Справа № 361/8702/20
провадження № 2-з/361/257/20
14.12.2020
14 грудня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді Радзівіл А.Г., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,
10 грудня 2020 року до суду звернувся представник позивача із заявою про забезпечення позову, в якому просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 , що зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Заява обґрунтована тим, що до суду поданий позов про визнання житлового будинку з господарськими будівлями об'єктом спільної власності подружжя, визнання недійсними договорів дарування, поділ майна подружжя.
Представник позивача зазначає, що 30 квітня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб, який 16 жовтня 2012 року розірвано, що підтверджується копією рішення суду про розірвання шлюбу.
Під час перебування в шлюбі ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 10 жовтня 2006 року набула право власності на Ѕ частку будинку АДРЕСА_1 загальною площею 326 кв.м., житловою площею 136,8 кв.м., будинок шлакоблочний, цегляний.
За час шлюбу подружжям було перебудовано Ѕ частку житлового будинку, який істотно збільшився у своїй вартості за рахунок повного переобладнання та добудови і став становити загальну площу 1036,70 кв.м., житлова площа 462,20 кв.м., що становить 89/100 частин житлового будинку, тобто сторонами було здійснено незавершене будівництво житлового будинку з господарськими будівлями, готовністю 100%.
Отже 89/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у зв'язку із будівництвом стали незавершеним будівництвом об'єктом і спільною сумісною власністю подружжя.
Між подружжям відбувались численні судові процеси з приводу спору щодо спільно нажитого майна, копії судових рішень додаються до позову.
Так, постановою Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2018 року було скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2016 року про поділ майна подружжя, яким було визнано 89/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнано за кожним із них право власності по 1/2 його частини, вирішено поділити спільне сумісне майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 89/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 1036,7 кв.м., і в порядку поділу визнано за сторонами право особистої приватної власності на приміщення та постановлене нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що ”Відповідно до ст. 376 ЦК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Виходячи із наведеного, оскільки за договором дарування ОСОБА_4 була власницею лише % частин будинку загальною площею 326,3 кв.м., а спір в цій справі стосується 89/100 частин будинку загальною площею 1127 кв.м., яка є самочинним будівництвом і була добудована до належного ОСОБА_4 як співвласнику житлового будинку , то ні вона, ні інша особа не набули на нього права власності, а тому це майно не є житловим будинком і до належного його вводу в експлуатацію та належної реєстрації не підлягає поділу.”
27 жовтня 2020 року позивачу стало відомо, що 08.01.2020 року на підставі Декларації про готовність об'єкта до експлуатації №КС141193612075 від 27.12.2019 року виданого Управлінням інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області зареєстровано за ОСОБА_2 , яка є матір'ю ОСОБА_4 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 712,6 кв.м., житлової площі 347,3 кв.м. (житловий будинок А-3), погріб Б, тротуар Т, огорожа N.
Введенню в експлуатацію збудованого і збільшеного у вартості та площі житлового будинку АДРЕСА_1 , 89/100 частинякого є спільним майном подружжя (прибудова будинку становила загальною площею 778,4 кв.м.), передувало укладання ОСОБА_4 договору дарування ѕ частин земельної ділянки АДРЕСА_1 17.04.2018 року ОСОБА_2 , що був посвідчений Броварською міською державною нотаріальною конторою і здійснення реєстрації права власності на 7/10 часток житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі Акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту за ОСОБА_2 і 3/10 часток житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , який є рідним братом відповідачки.
В подальшому ОСОБА_5 на 3/10 часток житлового будинку АДРЕСА_1 було присвоєно нову адресу - будинок АДРЕСА_2 та зареєстровано за ним право власності як на цілу одиницю, а на 7/10 часток житлового будинку АДРЕСА_1 було присвоєно нову адресу - будинок АДРЕСА_1 та зареєстровано за ОСОБА_2 право власності 08.01.2020 року як на цілу одиницю.
Отже, 7/10 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , якому в подальшому було присвоєно нову адресу - будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 712,6 кв.м., житлової площі 347,3 кв.м. (житловий будинок А-3), погріб Б, тротуар Т, огорожа N та зареєстровано за ОСОБА_2 право власності 08.01.2020 року є спільним майном подружжя , оскільки прибудова будинку - попередня адреса - АДРЕСА_1 за рахунок спільних затрат подружжя становила загальною площею 778,4 кв.м.
Представник позивача зазначає, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 своїми діями щодо укладання договорів дарування, зміни адреси та виділу майна співвласникам ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , введення в експлуатацію нерухомого майна за іншими адресами, намагались позбавити права ОСОБА_3 на захист свого права власності та можливості претендувати на спільне майно подружжя.
Відповідачі до цього часу погрожують позивачу, що вони будуть відчужувати нерухоме майно будь-яким шляхом, а саме шляхом внесення до статутного капіталу юридичної особи або дарування, у зв'язку з чим у позивача існують реальні побоювання щодо несумлінних дій відповідача ОСОБА_2 , яка за час розгляду справи може приховати майно, закласти, подарувати його, включити до статутного капіталу , тощо.
