Справа №461/5749/20
10 грудня 2020 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Радченко В.Є.
при секретарі Степанюк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Управління патрульної поліції у Львівській області (адреса: 79053, м.Львів, вул. Перфецького,19) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області, в якому просила суд скасувати постанову серії №ЕАМ від 2817498 від 13.07.2020 року інспектора роти №1 батальйону з Управління патрульної поліції у Львівській області у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП України, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Позовні вимоги обгрунтовує тим що, жодних доказів вчинення нею правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України відповідачами не представлено. Зазначає, що керувала автомобілем HONDA CR-V номерний знак НОМЕР_2 13.07.2020 року, однак допустимої швидкості не перевищувала. При в'їзді в с.Сопошин Дорога АД м- 149км. Тернопіль-Львів-Рава Руська попереду неї рухався автомобіль Daewoo Lanos, якого зупинили працівники патрульної поліції через фіксацію перевищення швидкості його водієм, тобто логічно припустити, що фіксація швидкості двох автомобілів одночасно не є можливою. На відміну від водія автомобіля марки Daewoo Lanos позивачку працівник поліції не зупиняв, а тому вона продовжувала рухатись в сторону м.Жовкви. Приблизно через кілька хвилин позаду свого автомобіля остання помітила автомобіль патрульної поліції, який просто рухався за нею без жодних розпізнавальних знаків (включеної сирени) та вимог зупинитись, після чого включив правий поворот і почав паркуватись на узбіччі. Після зупинки їй було роз'яснено, що патрульні отримали вказівку наздогнати її, оскільки швидкість руху автомобіля вимірювалась за допомогою лазерного вимірювача швидкості Тrисаm Lti 20/20 ТС000584, який зафіксував її перевищення. На вимогу представити докази фото та відеофіксації такого перевищення швидкості, тобто вчинення нею правопорушення, що були зафіксовані за допомогою вищевказаного приладу, їй було відмовлено, оскільки знаходились на відстані кількох кілометрів від приладу, який залишився в іншій патрульній машині. Вимога щодо надання позивачці документів щодо сертифікації та справності приладу також не була задоволена. Тобто інспектор, зазначаючи у постанові швидкість з якою, начебто, рухався автомобіль HONDA CR-V номерний знак НОМЕР_2 , вказав її виключно по пам'яті та з його слів. Крім цього, зазначає про відсутність спеціального дорожнього знаку 5.70 "Фото-відеофіксування порушень", який інформує про можливу фіксацію швидкості руху за допомогою спеціальних технічних засобів. Зокрема Восьмий апеляційний суд рішенням у справі №166/224/20 наголосив, що "Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч.2 ст. 40 Закону №580-УІІІ, згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці". Таким чином, фіксація перевищення швидкості може проводитися працівниками поліції лише у разу встановлення попереджувального дорожнього знаку 5.70. Якщо такого знаку не встановлено, то штраф за перевищення швидкості є неправомірним. При цьому, довести факт наявності такого попереджувального знаку повинен саме інспектор. Просить позов задоволити.
Позивач в судове засідання не з'явилась. Належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи. До суду подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи шляхом направлення повідомлення на офіційну електронну адресу. Надав суду відзив, в якому просив проводити розгляд справи у його відсутності та відмовити повністю у задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю такого.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи, які не зявилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.
На підставі ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не зявилися.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.
Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.
Судом встановлено, що постановою інспектора 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області серії ЕАМ № 2817498 від 13.07. 2020 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за ч.1 ст.122 КУпАП.
Як вбачається із оскаржуваної постанови,13.07.2020 року о 10.58 годині в с.Сопошин Дорога АД м-149 км. Тернопіль-Львів-Рава Руська, водій, керуючи транспортним засобом марки HONDA CR-V номерний знак НОМЕР_2 , рухався зі швидкістю 81 км за годину. Швидкість руху вимірювалась за допомогою лазерного вимірювача швидкості Trucam Lti 20/20 ТС000584. Чим порушив вимоги п.п 12.4 ПДР України.
Спірні правовідносини виникли із дій суб'єкта владних повноважень по притягненню особи до адміністративної відповідальності за КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просить про їх захист.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно з ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Приміткою статті 122 КУпАП визначено, що суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 10 Розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і підвідомчістю.
Частиною другою статті 33 КУпАП встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлено ПДР.
Пункт 12.4 ПДР встановлює обмеження швидкості руху транспортними засобами у населених пунктах не більше 50 км/год.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідачем надано суду належні та допустимі докази на підтвердження факту правомірності прийнятого рішення та винесення оскаржуваної постанови. Як встановлено під час розгляду справи в суді, факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем був зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС000584 та підтверджується роздруківкою з цього пристрою.
Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів ТruСАМ LTI 20/20 має сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.
Згідно даних свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/16651 від 30 вересня 2019 року, виданого Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», здійснена повірка лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС000584. Дане свідоцтво чинне до 30 вересня 2020 року.
Згідно даних експертного висновку від 27 вересня 2018 року №04/02/03 3008, виготовленого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, об'єктом експертизи був лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam, розроблений (виготовлений) компанією «Laser Technology Inc.», США. Висновок за результатами експертизи: в об'єкті експертизи правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015, із довжиною ключа 256 біт. Об'єкт експертизи забезпечує конфіденційність, цілісність та автентичність зареєстрованих даних.
На виконання вимог ст. 283 КУпАП поліцейським вказано в постанові технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався), а саме ТгиСАМ LTI 20/20 №ТС000584 та надано суду візуалізовані дані лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 №ТС000584, як доказ вчинення позивачкою правопорушення.
Тверджень позивачазводяться лише до її намагання уникнути несприятливих для неї наслідків у зв'язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не є підставою для сумніву, що відповідач діяв неправомірно.
Крім того, твердження позивачки на рішення Восьмого апеляційного суду у справі №166/224/20 недоречно застосовувати в даному випадку.
Відповідно до ст.40 Закону № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
TruCam являється лазерним портативним пристроєм вимірювання швидкості транспортних засобів та не відноситься до категорії автоматичної фото- і відеотехніки.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п. 45 рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011р; п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р; п. 52 рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р.).
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідач діяв згідно з вимогами чинного законодавства, порушень відповідача при здійсненні вимірювання швидкості руху автомобіля позивачки та фіксації правопорушення судом не встановлено, оскаржувана постанова є законною, відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 6-10, 12, п.1 ч.1 ст. 20, ст. 22, ч.1 ст. 25, ст.ст. 72-77, 79, 90, ч.5 ст.139, ч.1 та ч.4 ст.189, п.2 ч.1 ст. 241, ст.ст. 242-246, 250, 251, 255, 271, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Управління патрульної поліції у Львівській області (адреса: 79053, м.Львів, вул. Перфецького,19) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.Є.Радченко