Номер провадження: 22-ц/813/67/20
Номер справи місцевого суду: 520/1596/16-ц
Головуючий у першій інстанції
Чаплицький В.В.
Доповідач Вадовська Л. М.
14.12.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,
при секретарі - Сороколет Ю.С.,
переглянувши справу №520/1596/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2016 року у складі судді Чаплинського В.В., -
Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 10 лютого 2016 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що 5 листопада 2015 року з вини відповідача ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої аварійно пошкоджено належний йому транспортний засіб автомобіль марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Пошкодженням автомобіля завдано шкоди в розмірі 127324,54 грн., що підтверджено звітом №0110 від 24 листопада 2015 року про експертне автотоварознавче дослідження щодо визначення вартості відновлювального ремонту і величини матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу. ОСОБА_2 як водій в момент дорожньо-транспортної пригоди керував автомобілем «Ваз»-21013, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був забезпеченим транспортним засобом згідно полісу страхового відшкодування серії АІ №5616557 ПрАТ «СК «Україна». Проте за інформацією МТСБУ страхова компанія втратила статус асоційованого члена з 1 липня 2015 року, тому страхове відшкодування не отримав. Посилаючись на вказані обставини, загальний розмір шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в сумі 127324,54 грн., право вибору особи відповідальної за шкоду тощо, позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди (матеріальних збитків) 127324,54 грн. та судові витрати в сумі 1273,25 грн. (а.с.1-2).
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2016 року відкрито провадження у справі (а.с.23).
Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково з тих підстав, що його відповідальність була застрахована.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2016 року (описку виправлено ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2016 року) позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнової шкоди 127324,54 грн., судові витрати в сумі 1273,25 грн. (а.с.53-56, 88).
Висновок суду мотивовано завданням шкоди в розмірі 127324,54 грн. аварійним пошкодженням транспортного засобу, діючою на той час правовою позицією, яка надавала право відмови від вимоги до страховика та одержання відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, незалежно від того чи застрахована цивільно-правова відповідальність цієї особи, чи ні.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення розміру майнової шкоди та стягнути з нього різницю між страховим відшкодуванням та шкодою, що рівно 27324,55 грн. (а.с.93-95).
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права полягає у не застосуванні судом положень статті 1194 ЦК України, у зміна правової позиції Верховного Суду, відповідно до якої покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує тим, що задоволення апеляційної скарги порушить принцип правової остаточності рішення суду та право ОСОБА_1 на справедливий розгляд справи. В основу апеляційної скарги покладено правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 4 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц та не підтверджені доводи про те, що президією МТСБУ в грудні 2016 року прийнято рішення, а у лютому 2017 року затверджено порядок відшкодування по зобов'язанням ПрАТ «СК «Україна». Але ці обставини не існували на час прийняття судового рішення судом першої інстанції, яке відповідач оскаржив через три роки. Відповідач не наводить конкретні обставини та не надає докази, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, не зазначає, яке значення для розгляду справи мають наведені в апеляційній інстанції обставини (а.с.132-136).
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.
Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.
Автомобіль марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, належить з 4 липня 2015 року на праві власності ОСОБА_1 (а.с.20-21).
Постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2015 року у справі №520/16723/15-ц ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн., стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 243,60 грн. Згідно постанови ОСОБА_2 5 листопада 2015 року, керуючи автомобілем марки «Ваз»-21013, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в м. Одесі по вул. Архітекторській, у порушення вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України не врахував дорожню обстановку, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.4).
Згідно Звіту №0110 від 24 листопада 2015 року про експертне товарознавче дослідження для визначення вартості відновлювального ремонту і величини матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного СПД «Бурмистр В.В.», величина матеріального збитку, завданого володільцю автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді станом на 24 листопада 2015 року становить 127324,54 грн. (а.с.5-15).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ «СК «Україна» згідно Полісу АІ №5616557, строк дії полісу з 30 квітня 2015 року до 29 квітня 2016 року, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, 100000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну, 50000,00 грн, розмір франшзи 1000,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль марки «Ваз» - 21013, реєстраційний № НОМЕР_2 , 1987 року випуску (а.с.43).
