24.11.2020 Справа №607/18531/19
Справа №607/18531/19
24 листопада 2020 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
- головуючої Черніцької І.М.
- при секретарі судового засідання Бойко І.І.
з участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Шевчука В.О.,
прокурора Марцун А. А.
представника ГУНП в Тернопільській області -Крайника Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шевчук Валентин Олексійович, до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шевчук В.О. звернувся до суду з позовом до відповідачів Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. завданої внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування при здійсненні розслідування кримінальної справи шляхом солідарного стягнення з відповідачів вказаної суми.
В обґрунтування позовних вимог представник посилається на те, що внаслідок незаконних дій органів досудового слідства протягом тривалого часу, ОСОБА_1 як потерпілому, було завдано значної моральної шкоди, що виразилось у незаконних рішеннях слідчих з приводу затягування досудового розслідування, закриття кримінального провадження, які неодноразово скасовувались судами.
Зазначає, що 18 квітня 2017 року позивач звернувся до Тернопільського відділу поліції зі заявою про притягнення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як осіб, які завдали йому тілесних ушкоджень, що відносяться до середнього ступеня тяжкості. На підставі поданої заяви було відкрите кримінальне провадження, яке внесене до ЄРДР 19 квітня 2017 року за №12017210010001338, за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. В даному кримінальному провадженні позивача було визнано потерпілим. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється слідчим відділом Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, процесуальне керівництво -Тернопільською місцевою прокуратурою Тернопільської області. 30 вересня 2017 року постановою старшого слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Сиротюка В.М. кримінальне провадження закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 24 жовтня 2017 року вказану постанову скасовано, а справу направлено до СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області для продовження досудового розслідування.
03 березня 2018 року було подано скаргу до Тернопільської місцевої прокуратури на недотримання розумних строків у кримінальному провадженні, яка залишена без відповіді, незважаючи на зобов'язальне рішення суду.
29 березня 2018 року було подано скаргу на бездіяльність Тернопільської місцевої прокуратури на недотримання розумних строків у кримінальному провадженні - за наслідком розгляду якої винесена ухвала слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 13 квітня 2018 року.
25 жовтня 2018 року на адресу СВ ТВ ГУНП в Тернопільській області було подано клопотання про недотримання розумних строків у кримінальному провадженні, яке залишено без будь-якої відповіді.
30 травня 2019 року подано скаргу на адресу Прокуратури Тернопільської області на бездіяльність слідчого та процесуального керівника у кримінальному провадженні. Листом Прокуратури Тернопільської області від 06 червня 2019 року за вих. №81-43-18 позивачу було повідомлено, що скарга переадресована до Тернопільської місцевої прокуратури. Листом Тернопільської місцевої прокуратури від 06 червня 2019 року за вих. №81-43-18 позивачу було повідомлено, що скаргу переадресовано до ВП ГУНП в Тернопільській області для розгляду по суті. Відповіді від ВП ГУНП в Тернопільській області не надходило. З часу скасування постанови про закриття кримінального провадження жодних процесуальних дій для належного продовження досудового розслідування не проводилось. Саме позбавлення позивача можливості на отримання відшкодування напряму пов'язане з неефективним проведенням досудового розслідування, що є підставою для стягнення завданої моральної шкоди.
Вважає, що внаслідок вказаної бездіяльності ОСОБА_1 знаходиться в стресовій ситуації. Нормальні життєві зв'язки позивача порушено, він позбавлений можливості реалізації своїх звичок і бажань, йому було завдано нестерпного фізичного болю та душевного страждання, що стало причиною порушення відносин із оточуючими близькими людьми. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, позивач був вимушений тривалий час лікуватись і нести матеріальні втрати на дороге лікування, через необхідність придбання ліків. Тривалий час не міг працювати водієм далекобійником, що є його професією, за цей час втратив заробіток і не міг забезпечувати матеріально ні себе, ні свою родину.
Вказує, що досудове розслідування не проводиться, винні особи не притягуються до відповідальності, процесуальні рішення не приймаються протягом тривалого часу. Позивач є інвалідом третьої групи, а тому додатково підлягає захисту.
Посилаючись на наведене та норми ст. 1173 ЦК України, просив задовольнити позов.
