Справа № 492/1661/20
Провадження № 3/492/621/20
14 грудня 2020 року м. Арциз
Суддя Арцизького районного суду Одеської області Черевата В.І.,
розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Арцизького ВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого за наймом у приватних осіб, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 130, ч. 7 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 , будучи повторно протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, 06 листопада 2020 року о 20 годині 20 хвилин, водій ОСОБА_1 в м. Арциз Одеської області по вул. 28 Червня, керував мопедом марки «Ямаха», без державного реєстраційного номеру, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку, в присутності двох свідків, проводився із застосуванням приладу «Драгер». Результат 0,27 проміле.
За таких обставин, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9-а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Згідно п. 2.9-а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, повторно протягом року, 06 листопада 2020 року о 20 годині 20 хвилин, водій ОСОБА_1 в м. Арциз Одеської області по вул. 28 Червня, керував мопедом марки «Ямаха», який не зареєстрований у встановленому законом порядку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 30.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 7 ст. 121 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину своєї неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.
Також, ОСОБА_1 при складанні протоколів про адміністративні правопорушення відносно нього був повідомлений співробітниками Арцизького ВП ГУНП в Одеській області про те, що справа буде слухатись в Арцизькому районному суді Одеської області, про що свідчить його підпис у протоколах про адміністративні правопорушення, складені відносно нього.
Крім того, ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про його виклик на офіційній веб-сторінці суду.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду протоколів про адміністративні правопорушення відносно нього. Тому, суд у відповідності до ч. 1 ст. 268 КУпАП вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Як відзначив суд у рішенні по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, беручи до уваги положення ст. 268 КУпАП, яка не передбачає обов'язкової присутності особи, відносно якої складено протоколи про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 130, ч. 7 ст. 121 КУпАП, та яка була належним чином повідомленою про дату та час судового засідання, суд приходить до переконання, що в цілях не порушення строків, встановлених ст. 38 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення слід розглянути за відсутності ОСОБА_1 за наявними в справі про адміністративне правопорушення матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, приходить до переконання, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 7 ст. 121 КУпАП.
Так, відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Частиною 1 ст. 254 КУпАП передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Диспозиція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно диспозиції ч. 7 ст. 121 КУпАП, склад адміністративного правопорушення утворює повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Крім того, обставини правопорушення й провина правопорушника підтверджуються також зібраними в порядку ст. 251 КУпАП доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 501303 від 06.11.2020 року, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення (а.с. 2); поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які підтвердили, що ОСОБА_1 , 06 листопада 2020 року в м. Арциз Одеської області по вул. 28 Червня, керував мопедом марки «Ямаха», без державного реєстраційного номеру, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку, в їх присутності, проводився із застосуванням приладу «Драгер». Результат 0,27 проміле (а.с. 7, 8).
Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння вбачається, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння та в нього виявлено 0,27 ‰ алкоголю, що також підтверджується роздруківкою тестування на алкоголь із застосуванням сертифікованого алкостестеру «Драгер - 6810», прилад № ARAM - 3597, тест № 1277, згідно якого в крові ОСОБА_1 виявлена концентрація алкоголю 0,27 ‰ (а.с. 3 - 5).
Згідно письмових пояснень від 06.11.2020 року, ОСОБА_1 пояснив, що 06 листопада 2020 року о 20 годині 20 хвилин, в м. Арциз Одеської області по вул. 28 Червня, керував мопедом марки «Ямаха», без державного реєстраційного номеру, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, проводився із застосуванням приладу «Драгер», в присутності двох свідків (а.с. 6).
Відповідно до довідки Арцизького ВП ГУНП в Одеській області, згідно облікових даних адміністративної практики, ОСОБА_1 , за вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а саме за ознаками ст. 130 КУпАП, впродовж календарного року притягувався, а саме: ч. 1 ст. 130 КУпАП, скоєно 25.01.2020 року та 12.03.2020 року постановою Арцизького районного суду визнано винним та накладено штраф у розмірі 10200 грн. Відповідно до облікових даних ЄДР МВС України посвідчення водія не отримував (а.с. 9).
Провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 121 КУпАП підтверджується наступними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 501304 від 06.11.2020 року, якими зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення (а.с. 11); довідкою, згідно якої ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, за ознаками ст. 121 КУпАП, впродовж календарного року притягувався, а саме: за ч. 6 ст. 121 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 535312 від 25.01.2020 року - відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП приєднано до постанови серії БАБ № 376524 від 15.09.2020 року (а.с. 12)
Також, судом був оглянутий відеозапис, наданий співробітниками Арцизького ВП ГУНП в Одеській області, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , 06 листопада 2020 року, керував мопедом марки «Ямаха», без державного реєстраційного номеру, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку, в присутності двох свідків, проводився із застосуванням приладу «Драгер». Результат 0,27 проміле (а.с. 13).
Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 7 ст. 121 КУпАП, як повторне, протягом року керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим у встановленому законом порядку, вчинене повторно протягом року після адміністративного правопорушення за ч. 6 ст. 121 КУпАП, за ч. 2 ст. 130 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Суд при накладенні адміністративного стягнення враховує: ступінь суспільної небезпеки правопорушень, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 36 КУпАП, при вчинені однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила декілька правопорушень, справи про які розглядаються одночасно, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Таким чином, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 , вбачається склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 7 ст. 121 КУпАП.
Таким чином, провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 7 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, повністю доведена матеріалами справи та підтверджена доказами, дослідженими судом.
