10.12.2020
Справа № 522/18819/20
Провадження № 3/522/11387/20
10 грудня 2020 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Молдови, не працюючого, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 000805 від 12.10.2020 року, встановлено, що 12.10.2020 року о 18 год. 05 хв. в м. Одесі, по вул. Посмітного, буд. 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «MERCEDES E200», н/з НОМЕР_1 , потрапив у ДТП, та керував з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судовий розгляд в суді проведено за відсутністю ОСОБА_1 , який в судове засідання не з'явився. Згідно протоколу особа ознайомлена під розпис з місцем та часом розгляду справи, а саме 12.11.2020 року о 10:00 годині в Приморському районному суді м. Одеси.
Суд вживав заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання шляхом публікування інформації на сайті Приморського районного суду м. Одеси. Засоби зв'язку з особою, що притягується до адміністративної відповідальності відсутні.
Суд зазначає, що інформація про дату, час та місце розгляду справи перебуває у відкритому доступі на офіційному сайті суду, а відтак останній мав цікавитись долею справи, добросовісно користуватись наданими йому процесуальними правами. Окрім цього, ОСОБА_1 знав про те, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, та про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться в Приморському районному суді м. Одеси у вказаний час, що підтверджується його підписом.
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату та час розгляду справи в суді, не з'явився, суд оцінює таку поведінку ОСОБА_1 , як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді та спроба уникнути відповідальності.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Визначаючи закон про відповідальність, який має застосовуватись у даному конкретному провадженні, суд виходить з наступного.
01 липня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VIII від 22.11.2018 року (далі Закон №2617-VIII), яким запроваджується інститут кримінальних проступків, яким, у тому числі, Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 286-1, відповідно до якої кримінальним проступком стало в тому числі і керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, 17 червня 2020 року Верховною радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-IX від 09.04.2020 року (далі Закон №720-IX), який 02 липня 2020 року було підписано президентом України, а 03 липня 2020 року опубліковано в офіційній парламентській газеті «Голос України». Зазначеним Законом виключено підпункт 171 Закону № 2617-VIII, яким Кримінальний кодекс доповнено статтею 286-1.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України закон України набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Згідно з частиною першою ст. 139 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» зі змінами та доповненнями, підписані Президентом України закони публікуються в газеті «Голос України» та у Відомостях Верховної Ради України, а також розміщуються на офіційному веб-сайті Верховної Ради України. Публікація законів та інших актів Верховної Ради України у цих друкованих засобах масової інформації є офіційною.
Згідно із частиною другою та третьою ст. 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», офіційними друкованими виданнями в яких здійснюється оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України є «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур'єр», газета «Голос України», «Відомості Верховної Ради України».
Виходячи з аналізу наведених Законів №2617-VIII та №720-IX, порядку та періоду набуття ними чинності, суд приходить до висновку, що кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само за відмову від проходження освідування на стан сп'яніння, діяла в період з 01 по 02 липня 2020 року, та скасована з 03.07.2020 року і, починаючи з цього часу, тобто з 03.07.2020 року особи, які вчинили такі протиправні дії несуть адміністративну відповідальність, передбачену ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції, яка діяла до внесення в неї вищевказаних законодавчих змін.
При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що зміни до Законів щодо відповідальності водіїв транспортних засобів відповідно до Закону від 17.06.2020 року були внесені не у спосіб, встановлений КК та КУпАП (Законами про внесення змін до цих Кодексів та/або до кримінального процесуального законодавства України), а також того, що відповідно до редакцій ст. 130 КУпАП та ст.286-1 КК, що викладені на офіційному сайті законодавства України Верховної Ради України, відповідальність водіїв транспортних засобів передбачена саме ст.286-1 КК і не передбачена ст.130 КУпАП, виходячи з принципу верховенства права (ст. 3 Конституції України), а також того, що на офіційному сайті Верховної Ради України законодавство викладено в Інформаційно-пошуковій системі «Законодавство України», яка дає змогу знайти документи, як за реквізитами так і за контекстом, однак ця система не є офіційним друкованим виданням, в яких здійснюється оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» та ст. 139 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України».
Більш того, слід зазначити, що адміністративна відповідальність, до якої притягується ОСОБА_1 по суті і за встановленими санкціями є більш м'якою порівняно з кримінальною і покращує становище даної особи, тому все, що покращує становище правопорушника має бути витлумачено на його користь.
З урахуванням того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судове засідання не з'явилась, приймаючи рішення по суті, суд виходить з наявних в матеріалах справи даних.
Суд зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Як встановлено судом під час перегляду відеозапису, ОСОБА_1 став учасником дорожньо-транспортної пригоди, після чого було виявлено, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Повноваження працівників поліції щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння регламентовано ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 (далі Інструкція), а також іншими спеціальними нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2.5. ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 000805 від 12.10.2020 року, дослідив матеріали справи, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у відмові від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння в присутності двох свідків, при обставинах, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 000805 від 12.10.2020 рок, підтверджується: 1) поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 18.09.2020 року, згідно яких останні пояснили, що були свідками того, як ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння, від якого останній відмовився; 2) відеозаписом на DVD-R диску «ALERUS», на якому зафіксований факт відмови водія ОСОБА_1 в присутності двох свідків від проходження на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці та в медичному закладі.
Як було вище наведено, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 000805 від 12.10.2020 року, встановлено, що 12.10.2020 року о 18 год. 05 хв. в м. Одесі, по вул. Посмітного, буд. 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «MERCEDES E200», н/з НОМЕР_1 , потрапив у ДТП, та керував з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Судом був переглянутий відеозапис на DVD-R диску «ALERUS» з місця події з нагрудних камер працівників поліції, який долучено до матеріалів справи, з якого вбачається, що працівниками поліції при складанні протоколу відносно ОСОБА_1 дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку освідування на стан алкогольного сп'яніння та зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, в присутності двох свідків, а також факт евакуації автомобіля ОСОБА_1 на штраф-майданчик, що свідчить про відсторонення його від керування транспортним засобом, у зв'язку з виявленням у ОСОБА_1 працівниками поліції ознак алкогольного сп'яніння.
З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п. 2.5 ПДР України, який передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмовився на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення алкогольного стану.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, з викладеного випливає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає покарання у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При накладенні адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено.
Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до протоколу особу ОСОБА_1 встановлено за водійським посвідченням, які було вилучено працівниками поліції, що вказує на те, що останній має право керувати транспортними засобами.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також для припинення вчинення ним нових правопорушень, буде достатнім та необхідним застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка в свою чергу є безальтернативною.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір 0.2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 420 грн. 40 коп.
Будь яких доказів щодо наявності пільг, які передбачають звільнення особи від сплати судового збору, матеріали справи не містять та суду на момент розгляду справи надано не було.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 9, 24, 33, 34, 130, 221, 280, 283, 284, 285 КУпАП, Закону України «Про судовий збір», суд -
Визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 10200,00 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 420 грн. 40 копійок (чотириста двадцять гривень сорок копійок) на користь держави.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси І.В. Циб