Ухвалою суду від 07 серпня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
29 серпня 2019 року від представника відповідача Головного управління національної поліції в Тернопільській області надійшов відзив на позов. У відзиві на позов зазначено, що 19 квітня 2017 року уповноваженою особою слідчого відділу Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області внесено відомості в ЄРДР за №120172100110001338 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. В даному кримінальному провадженні позивач ОСОБА_1 отримав статус потерпілого. 30 вересня 2017 року постановою старшого слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Сиротюка В.М. кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області вказану постанову було скасовано. Позивачем неодноразово подавались скарги на дії органу досудового розслідування. Даний факт відповідає вимогам ст. ст. 303, 304 КПК України та є законним правом ОСОБА_1 . Сама наявність ухвал слідчих суддів про скасування постанов слідчих та скарг на його дії, не є беззаперечною підставою для відшкодування моральної шкоди.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 03 січня 2001 року у справі №1-36/2001 саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, покладається обов'язок з відшкодування завданої шкоди. Відтак, заявлена позивачем вимога про стягнення моральної шкоди з ГУНП в Тернопільській області та Прокуратури Тернопільської області суперечить вимогам матеріального та процесуального права і не може бути задоволена.
Вважає, що позивачем не обґрунтовано суми заявленої моральної шкоди, не доведено причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та погіршенням стану його самопочуття. Посилаючись на наведене, просив відмовити у задоволенні позову.
02 вересня 2019 року від Прокуратури Тернопільської області надійшов відзив на позов. Зазначено, що позивачем безпідставно визначено прокуратуру Тернопільської області як співвідповідача, оскільки ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що шкода, завдана незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю прокурора, відшкодовується державою. Відтак, прокуратура області є неналежним відповідачем і може бути залучена до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
Щодо суті позовних вимог зазначає, що позовна заява містить стандартні фрази, котрі жодним чином не відображають індивідуальні психофізичні особливості позивача та не доводять виникнення в останнього моральної шкоди, оскільки до позовної заяви не долучено жодного доказу на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди.
Як підставу для відшкодування шкоди позивач вказує на незаконність дій, бездіяльність та рішення працівників органів прокуратури у кримінальному провадженні №12017210010001338, у зв'язку з чим судом скасовано постанову про закриття кримінального провадження, зобов'язано прокуратуру розглянути скаргу на недотримання строків у кримінальному провадженні тощо. Слідчим відділом Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області 19 квітня 2017 року розпочато кримінальне провадження №12017210010001338 за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України. Процесуальне керівництво у вказаному провадження здійснює Тернопільська місцева прокуратура. В ході допиту ОСОБА_1 встановлено, що 18 квітня 2017 близько 20:50 год. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час розпивання спиртних напоїв разом із ОСОБА_1 у дворі будинку АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту спричинили йому тілесні ушкодження. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 922 від 26 липня 2017 року потерпілому спричинено тілесні ушкодження у вигляді саден правих підочної та щічної ділянок, синців обох повік та садна нижньої повіки правого ока, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, травми лівої верхньої кінцівки, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. У кримінальному провадженні допитано свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які повідомили, що не мали наміру спричиняти потерпілому ОСОБА_1 тілесні ушкодження, а діяли в межах необхідної оборони. Із вказаними особами проведено слідчі експерименти.
03 березня 2018 року представником потерпілого ОСОБА_1 - адвокатом Шевчуком В.О. до Тернопільської місцевої прокуратури подано скаргу на недотримання розумних строків, за результатами розгляду якої заступником керівника Тернопільської місцевої прокуратури Шевчуку В.О. 05 березня 2018 року надано письмову відповідь.
29 березня 2018 року адвокатом Шевчуком В.О., в інтересах потерпілого ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області подано скаргу на бездіяльність прокурора Тернопільської місцевої прокуратури, яку задоволено частково. Зокрема, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 квітня 2018 року зобов'язано прокурора Тернопільської місцевої прокуратури розглянути скаргу адвоката Шевчука В.О. на недотримання строків у кримінальному провадженні, повідомивши адвоката про результати її розгляду у строк до трьох днів з дня отримання копії даної ухвали. Також вказаною ухвалою зобов'язано повідомити слідчого суддю Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про її виконання. Вказана ухвала суду надійшла до Тернопільської місцевої прокуратури 03 травня 2018 року. Листами від 04 травня 2018 року за №81-43-18 письмово повідомлено адвоката Шевчука В.О. та слідчого суддю Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_5 про виконання вказаної ухвали від 13 квітня 2018 року та результати розгляду скарги від 03 березня 2018 року. Скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Шевчука В.О. на бездіяльність слідчого та процесуального прокурора, яка надійшла до прокуратури області скеровано за належністю для розгляду у Тернопільську місцеву прокуратури 03 червня 2019 року, про що повідомлено заявника. Місцевою прокуратурою розглянуто зазначену скаргу, про що адвокату Шевчуку В.О. 06 червня 2019 року надано письмову відповідь в частині неналежного здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, а в частині бездіяльності слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в області того ж дня скеровано для розгляду начальнику Тернопільського ВП ГУНП в області, про що поінформовано заявника. Вказаний правоохоронний орган зобов'язано розглянути вказану скаргу, про що повідомити заявника в установлений законом строк.