5 листопада 2015 року ОСОБА_2 як страхувальник подав ПрАТ «СК «Україна» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.31).
2 лютого 2016 року ОСОБА_1 як потерпілий надіслав ПрАТ «СК «Україна» заяву про виплату страхового відшкодування (а.с.16-17).
За відповіддю Моторного (транспортного) страхового бюро України від 31 березня 2016 року №3/1-05/9135 на заяву представника Паскаль Т.В. в інтересах ОСОБА_1 приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» (ПрАТ «СК «Україна») з 1 липня 2015 року втратило статус асоційованого члена МТСБУ у зв'язку з заборгованістю понад два місяці щодо сплати внесків та здійснення відрахувань до фондів МТСБУ, створених відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». МТСБУ володіє інформацією щодо невиконання ПрАТ «СК «Україна» своїх зобов'язань за обов'язковим договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На даний час МТСБУ не може застосувати до зазначеного страховика заходів впливу, оскільки членство останнього в МТСБУ було припинено. Відповідно до статті 52 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, членство якого припинено, зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. МТСБУ згідно з Законом виконує зобов'язання страховика за внутрішніми договорами страхування у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований. На теперішній час МТСБУ не володіє інформацією щодо ліквідації ПрАТ «СК «Україна» чи визнання даної страхової компанії банкрутом. У випадку, якщо ПрАТ «СК «Україна» буде визнано у встановленому Законом порядку банкрутом, а коштів та майна страховика не вистачить для задоволення зазначених вище вимог, що буде підтверджено затвердженим господарським судом ліквідаційним балансом страховика, то МТСБУ за заявою потерпілої особи поновить розгляд питання щодо здійснення регламентної виплати, передбаченої пп. «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону (а.с.41, 42).
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» (ідентифікаційний номер юридичної особи 30636550) припинено, запис №10651170036015351 про державну реєстрацію припинення юридичної особи внесений 8 серпня 2019 року (а.с.154-162).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ч.1, п.1 ч.2 ст.22 ЦК України).
Майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК України).
Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст.1194 ЦК України).
Транспортний засіб автомобіль марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, належить з 4 липня 2015 року на праві власності ОСОБА_1 . Аварійним пошкодженням транспортного засобу ОСОБА_1 завдано майнової шкоди (матеріальних збитків). Експертним дослідженням пошкодженого транспортного засобу встановлено станом на 24 листопада 2015 року вартість матеріального збитку в розмірі 127324,54 грн.
Вартість матеріального збитку в розмірі 127324,54 грн. належними та допустимими доказами не спростована, тому суд виходить з даних Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного СПД « ОСОБА_4 »
Цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу автомобіля «Ваз»-21013, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «Україна». ОСОБА_2 як страхувальник повідомив 5 листопада 2015 року страховика про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 5 листопада 2015 року за участю застрахованого транспортного засобу; потерпілий ОСОБА_1 подав у страхову компанію заяву про виплату страхового відшкодування. Ліміт відповідальності за страховим полісом АІ/5616557 за шкоду, заподіяну майну, становить 50000,00 грн., франшиза 1000,00 грн, отже страхове відшкодування страхової компанії обмежується 49000,00 грн. (50000,00 грн. - 1000,00 грн. = 49000,00 грн.). Страхове відшкодування не виплачене, членство ПрАТ «СК «Україна» в МТСБУ припинено з 1 липня 2015 року, запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи внесений 8 серпня 2019 року.
ОСОБА_1 є особою, якій в результаті порушення цивільного права власності на транспортний засіб завдано збитків, які полягають у витратах, що ОСОБА_1 мусить зробити для відновлення аварійно пошкодженого транспортного засобу автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Майнова шкода у даному випадку є шкодою, завданою майну фізичної особи, тому, підлягає в порядку статті 1166, 1187 ЦК України відшкодуванню ОСОБА_2 як особою, яка завдала шкоди дією керованого ним транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки.
