866, 8867, 8894, 8899, 8997, 9133, 9164, 9171, 9210, 9213, 9220, 9243, 9246.
Виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором підтверджується Актами надання послуг №№Б-1268, Б-1282, Б-1271, Б-1269, Б-1281, Б-1267, Б-1266, Б-1275, Б-1273, Б-1278, Б-1300, Б-1274, Б-1277, Б-1265, Б-1272, Б-1279, Б-1263, Б-1280, Б-1283, Б-1270, Б-1264, Б-1286, Б-1276, Б-1287, Б-1284, Б-1288, Б-1285, Б-1289, Б-1291, Б-1293, Б-1290, Б-1294, Б-1295, Б-1296, Б-1297, Б-1313, Б-1298, Б-1299, Б-1301, Б-1302, Б-1303, Б-1304, Б-1305, Б-1306, Б-1307, Б-1308, Б-1311, Б-1310, Б-1311, Б-1312.
Станом на 11.08.2020 - дату закриття підготовчого засідання в суді першої інстанції відповідач повністю погасив основну суму боргу, що підтверджується копіями платіжних доручень, долучених до матеріалів справи.
Із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 12773,92 грн пені за прострочення оплати послуг по рекламній кампанії в лютому 2020, 283797,60 грн штрафу за прострочення оплати послуг понад 10 банківських днів по рекламній кампанії в лютому 2020, 21014,38 грн пені за прострочення оплати послуг по рекламній кампанії в березні 2020, 349807,57 грн штрафу за прострочення оплати послуг понад 10 банківських днів по рекламній кампанії в березні 2020.
Скаржник в апеляційній скарзі просить скасувати рішення місцевого господарського суду лише в частині стягнення 283797,60 грн штрафу за прострочення оплати послуг понад 10 банківських днів по рекламній кампанії в лютому 2020 та 349807,57 грн штрафу за прострочення оплати послуг понад 10 банківських днів по рекламній кампанії в березні 2020.
Частиною 1 статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до п.3.4.5. Договору Замовник зобов'язався здійснювати розрахунки з Виконавцем особисто відповідно до умов даного Договору (без права покладення своїх обов'язків щодо оплати на третіх осіб). У разі прострочення оплати Рекламної кампанії, Замовник зобов'язався сплатити Виконавцю штрафні санкції, передбачені даним Договором та у відповідності до чинного законодавства України.
Як свідчать матеріали справи, стверджує позивач та не заперечує відповідач, ПП «Рекламне агентство «Акваріум» вчасно не оплатило вартість виконаних позивачем робіт за договором №ПМ-3539 на проведення рекламної(их) кампанії(й) від 16.11.2018
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Пунктом 7.2.2. Договору передбачено, що при порушенні Замовником зобов'язань з оплати Замовник зобов'язаний заплатити Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь період прострочення, без додаткової вимоги від Виконавця.
Пунктом 7.2.3. Договору встановлено, що за прострочення оплати Рекламної кампанії більше ніж на 10 (десять) робочих днів, Замовник на вимогу Виконавця виплачує додатково штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) відсотків від вартості розміщення Реклами, по якій оплата прострочена.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд першої інстанції, розглянувши клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення позивачем пені та штрафу, врахував ступінь вини відповідача у несвоєчасному виконанні обов'язку за договором, ступінь виконання ним своїх зобов'язань за договором на час розгляду справи, однакові несприятливі наслідки для обох сторін у зв'язку з введеним на території України карантином та здійсненням заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)», відсутність в матеріалах справи доказів співмірності/неспівмірності понесених позивачем збитків з розміром штрафу, те, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло значних втрат для позивача, враховуючи усі обставини справи та повне погашення відповідачем суми основного боргу станом на час розгляду справи по суті, зменшив розмір штрафу, що підлягає до стягнення з відповідача:
- на 50% розмір штрафу за прострочення оплати послуг понад 10 банківських днів по рекламній кампанії в лютому 2020 (до 141898,80 грн. з 283797,60 грн);
- на 70% розмір штрафу за прострочення оплати послуг понад 10 банківських днів по рекламній кампанії в березні 2020, (до 104942,27 грн. з 349807,57 грн).
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що зменшуючи розмір штрафу в такому співвідношенні місцевий господарський суд повністю дотримався суті правового висновку, викладеного у постановах Верховного суду, на які покликається скаржник, та який є відображенням усталеної судової практики у подібних правовідносинах, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, вірно врахувавши при цьому однакові несприятливі наслідки для обох сторін у зв'язку з введеним на території України карантином.
Щодо доводів апелянта про те, що невчасне виконання договірних зобов'язань зумовлене форс-мажорними обставинами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Водночас, відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Наявність форс-мажорних обставин може засвідчуватись Торгово-промисловою палатою України.
Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.
Проте, сертифікату Торгово-промислової палати на підтвердження існування форс-мажорних обставин у відповідності до розділу 8 «Форс-мажор» Договору ПМ-3539 на проведення рекламної(их) кампанії(й) від 16.11.2018 стороною відповідача до матеріалів справи не долучено.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що повідомлення позивача № 6011 від 26 березня 2020, адресоване відповідачу в межах інших договірних відносин сторін, що не є предметом розгляду у цьому спорі, не може бути підставою для звільнення від виконання взятих на себе зобов'язань за Договором №ПМ-3539 на проведення рекламної(их) кампанії(й) від 16.11.2018.
Також вказане повідомлення, яким позивач визнав факт введення карантину в Україні форс-мажорною обставиною, не звільняє відповідача від доказування обставин дії непереборної сили на підставі положень статті 75 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.
Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
В порядку положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Приватного підприємства «Рекламне агентство «Акваріум» б/н від 09.09.2020 (вх. ЗАГС №01-05/2458/20 від 09.09.2020)
- відмовити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.08.2020 у справі №914/989/20 - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складено 14.12.2020.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.