Крім цього, адвокатом Шевчуком В.О. у позовній заяві, поданій до суду, зазначено про невиконання вказівок, викладених в ухвалі слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 24 жовтня 2017 року, якою скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження. Вивчення матеріалів вказаного кримінального провадження встановлено, що визначені ухвалою слідчі (процесуальні) дії виконано, зокрема, допитано працівників бригади швидкої допомоги №4, які 18 квітня 2017 року госпіталізували ОСОБА_1 , а також опитано мешканців будинку АДРЕСА_1 , в дворі якого відбувся конфлікт.
Стан досудового розслідування у вказаному провадженні обговорено 07 серпня 2019 року на оперативній нараді у першого заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури. Процесуальним прокурором слідчому у кримінальному провадженні того ж дня надано письмові вказівки, у ході виконання яких з'ясовано, що потерпілий ОСОБА_1 тривалий період часу перебуває закордоном, у зв'язку з чим провести окремі слідчі дії неможливо.
Ухвалою слідчого судді від 22 січня 2018 року у задоволенні скарги позивача на бездіяльність слідчого щодо нездійснення процесуальних дій відмовлено.
Ухвалою слідчого судді від 13 квітня 2018 року частково задоволено скаргу позивача на бездіяльність прокурора Тернопільської місцевої прокуратури лише з тих підстав, що слідчому судді не було представлено доказів розгляду скарги від 03 березня 2018 року, зареєстрованої у Тернопільській місцевій прокуратурі 03 березня 2018 року за № 201. У задоволенні скарги в частині визнання неправомірною бездіяльності прокурора відмовлено.
Отже, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.Можливість прийняття стороною кримінального провадження процесуального рішення і подальше скасування цього рішення у встановленому порядку передбачена нормами КПК України і свідчить про реалізацію сторонами кримінального провадження конституційного права на доступ до правосуддя. Будь-яких протиправних дій стосовно позивача під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні посадовими особами органів прокуратури не вчинено. Дії, що вчинялися слідчим, процесуальними керівниками у вказаному кримінальному провадженні, самі по собі не можуть бути незаконними, оскільки не обмежують прав позивача, а навпаки спрямовані на забезпечення їх реалізації, проводяться за ініціативою позивача з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.
Ухвали слідчих суддів, якими частково задоволено скарги позивача, свідчать про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження рішень, дій та бездіяльності прокурорів і не є безумовним доказом неправомірності таких рішень, дій та бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України. Лише незгода позивача з прийнятими працівниками органів прокуратури процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах вказаного кримінального провадження.
Посилаючись на наведене, просив відмовити у задоволенні позову.
03 вересня 2019 року від представника Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області надійшли письмові пояснення, зміст яких зводиться до того, що оскільки між Головним управлінням та позивачем відсутні будь-які правовідносини, рішення суду не може вплинути на права та обов'язки Головного управління.
У судовому засіданні 05 вересня 2019 року представник позивача подав клопотання про зміну предмету позову, згідно з яким просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України в користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 30 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди внаслідок бездіяльності Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Прокуратури Тернопільської області при досудовому розслідуванні кримінального провадження.
Крім цього, подав клопотання про залучення до участі в справі як співвідповідача - Головне управління Державної казначейської служби України, шляхом зміни його процесуального статусу з третьої особи на відповідача.
05 вересня 2019 року ухвалами суду, які занесені до протоколу судового засіданні, вказані клопотання представника позивача задоволено. Підготовче судове засідання у справі відкладено на 09 жовтня 2019 року на 12 год.
24 вересня 2020 року від представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України надійшов відзив на позов. У відзиві на позов зазначено, що Головне управління Державної казначейської служби України не здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, оскільки відповідно до п. 35 Постанови КМУ №845 від 03 серпня 2011 року «Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» саме Державна казначейська служба України є органом, який здійснює процедуру безспірного списання коштів. Зазначає про відсутність будь-якого факту, що підтверджує незаконність рішень, дій чи бездіяльності посадової або службової особи органу державної влади, органів які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування чи прокуратури. При цьому, сам факт винесення наведених позивачем ухвал слідчого судді не свідчить про незаконність рішень, дій чи бездіяльності органів Державної влади. Посилаючись на наведене, просив відмовити у задоволенні позову.