Суд вивчивши подану заяву, наведені в ній обставини та обґрунтування, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ст. 150 ЦПК України одним із способів забезпечення позову є накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно ч. 1, 5 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як вбачається із позову, що поданий до суду позивач просив суд про визнання житлового будинку з господарськими будівлями об'єктом спільної власності подружжя, визнання недійсними договорів дарування, поділ майна подружжя.
Як вбачається, із матеріалів поданої заяви 30 квітня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб, який 16 жовтня 2012 року розірвано, що підтверджується копією рішення суду про розірвання шлюбу.
Під час перебування в шлюбі ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 10 жовтня 2006 року набула право власності на Ѕ частку будинку АДРЕСА_1 загальною площею 326 кв.м., житловою площею 136,8 кв.м., будинок шлакоблочний, цегляний.
За час шлюбу подружжям було перебудовано Ѕ частку житлового будинку, який істотно збільшився у своїй вартості за рахунок повного переобладнання та добудови і став становити загальну площу 1036,70 кв.м., житлова площа 462,20 кв.м., що становить 89/100 частин житлового будинку, тобто сторонами було здійснено незавершене будівництво житлового будинку з господарськими будівлями, готовністю 100%.
89/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у зв'язку із будівництвом стали незавершеним будівництвом об'єктом і спільною сумісною власністю подружжя.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2018 року було скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2016 року про поділ майна подружжя, яким було визнано 89/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнано за кожним із них право власності по 1/2 його частини, вирішено поділити спільне сумісне майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 89/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 1036,7 кв.м., і в порядку поділу визнано за сторонами право особистої приватної власності на приміщення та постановлене нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що ”Відповідно до ст. 376 ЦК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Виходячи із наведеного, оскільки за договором дарування ОСОБА_4 була власницею лише 89/100 частин будинку загальною площею 326,3 кв.м., а спір в цій справі стосується 89/100 частин будинку загальною площею 1127 кв.м., яка є самочинним будівництвом і була добудована до належного ОСОБА_4 як співвласнику житлового будинку , то ні вона, ні інша особа не набули на нього права власності, а тому це майно не є житловим будинком і до належного його вводу в експлуатацію та належної реєстрації не підлягає поділу.”
08.01.2020 року на підставі Декларації про готовність об'єкта до експлуатації №КС141193612075 від 27.12.2019 року виданого Управлінням інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області зареєстровано за ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 712,6 кв.м., житлової площі 347,3 кв.м. (житловий будинок А-3), погріб Б, тротуар Т, огорожа N.
Введенню в експлуатацію збудованого і збільшеного у вартості та площі житлового будинку АДРЕСА_1 , 89/100 частинякого є спільним майном подружжя (прибудова будинку становила загальною площею 778,4 кв.м.), передувало укладання ОСОБА_4 договору дарування ѕ частин земельної ділянки АДРЕСА_1 17.04.2018 року ОСОБА_2 , що був посвідчений Броварською міською державною нотаріальною конторою і здійснення реєстрації права власності на 7/10 часток житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі Акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту за ОСОБА_2 і 3/10 часток житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , який є рідним братом відповідачки.
В подальшому ОСОБА_5 на 3/10 часток житлового будинку АДРЕСА_1 було присвоєно нову адресу - будинок АДРЕСА_2 та зареєстровано за ним право власності як на цілу одиницю, а на 7/10 часток житлового будинку АДРЕСА_1 було присвоєно нову адресу - будинок АДРЕСА_1 та зареєстровано за ОСОБА_2 право власності 08.01.2020 року як на цілу одиницю.
7/10 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , якому в подальшому було присвоєно нову адресу - будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 712,6 кв.м., житлової площі 347,3 кв.м. (житловий будинок А-3), погріб Б, тротуар Т, огорожа N та зареєстровано за ОСОБА_2 право власності 08.01.2020 року є спільним майном подружжя , оскільки прибудова будинку - попередня адреса - АДРЕСА_1 за рахунок спільних затрат подружжя становила загальною площею 778,4 кв.м.
Таким чином, як вбачається із поданих доказів, обраний позивачем вид забезпечення позову - накладення арешту на: житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 узгоджується і є співмірним з заявленими позовними вимогами.
На підставі наведеного, суд дійшов до переконання, що мотиви забезпечення позову, зазначені у заяві позивача, підтверджуються матеріалами справи, дають підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Внаслідок цього законні права позивача не будуть захищені, адже суд не лише повинен встановити належність права вимагати, а й сприяти забезпеченню цих встановлених прав, тому враховуючи вимоги співмірності та розумності (стосується предметом позову), слід задоволити заяву про забезпечення позову до набрання законної сили рішення суду у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149 - 153 ЦПК, ст.ст. 260, 261, 354 ЦПК України, суддя,-
Заяву про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 , що зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 .
Дані про стягувача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Дані про боржника: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Копію ухвали направити заявнику, особам, яких стосуються заходи забезпечення позову для відома та виконання.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Радзівіл А.Г.