Номер провадження: 22-ц/813/6073/20
Номер справи місцевого суду: 946/9302/19
Головуючий у першій інстанції Смокіна Г. І.
Доповідач Сегеда С. М.
14.12.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гірняк Л.А.,
Цюри Т.В..,
за участю секретаря Ющак А.Ю.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справи,апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 лютого 2020 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа по справі №2а-102-2000 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину,
встановив:
28 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі № 2а-102-2000 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину.
Свою заяву мотивувала тим, що 04.12.2019 року представник ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області із заявою про надання копій постанов виконавчого провадження та розрахунку заборгованості за останні три роки, проте отримав відповідь від 12.12.2019 року, згідно якої виконавчий лист було повернуто стягувачу, однак оригінал виконавчого листа відсутній, допускає можливість його втрати.
13.01.2020 року ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області залучено до участі у справі заінтересовану особу - ОСОБА_2 .
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 лютого 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі № 2а-102-2000 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину - було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 лютого 2020 року, та просить постановити нову, якою заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі № 2а-102-2000 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Вирішуючи питання про слухання справи у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справи, колегія суддів виходить із того, що учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання, призначеного на 09.12.2020 року, на 16.00 год. (а.с. 69-71), як то передбачено ст. 130 ЦПК України.
При цьому, колегія суддів враховує, що у відповідності до п.п. 1, 5 Розпорядження голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року, з наступними змінами (а.с. 73), тимчасово, на час установлення на території м. Одеси рівня епідемічної небезпеки «помаранчевий» або «червоний», зупинити розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинити їх допуск до залів судових засідань.
Оскільки жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання прийняти участь у справі особисто, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності її учасників, на підставі наявних у справі доказів.
Більше того, колегією судів враховано, що представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надав суду заяву про розгляд справи у відсутність апелянта та його представника (а.с.72).
Раніше, до судового засідання, призначеного на 28.10.2020 року, на 15.00 год. ОСОБА_3 подавав до суду апеляційної інстанції заяву про відкладення розгляду справи, яка була задоволена судом (а.с.66).
Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення, яким є постанова суду, є 14.12.2020 року.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Ізмаїльського міського суду Одеської області від 14.09.2000 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів було задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітної плати щомісячно, починаючи з 14.09.2000 року до 04.07.2016 року (а.с.10).
На підставі вказаного судового рішення 20.09.2000 року був виданий виконавчий лист (а.с.22).
04.12.2019 року представник ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області із заявою про надання розрахунку заборгованості по аліментам за останні три роки.
У відповідності до інформації Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 12.12.2019 року та 05.02.2020 року (а.с. 5, 32), була зазначено, що14.05.2014 року за письмовою заявою ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа без виконання та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження було завершене, а виконавчий документ повернуто стягувачу.
Згідно п. 9.9 розділу ІХ «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 року, виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2а-102-2000, виданого 14.09.2000 року Ізмаїльським міським судом Одеської області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , знищено.
Крім того, як вбачається з постанови Ізмаїльського міського суду Одеської області від 14.09.2000 року, аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , присуджено до 04.07.2016 року.
На час відкриття виконавчого провадження, а також його завершення (14.05.2014 року) діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року (далі - Закон № 606-ХІV), тоді як на час звернення до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа до виконання вже діє Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Відповідно до п. 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VІІІ, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Таким чином, входячи зі змісту ч.1 ст.11, ч.ч. 3, 6 Закону № 1404-VІІІ, строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі, тобто до 04.07.2016 року.
Оскільки із даною заявою ОСОБА_1 звернулась до суду лише 28.12.2019 року, то вона пропустила трирічний строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, встано вленого ст. Закону № 1404-VІІІ.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Аналогічні за змістом приписи містяться у ч. 3 ст. 22, ч. 2 ст. 24 Закону № 606-ХІV.
Відповідно до п. 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
У відповідності до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеній у його Постанові від 21.08.2019 року, провадження № 14-308цс19, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Таким чином, враховуючи, що на момент звернення до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа сплив строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання та заявниця з вимогами про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання не зверталась, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що правові підстави для задоволення заяви про видачу дублікату виконавчого листа відсутні.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів своєї апеляційної скарги.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що постановлена ухвала повністю відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права зв'язку з цим, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримувала виконавчого листа, направленого їй 14.05.2014 року за її ж заявою, то вони є безпідставними, так як не підтверджуються жодними доказами, які маються в матеріалах справи, і як було зазначено вище, з заявою про поновлення строку на подання заяви про видачу дублікату виконавчого листа, ОСОБА_1 до суду не зверталась.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.А.Гірняк
Т.В. Цюра