Номер провадження: 22-ц/813/3372/20
Номер справи місцевого суду: 509/852/19
Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.
Доповідач Сегеда С. М.
14.12.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гірняк Л.А.,
Цюри Т.В.,
за участю секретаря: Ющак А.Ю.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справи,апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 лютого 2019 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Василенко Олена Вікторівна про визнання договорів недійсними, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя,
встановив:
25 лютого 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Василенко О.В., про визнання договорів недійсними, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 лютого 2019 року прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, та призначено справу до розгляду.
Крім того, клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Бахарєва І.В. про витребування доказів, та про забезпечення позову було задоволено.
Витребувано від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Василенко О.В. належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу квартири №4349 від 05.08.2017 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 лютого 2019 року про відкриття провадження та забезпечення позову у справі, та постановлення нової, якою справу направити на розгляд за встановленою підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Вирішуючи питання про слухання справи у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справи, колегія суддів виходить із того, що учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання, призначене на 02.12.2020 року, на 13.00 год., у тому числі відповідач ОСОБА_3 , а також представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Бахарєв І.В., як то передбачено ст. 130 ЦПК України (т.1, а.с. 224, 225, 226).
Заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 повідомлена про час і місце судового засідання в порядку, передбаченому ч. 9 ст. 130 ЦПК України, так як відмовилась від отримання поштової кореспонденції від суду (т.1, а.с.227-228).
Треті особи - ОСОБА_4 та Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Василенко О.В. повідомлені про час і місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч.3 ст. 130 ЦПК України, оскільки за зареєстрованим ними місцем проживання і знаходження, відсутні (т.1, а.с. 164, 229-232, 247, 248, т.2, а.с.7).
Крім того, позивач ОСОБА_2 , а також треті особи - ОСОБА_4 та Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Василенко О.В. повідомлені про час і місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч.11 ст. 128 ЦПК України - через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (т.2, а.с. 1-6).
При цьому, колегія суддів враховує, що у відповідності до п.п. 1, 5 Розпорядження голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року, з наступними змінами (т.1, а.с.249), тимчасово, на час установлення на території м. Одеси рівня епідемічної небезпеки «помаранчевий» або «червоний», зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань.
Таким чином, та враховуючи, що дана справа перебуває в провадженні суду апеляційної інстанції більше року, крім того явка до суду апеляційної інстанції є необов'язковою, жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання прийняти участь у справі особисто, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності її учасників, на підставі наявних у справі доказів.
Крім того, колегією суддів також враховано що раніше розгляд справи вже чотири рази відкладався через неналежне повідомлення учасників справи про час і місце її розгляду, у тому числі - двічі за заявою представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Попова В.Б. (т.1, а.с.187, 207).
Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення, яким є постанова суду, є 14.12.2020 року.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позовна заява подана з додержанням вимог статей 175-177 ЦПК України, та підсудна Овідіопольському районному суду Одеської області, оскільки спірне майно знаходиться саме в Овідіопольському районі Одеської області.
Крім того, задовольняючи заяву про забезпечення позову, районний суд виходив із того, що в даному випадку наявні підстави та ризики визначені ст. 149 ЦПК України для забезпечення позову, зокрема щодо неможливості забезпечення ефективного захисту прав та інтересів позивача без забезпечення, викладеного у вимогах вказаної заяви про забезпечення позову, в тому числі, враховуючи очевидну наявність реальної можливості щодо відчуження вказаної квартири до вирішення даного спору по суті.
Однак, з такими висновками суду колегія суддів погоджується частково, з огляду на наступні обставини.
Так, що стосується розгляду даної апеляційної скарги, в частині оскарження ухвали про відкриття провадження, то колегія суддів зазначає наступне:
Частиною 1 ст. 353 ЦПК України визначено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.353 ЦПК України (в редакції від 03 жовтня 2017 року) окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.
Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, на момент вирішення справи про суті, набув чинності Закон України №460-ІХ від 15.01.2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (набрання чинності відбулось 08.02.2020 року), яким було виключено п.8 ст.353 ЦПК України, відповідно до положень якого була передбачена можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали про відкриття провадження з порушенням правил підсудності.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, питання про відкриття апеляційного провадження у даній цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було вирішено 19.08.2019 року (т.1, а.с. 151-152), тобто до прийняття вищевказаного Закону України №460-ІХ від 15.01.2020 року і набрання ним законної сили.
