Справа № 635/2061/20
Провадження № 2-о/635/82/2020
04 грудня 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Бобко Т.В.
секретар судових засідань - Кондратенко Л.І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1
представник заявника - ОСОБА_2 ,,
заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області,
представник заінтересованої особи - Легеза Алла Петрівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ОСОБА_1 , від імені якого на підставі ордеру, виданого відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» діє адвокат Желанова О.Б., звернувся до суду з заявою, яку в подальшому уточнив та остаточно просив встановити факт його постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Сталіно (на даний час м. Донецьк), Залізнодорожного району Сталінської області УРСР, де й закінчив вісім класів місцевої школи №64, після чого, у 1973 році вступив до ГорПТУ №67, яке закінчив у 1974 році, отримавши спеціальність «слюсар-ремонтник промислового устаткування». Крім того, у 1976 році ОСОБА_1 отримав повню середню освіту у середній школі робочої молоді №11. У Київському районі м. Донецьк заявник отримав паспорт громадянина СРСР. З 1977 року по 1980 рік ОСОБА_1 виконував військовий обов'язок громадянина СРСР, після чого повернувся до м. Донецьк та влаштувався на роботу до шахти «Бутівка-Донецька», де пропрацював до 1983 року. 25 листопада 1980 року, після повернення з лав радянської армії, заявник отримав паспорт громадянина СРСР серії НОМЕР_1 , зразка 1974 року, який втратив до 1991 року. З 1983 року по 1985 рік заявник проживав та працював у Кіровоградській області, після чого переїхав до Харківської області, яку більше не полишав. Заявник зазначив, що з 1990 року по теперішній час проживає разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . У лютому 1991 року ОСОБА_1 був працевлаштований до Люботинської птахофабрики, де пропрацював до 2000 року, після чого був звільнений з вказаного місця роботи за власним бажанням. У 1997 році заявник, як громадянин України, приймав участь у розпаюванні земель сільськогосподарського підприємства «Люботинська птахофабрика» та отримав у власність земельну частку, що підтверджується відповідним сертифікатом. Заявник зазначає, що відповідно до законодавства, що діяло на час видачі йому сертифікату на право на земельну частку, зокрема ст. 6 Земельного Кодексу України в редакції 1993 року, одержувати землю у власність могли виключно громадяни України, іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передавалися. Отже, отримання ОСОБА_1 сертифікату про право на земельну частку, на думку останнього, є також доказом того, що станом на 24 серпня 1991 року він постійно проживав на території України, зокрема у Харківському районі Харківської області. Паспорта громадянина України або будь-якої іншої держави ОСОБА_1 не отримував. В ході спілкування з органами Державної міграційної служби заявнику було усно повідомлено про положення Указу Президента №215/01 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», зокрема про те, що у випадку відсутності штампу про реєстрацію місця проживання громадянина СРСР на території України станом на 24 серпня 1991 року, або станом на 13 листопада 1991 рік, однак якщо особа фактично на цей час проживала на території України, їй необхідно звернутись до суду з заявою про встановлення вказаного факту. Оскільки ОСОБА_1 було втрачено паспорт, для підтвердження належності його до громадянства України, необхідно отримати рішення суду про встановлення факту його проживання на території України до 24 серпня 1991 року.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 квітня 2020 року провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено здійснювати за правилами окремого провадження.
Заявник та його представник адвокат Желанова О.Б., яка діє на підставі ордеру, виданого відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», в судове засідання не з'явилися, остання надала до суду заяву про розгляд справи за її з заявником відсутністю, заявлені ОСОБА_1 вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області Легеза А.П. надала суду письмові пояснення, в яких зазначила, що ОСОБА_1 у заяві викладені факти, що підтверджують його проживання на території України в зазначений період.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 18 вересня 1958 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сталіно Залізнодорожнього району Сталінської області народився ОСОБА_1 (мовою оригіналу ОСОБА_4 ).
10 листопада 1977 року Київським м. Донецька районним військовим комісаріатом Донецької області на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Донецьк, видано військовий квиток серії НОМЕР_3 , зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 має освіту, зокрема у 1975 році закінчив Донецьке ГПТУ №67 за спеціальністю слюсар - ремонтник та у 1976 році закінчив 11 класів у СШРМ №11 м.Донецька. Крім того, у вказаному військовому квитку містяться відмітки про видачу ОСОБА_1 паспортів, зокрема 10 листопада 1977 року Київським РВК Донецької області паспорту серії НОМЕР_4 та 25 листопада 1980 року паспорту серії НОМЕР_1 .
Зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що в період з 01 вересня 1973 року по 15 липня 1975 року останній навчався в міському професійно-технічному училищі №67; в період з 14 липня 1975 року по 09 листопада 1977 року останній працював слюсарем-ремонтником третього розряду на Донецькому заводі точного машинобудування, був звільнений у зв'язку з призовом до лав Радянської Армії; в період з 14 грудня 1981 року по 10 лютого 1983 року ОСОБА_1 був працевлаштований до шахти «Бутківка - Донецька» виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Донецьквуголь»; в період з 07 квітня 1983 року по 01 листопада 1895 року заявник працював в колгоспі ім..Леніна; в період з 02 грудня 1985 року по 21 вересня 1988 року ОСОБА_1 працював на «Харківському турбінному заводі ім.. С.М. Кірова» виробничого об'єднання турбобудування; з 25 лютого 1991 року по 20 жовтня 2000 року ОСОБА_1 працював в КСП «Люботинська птице фабрика».
Відповідно до змісту довідки №06/12, виданої 06 грудня 1988 року житлово-комунальним відділом виробничого об'єднання турбобудування «Харківський турбінний завод ім.. С.М. Кірова» ОСОБА_1 з 28 січня 1986 року по 28 січня 1987 року тимчасово проживав та був зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_2 довідці форми А, виданій виробничим об'єднанням турбобудування «Харківський турбінний завод ім.. С.М. Кірова» міститься зазначення про наявність у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Донецьк, паспорту серії НОМЕР_1 , виданного 25 листопада 1980 року (мовою оригіналу) ОВД Киевского РИК г. Донецка.
25 грудня 1997 року головою Харківської районної державної адміністрації Задорожним Л.І. на ім'я члена колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Люботинська птахофабрика» Смірнова Миколи Олексійовича, який проживає в смт Манченки Харківського району Харківської області, видано сертифікат серії ХР №0181393 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Люботинська птахофабрика», розміром 2,98 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки внатурі (на місцевості), який 22 грудня 1999 року зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №247.
20 листопада 2019 року комісією у складі депутата Манченківської селищної ради Синчука Г.В., помічника депутата Кирилюк О.Б. та сусідки ОСОБА_5 складено акт про те, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , без реєстрації місця проживання з 1990 року і по сьогоднішній час, що також підтверджується довідкою №198, виданою 27 листопада 2019 року виконавчим комітетом Манченківської селищної ради Харківського району Харківської області.
Відповідно до частини першої статті 3, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З указаного вбачається, що законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.
Предметом вимог заявника є встановлення юридичного факту, який надасть право відповідним органам вирішувати питання про надання громадянства України.
Так, встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1992 року.
Пунктом 3 частини другої статті 9 Закону України «Про громадянство України» визначено, що безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.
Відповідно до пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, (далі - Порядок) громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України.
Пунктом 8 Порядку передбачено, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає:
а) заяву про встановлення належності до громадянства України;
б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);
в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Згідно з пунктом 44 Порядку, у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Отже, одним із документів на підтвердження обставин для встановлення належності до громадянства України є рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Аналіз наявних письмових доказів в їх сукупності, зокрема свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; військового квитка заявника серії НОМЕР_3 , виданого 10 листопада 1977 року Київським м. Донецька районним військовим комісаріатом Донецької області та трудової книжки останнього; довідки №06/12, виданої 06 грудня 1988 року житлово-комунальним відділом виробничого об'єднання турбобудування «Харківський турбінний завод ім.. С.М. Кірова»; довідки форми А, виданої виробничим об'єднанням турбобудування «Харківський турбінний завод ім.. С.М. Кірова»; сертифікату серії ХР №0181393 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Люботинська птахофабрика», виданого 25 грудня 1997 року головою Харківської районної державної адміністрації Задорожним Л.І. на ім'я ОСОБА_1 ; акту, складеного 20 листопада 2019 року комісією у складі депутата Манченківської селищної ради Синчука Г.В., помічника депутата ОСОБА_6 та сусідки ОСОБА_5 ; довідки №198, виданої 27 листопада 2019 року виконавчим комітетом Манченківської селищної ради Харківского району Харківської області; та пояснення представника заінтересованої особи у системному зв'язку з положеннями діючого законодавства України дають підстави для висновку про доведеність факту постійного проживання заявника на території України до 24 серпня 1991 року.
Суд, всебічно та повно оцінивши наявні докази, вважає підтвердженим факт постійного проживання ОСОБА_1 , на території України до 24 серпня 1991 року.
Слід також зазначити, що можливість у позасудовому порядку вирішити питання про підтвердження належності до громадянства України на підставі інших документів не позбавляє особу гарантованого ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст. 4 ЦПК України права на захист її права в судовому порядку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, за відсутності у законі відповідної вимоги є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 365/762/17.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 81, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити повністю.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України до 24 серпня 1991 року.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, код ЄДРПОУ 37764460, місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Римарська, 24.
Повне рішення складено 11 грудня 2020 року.
Суддя Т.В. Бобко