При призначенні адміністративного стягнення, відносно ОСОБА_1 , суд враховує характер вчинених адміністративних правопорушень, особу правопорушника, ступінь його провини, майнове становище та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Суд, при накладанні адміністративного стягнення ОСОБА_1 враховує, що він вчинив грубе правопорушення, яке виразилося в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що знижують увагу, швидкість реакції, яке могло потягнути за собою тяжкі наслідки.
Суд визнає зазначені докази допустимими, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858.
Таким чином, аналіз сукупності усіх досліджених доказів дозволяє суду дійти висновку про наявність адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 7 ст. 121 КУпАП, та про доведеність винності ОСОБА_1 в їх вчиненні.
При цьому при визначенні нормативного акту, що передбачає відповідальність за вчинене ОСОБА_1 правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, суд виходить з такого.
З 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 р. № 2617-VIII (далі - Закон від 22.11.2018 р.). Підпунктом 4 п. 1 розділу І вказаного Закону від 22.11.2018 р. ст. 130 КУпАП викладена в новій редакції, якою виключена відповідальність водіїв за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - відповідальність водіїв транспортних засобів).
Разом з цим, п/п. 171 п. 2 розділу І Закону від 22.11.2018 р. Кримінальний кодекс України (далі - КК) доповнений статтею 286-1, якою встановлена кримінальна відповідальність водіїв транспортних засобів. У зв'язку з тим, що відповідальність водіїв транспортних засобів, по суті, була криміналізована та передбачена можливість застосування кримінального покарання, а також у зв'язку з тим, що санкція за таке порушення була підвищена (збільшений розмір штрафу та строк додаткового покарання), то відповідальність водіїв транспортних засобів посилена.
Незважаючи, що Закон від 22.11.2018 р. набрав чинності з 01 липня 2020 року, та, що самим Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року № 720-IX (далі - Закон від 17.06.2020 р.) (розділ ІІ) передбачений особливий порядок набрання ним чинності, тобто з дня набрання чинності Законом від 22.11.2018 р., Закон від 17.06.2020 р. все ж набрав чинності в силу п. 4 Указу Президента України від 10.06.1997 р. з дня його опублікування в офіційному друкованому виданні, а саме у газеті «Голос України» за №110 від 03.07.2020 р.
Вказаним Законом від 17.06.2020 р. були внесені зміни до Закону від 22.11.2018 р. Зокрема, відповідно до абз. 6 п/п. 2 п. 117 розділу І Закону від 17.06.2020 р. п/п. 171 п. 2 розділу І Закону від 22.11.2018 р., яким КК доповнений новою статтею 286-1, виключений. Також відповідно до абз. 1 п/п. 1 п. 117 розділу І Закону від 17.06.2020 р. виключений п/п. 4 п. 1 розділу І Закону від 22.11.2018 р., яким ст. 130 КУпАП викладена в новій редакції та з якої виключена відповідальність водіїв транспортних засобів.
Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Незважаючи на те, що зміни до Законів щодо відповідальності водіїв транспортних засобів відповідно до Закону від 17.06.2020 р. були внесені не у спосіб, встановлений КК та КУпАП (Законами про внесення змін до цих Кодексів та/або до кримінального процесуального законодавства України), а також того, що відповідно до редакцій ст. 130 КУпАП та ст. 286-1 КК, що викладені на офіційному сайті законодавства України Верховної Ради України, відповідальність водіїв транспортних засобів передбачена саме ст. 286-1 КК і не передбачена ст. 130 КУпАП, виходячи з принципу верховенства права (ст. 3 Конституції України), то ОСОБА_1 за вчинене правопорушення має нести саме адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП, а не кримінальну, оскільки адміністративна відповідальність по суті і за встановленими санкціями є більш м'якою порівняно з кримінальною і покращує становище притягуваного.
Обставин, які відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинені ним адміністративні правопорушення судом не встановлено.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також для припинення вчинення ним нових правопорушень, буде достатнім та необхідним застосування до нього адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП, як до іншої особи, яка не має права керування транспортним засобом, оскільки інформація щодо отримання посвідчення водія, відповідно до облікових даних ЄДР МВС України - відсутня.
Враховуючи викладене, а також ступінь небезпеки, викликану тим, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, суд вважає, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде у виді штрафу, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України».
Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на правопорушника за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 7 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчинених адміністративних правопорушень та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчинених адміністративних правопорушень, особу правопорушника: вік, соціальне положення, ступінь його провини та ставлення до вчиненого, відсутність пом'якшуючих відповідальність обставин під час вчинення даних адміністративних правопорушень, а також ту обставину, що інформація щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення на право керування транспортним засобом відсутня, а також беручи до уваги, що адміністративні правопорушення було скоєно під час керування транспортним засобом, у стані алкогольного сп'яніння, що в свою чергу створювало пряму загрозу для життя та здоров'я людей, ту обставину, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання до суду не з'явився, що вказує на легковажне ставлення останнього до положень діючого законодавства, суддя вважає за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до правопорушника адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тому остаточне адміністративне стягнення належить накласти в межах санкції в межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про власника транспортного засобу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 420,40 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 36, 40-1, 121, 130, 268, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 121, ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення:
- за ч. 7 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень без оплатного вилучення транспортного засобу;
- ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок без позбавлення права керування транспортними засобами, без оплатного вилучення транспортного засобу.
У відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок без позбавлення права керування транспортними засобами, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Арцизького районного суду Одеської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя
Арцизького районного суду В.І. Черевата
Одеської області