У відповідності до ч.4 ст.3 ЦПК України Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Таким чином, враховуючи, що вищевказаний Закон України №460-ІХ від 15.01.2020 року звужує права ОСОБА_1 щодо апеляційного оскарження ухвали суду в частині відкриття провадження у справі, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути дану апеляційну скаргу у встановленому законом порядку.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що предметом позову є визнання договорів недійсними, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя щодо нерухомого майна, а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , тобто враховуючи, що вказана квартира розташована в Овідіопольському районі Одеської області, то в силу ч.1 ст.30 ЦПК України, розгляд даної справи підсудний Овідіопольському районному суду Одеської області, так як згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
При цьому, як зазначено у п. 41 постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», у разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Також у даній постанові зазначається, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.
Пункт 42 цієї постанови передбачає, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК в новій редакції). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо.
З урахуванням наведеного, справа відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Овідіопольського районного суду Одеської області.
Таким чином, оскільки доказів того, що дана справа має розглядатись в Приморському районному суді м. Одеси на підставі другого речення ч. 1 ст. 30 ЦПК України, матеріали справи не містять, то ухвала суду, в частині відкриття провадження у справі є законною і не підлягає скасуванню.
Що стосується оскарження ухвали суду, в частині забезпечення позову, то колегія суддів, зазначає наступне.
Так, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Частиною 2 статті 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В порядку п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України, способами забезпечення позову є: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії; заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язковість виконання судових рішень задекларована статтею 1291 Конституції України.
Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Виходячи з викладеного, слід дійти висновку про те, що спір між учасниками справи виник з приводу визнання недійсними договорів, та визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, а саме: квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку перейшло від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , та яке в подальшому перейшло до ОСОБА_5 , згідно договору дарування № 2186 від 27.09.2017 року.
Тобто, вирішуючи дане питання, суд першої інстанції фактично дійшов висновку про те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існують ризики щодо відчуження даної квартири на користь третіх осіб, що суттєво ускладнить виконання рішення суду в даній справі у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
Однак, судом не було враховано, що вищевказана квартира за договором купівлі-продажу 05.08.2017 року продана відповідачем ОСОБА_3 на користь третьої особи по даній справі ОСОБА_4 за (а.с.55-56).
Крім того, на підставі договору дарування спірної квартири, починаючи з 27.09.2017 року її власником стала заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37304171, від 27.09.2017 року (т.1, а.с.44).
Таким чином, на час постановлення оскаржуваної ухвали, власником спірної квартири вже майже півтора роки була ОСОБА_1 , яка залучена до участі у справі в якості третьої особи, а не відповідача, у зв'язку з чим за змістомп.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України, накладення арешту на майно, яке належить третій особі у справі - є незаконним.
Зазначені обставини свідчать про незаконність ухвали суду, в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , та про необхідність її скасуванню в зазначеній частині.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала, в частині відкриття провадження у справі, є законною і обґрунтованою, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу у справі в цій частині постановлено у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду, в частині відкриття провадження у справі, слід залишити без змін.
Що стосується ухвали суду, в частині накладення арешту на квартиру, то вона є незаконною і необгрунтованою, доводи апеляційної скарги її повністю спростовують, оскільки ухвалу у справі постановлено не у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу в цій частині слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду, в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , слід скасувати і прийняти в цій частині постанову про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на вказане майно.
Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне розподілити між сторонами судові витрати, у зв'язку з чим стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50% сплаченого нею судового збору за подання апеляційної скарги - у сумі 290 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.1, п.2 ч.1 ст. 374, п.1, п.2 ч.1 ст. 376, ст.ст. 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 лютого 2019 року, в частині відкриття провадження у справі, залишити без змін.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 лютого 2019 року, в частинінакладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , скасувати.
Прийняти в цій частині постанову, якою відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту наквартиру АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 290 грн. (двісті дев'яносто гривень).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.А. Гірняк
Т.В. Цюра