09 жовтня 2019 року представник позивача подав клопотання про заміну відповідач у справі, згідно з яким просив замінити відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області на Державну казначейську службу України.
21 листопада 2019 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено вказане клопотання представника позивача про заміну відповідача. Підготовче судове засідання відкладено на 20 січня 2020 року на 11 год.
17 січня 2020 року від представника відповідача Державної казначейської служби України надійшов відзив на позов. Вказує, що позивачем не доведено факту завдання йому моральної шкоди діями посадових осіб органу досудового слідства. Посилаючись на наведене, вважає, що у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити, оскільки вказані вимоги є необґрунтованими, факт понесення моральної шкоди не підтверджений жодними доказами, не підтверджено наявність причинно-наслідкового зв'язку із життєвими обставинами.
12 червня 2020 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, закрите підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, з викладених у позовній заяві мотивів.
Прокурор Тернопільської обласної прокуратури Марцун А.А. позову не визнав, зіславшись на обставини, які викладені у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Крайник Н.В. позову не визнав, зіславшись на обставини, які викладені у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, хоча по час та місце його буди повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:
Як слідує з витягу з кримінального провадження №12017210010001338, 19 квітня 2017 року за заявою ОСОБА_1 до ЄРДР внесено відомості про те, що 18 квітня 2017 року близько 20 год. 50 хв., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 під час спільного розпивання спиртних напоїв зі своїм знайомим ОСОБА_1 у дворі будинку АДРЕСА_1 , в ході словесного конфлікту спричинили останньому тілесні ушкодження. Вказані дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України.
ОСОБА_1 визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що у провадженні було проведено такі слідчі та процесуальні дії: здійснено допит потерпілого ОСОБА_1 , проведено та отримано висновок судово-медичної експертизи щодо ушкоджень потерпілого, проведено допити свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , відібрано пояснення від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , проведено слідчі експерименти за участю свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , потерпілого ОСОБА_1 , зібрано характеризуючі дані на ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
30 вересня 2017 року старшим слідчим СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Сиротюком В.М. винесено постанову про закриття кримінального провадження, у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2017 року, за скаргою ОСОБА_1 , скасовано постанову слідчого від 30 вересня 2017 року про закриття кримінального провадження. При цьому, слідчий суддя зазначив про те, що не проведено ряд слідчих дій, зокрема не допитано як свідків жильців будинку за АДРЕСА_1 , не встановлено та не допитано як свідків працівників бригади швидкої допомоги.
На виконання вимог слідчого судді, слідчим здійснено допит працівника БШД ОСОБА_10 , призначено та проведено судово-медичну експертизу, встановлено мешканців будинку по АДРЕСА_1 .
03 березня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук В.О. звернувся до Тернопільської місцевої прокуратури зі скаргою, згідно з якою просив встановити розумні строки на проведення необхідних процесуальних дій, із зазначенням конкретної дати .
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 квітня 2018 року зобов'язано прокурора Тернопільської місцевої прокуратури у кримінальному провадженні №12017210010001338 від 19 квітня 2017 року розглянути скаргу адвоката Шевчука В.О. в інтересах потерпілого ОСОБА_1 на недотримання строків у кримінальному провадженні, зареєстровану у Тернопільській місцевій прокуратурі 03 березня 2018 року за №201, повідомивши про результати її розгляду, у строк до трьох днів з часу отримання копії даної ухвали. При цьому, скаргу задоволено з тих підстав, що слідчому судді не надано доказів про факт розгляду даної скарги та повідомлення заявника про результати її розгляду.
Листом від 21 серпня 2018 року за №81-43-18 письмово повідомлено адвоката Шевчука В.О. про виконання вказаної ухвали від 13 квітня 2018 року та результати розгляду скарги від 03 березня 2018 року.
Стан досудового розслідування у вказаному провадженні обговорено 20 серпня 2018 року на оперативній нараді у заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури.
21 серпня 2018 року та 22 жовтня 2018 року процесуальним прокурором слідчому у кримінальному провадженні надано письмові вказівки.
У ході виконання вказівок з'ясовано, що потерпілий ОСОБА_1 тривалий період часу перебуває за кордоном, ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 за місцем проживання відсутні, у зв'язку з чим провести окремі слідчі дії не є можливим.
30 травня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук В.О. звернувся до Прокуратури Тернопільської області зі скаргою, згідно з якою просив витребувати матеріали кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 12017210010001338 для їх перевірки. Просив визнати неправомірною бездіяльність старшого слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області при розслідуванні кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 12017210010001338 та процесуального керівника у даному кримінальному провадженні.
Скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Шевчука В.О. на бездіяльність слідчого та процесуального прокурора, яка надійшла до прокуратури області скеровано за належністю для розгляду у Тернопільську місцеву прокуратури 03 червня 2019 року, про що повідомлено заявника. Місцевою прокуратурою розглянуто зазначену скаргу, про що адвокату Шевчуку В.О. 06 червня 2019 року надано письмову відповідь в частині неналежного здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, а в частині бездіяльності слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в області того ж дня скеровано для розгляду начальнику Тернопільського ВП ГУНП в області, про що поінформовано заявника.
01 жовтня 2020 року старшим слідчим СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Хрущ В.С. винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12017210010001338 від 18 квітня 2017 року, у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2020 року скасовано постанову старшого слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Хрущ В.С. від 01 жовтня 2020 року про закриття кримінального провадження №12017210010001338 від 19 квітня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст. 81 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду,визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
В силу вимог ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Положеннями ст.67 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з пунктами 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.
Так, свої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовував тим, що внаслідок бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури він знаходиться в стресовій ситуації, адже принципова для нього проблема не вирішена. Нормальні життєві зв'язки позивача порушено, він позбавлений можливості реалізації своїх звичок і бажань, йому було завдано нестерпного фізичного болю та душевного страждання, що стало причиною порушення відносин із оточуючими його близькими людьми. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, він був вимушений тривалий час лікуватись і нести матеріальні втрати на дороге лікування, через необхідність придбання ліків. Тривалий час не міг працювати водієм далекобійником, що є його професією, за цей час втратив заробіток і не міг забезпечувати матеріально ні себе, ні свою родину.
Можливість прийняття стороною кримінального провадження процесуального рішення і подальше скасування цього рішення у встановленому порядку передбачена нормами КПК України.
Саме по собі скасування слідчими суддями постанов про закриття кримінального провадження, зобов'язання слідчих, прокурорів вчинити певні дії не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди та бездіяльність органів досудового розслідування й причинний зв'язок між ними.
Позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому моральної шкоди, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог ст. ст. 1173, 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади чи його посадової або службової особи, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідачів є підставою для відшкодування йому шкоди у розумінні статей 1167, 1173, 1174 ЦК України, що позивачем зроблено не було.
При цьому, сам факт закриття кримінального провадження, та скасування такої постанови слідчого слідчим суддею, зобов'язання посадових осіб органу досудового розслідування вчинити певні дії, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів і притягнення їх до відповідальності.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 28 січня 2019 року у справі №686/7576/18, від 12 квітня 2019 року у справі №686/10651/18, від 16 травня 2019 року у справі №686/20079/18, від 22 травня 2019 року у справі №686/24243/18-ц, від 31 липня 2019 року у справі №686/22133/18 та від 07 жовтня 2020 року у справі №523/4822/17.
У контексті обставин справи, яка розглядається, позивачем ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому моральної шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів, що згідно зі статтею 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
На час розгляду даної справи досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.
Підстави та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування передбачено статтями 303, 306 КПК України, а оскарження недотримання розумних строків - статтею 308 КПК України.
Безпідставними є посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 02 вересня 2020 року у справі №607/8203/18, оскільки правовідносини у цій справі та у справі, яка розглядається, не є ідентичними.
Наведені у судовому засіданні твердження представника позивача про те, що моральна шкода заподіяна ОСОБА_1 через довготривале, на його переконання, досудове розслідування, доказами не підтверджені та не доводять ні наявності шкоди, ні протиправності дій відповідачів, ні причинного зв'язку між їхніми діями та шкодою.
Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шевчук В.О., до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди.
Щодо вимог представника позивача про постановлення окремої ухвали слід зазначити таке.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 262 ЦПК суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
З врахуванням встановлених обставин справи, дії, бездіяльність та рішення органу досудового розслідування оскаржуються у порядку передбаченому статтями 303, 306 КПК України. Більшого того, позивач скористався таким правом та останньою ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 16.11.2020 року задоволено його скаргу, скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження та зазначено про допущені недоліки у діяльності.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,13, 89, 263, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шевчук Валентин Олексійович, до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідачі:
Державна казначейська служба України, місцезнаходження: вул. Бастіонна, 6, м.Київ, код ЄДРПОУ 37567646;
Тернопільська обласна прокуратура, місцезнаходження: вул. Листопадова,4 м.Тернопіль, код ЄДРПОУ - 02910098.
Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 40108720.
Повне судове рішення складено 04 грудня 2020 року.
Головуючий