Оскільки ОСОБА_2 є особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, то з огляду на недостатність страхової виплати (страхового відшкодування), яке в даному випадку обмежується сумою у 49000,00 грн. (ліміт відповідальності за полісом за шкоду, завдану майну, рівний 50000,00 грн., франшиза рівна 1000,00 грн.), тому з урахуванням положень статті 1194 ЦК України розмір шкоди, яку він має відшкодувати, становить різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодування, що в даному випадку становить 78324,54 грн. (127324,54 грн. - 49000,00 грн. = 78324,54 грн.).
Судове рішення суду першої інстанції у висновку щодо відповідальності відповідача ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року в справі №6-2808цс15. Проте, покладення цивільної відповідальності за шкоду на ОСОБА_2 у повній сумі 127324,54 грн. у даному випадку безпідставне з огляду на наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зроблений висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-ІУ у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-ІУ). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі №750/15471/15-ц (провадження №14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом №1961-ІУ. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом №1961-ІУ у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
ОСОБА_2 є особою, відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «СК «Україна», тому, у сенсі правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) та у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18), відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків (шкоди), завданих аварійним пошкодження транспортного засобу, в сумі 127324,54 грн., так як відповідач відповідати має в даному випадку в межах додаткової відповідальності страхувальника (у цьому випадку страхувальником є особа, яка заподіяла шкоду). Відповідальність страхувальника ОСОБА_2 обмежується різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, що становить 78324,54 грн.
Втрата ПрАТ «СК «Україна» статусу асоційованого члена МТСБУ, подальше припинення страхової компанії як юридичної особи не надає правових підстав для стягнення заявлених ОСОБА_1 матеріальних збитків (шкоди) в повному обсязі з ОСОБА_2 , так як дана ситуація врегульована Законом України від 1 липня 2004 року 31961-ІУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», про що зазначено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 20 лютого 2020 року у справі №753/15214/16-ц (провадження №14-25цс20).
Так, статтею 20 вказаного Закону встановлено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Підпунктом «а» пункту 41.2 статті 41 Закону №1961-ІУ визначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння та недостатності коштів і майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Статтею 52 Закону №1961-ІУ врегульовано питання припинення членства в МТСБУ, зокрема, повне членство страховика в МТСБУ припиняється у разі позбавлення страховика - повного члена МТСБУ такого статусу, втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ або виключення такого страховика із членів МТСБУ. Страховик, членство якого у МТСБУ припинено, зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Наявна в справі інформація Моторно (транспортного) страхового бюро України на звернення представника в інтересах ОСОБА_1 вказує на те, що МТСБУ не заперечує, що поновить розгляд питання щодо здійснення ОСОБА_1 регламентної виплати за наявності передбачених Законом підстав.
ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу посилається на не дотримання верховенства права, принципу юридичної визначеності, на порушення його прав тощо, однак часткове задоволення апеляційної скарги у даному випадку таких порушень не тягне, так як положення статті 1194 ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» діяли як на час звернення позивача до суду так і на час ухвалення судом першої інстанції рішення. Наразі Верховним Судом сформована єдина практика у справах про відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, дотримання якої є обов'язком для суду.
Із аналізу викладено, рішення суду першої інстанції ґрунтується на не застосуванні норми матеріального права, що підлягала застосуванню, як то статті 1194 ЦК України, що згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру відповідальності відповідача та в частині судового збору пропорційно до задоволених вимог.
Відповідно до положень частин 4,5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Учасники справи в судове засідання 12 листопада 2020 року завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи; представники сторін були присутні у попередніх судових засіданнях, де надавали пояснення; крім того, позивачем надано відзив на апеляційну скаргу та письмові пояснення у справі; представником позивача подано заяву про розгляд справи у відсутності сторони, відповідачем заяв про відкладення розгляду справи не подано; справа в провадженні суду з квітня 2019 року; учасники справи мали достатньо процесуального часу для надання суду як усного так і письмового обґрунтування власних позицій. З огляду на те, що оголошені в країні карантинні заходи не мають прогнозованості у своєму продовженні надалі, в справі наявні матеріали для прийняття рішення, справа розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи у сенсі положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2016 року (описку виправлено ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2016 року) - змінити.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 78324 гривен 54 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на відшкодування витрат на сплату судового збору, 783 гривен 25 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 грудня 2020 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Г.Я.Колесніков
Є.С.Сєвєрова