Номер провадження: 11-кп/813/2184/20
Номер справи місцевого суду: 522/14362/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
17.11.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника ? ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01.10.2020 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
встановив:
оскарженою ухвалою районного суду обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, терміном на два місяці, а саме до 30.11.2020 року включно, щодо:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вассианівка, Приморського краю, РФ, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого в кримінальному провадженні №12020165500000345 від 27.07.2020 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.
З представлених апеляційному суду матеріалів вбачається, що в Приморському районному суді м. Одеси перебуває на розгляді кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурором було заявлене клопотання про обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник та обвинувачений заперечили проти обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просили обрати більш м'який запобіжний захід.
Мотивуючи прийняте рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд зазначив про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений раніше судимий, не має постійного місця проживання та реєстрації в м. Одесі, не працевлаштований, не одружений, тобто не має міцних соціальних зв'язків, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, тому більш м'які запобіжні заходи не забезпечать його належну процесуальну поведінку.
Не погоджуючись з рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосувати менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вказує, що ризики, зазначені стороною обвинувачення, безпідставні та необґрунтовані, оскільки на даний час існувати перестали. В обвинуваченого відсутній намір переховуватись від суду, вчиняти незаконний тиск на потерпілих, свідків кримінального провадження.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали справи; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, яке у відповідності до положень ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
Відповідно до положень ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд виконав вимоги ст. 331 КПК України, та прийняв обґрунтоване рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого.
Крім того, апеляційний суд вважає, що тяжкість пред'явленого на даній стадії судового розгляду обвинувачення ОСОБА_8 , а також існування ризиків, того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує в разі визнання його винним у скоєнні інкримінованого злочину, може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків та потерпілих в кримінальному провадженні, яких на теперішній час не допитано, вчинити інше кримінальне правопорушення, виправдовують обрання найсуворішого запобіжного заходу відносно обвинуваченого.
Відповідно положень п. 24 ч.1 ст. 3 КПК України судове провадження це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Приписами ст.23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши обвинувальний акт, а також оскаржувану ухвалу суду щодо обрання запобіжного заходу та копії журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів.
Окрім того, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду апеляційного суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_9 , вже пред'явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли останній перебував у процесуальному статусі підозрюваного.
За таких обставин апеляційний суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Посилання обвинуваченого на те, що він має постійне місце проживання і реєстрації, апеляційний суд вважає слушними та такими, що відповідають дійсності, натомість зазначені обставини, хоча й характеризують особу обвинуваченого з позитивної сторони, однак, враховуючи обставини вчинення інкримінованого йому злочину, не можуть слугувати підставою для обрання відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу.
Відсутність у обвинуваченого офіційного працевлаштування, відсутність відомостей про джерела його заробітку також свідчить про те, що у кримінальному провадженні наявний ризик подальшого вчинення ним кримінальних правопорушень, що дає апеляційному суду можливість прийти до висновку про обґрунтованість рішення районного суду.
Слід зазначити, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК України.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при подальшому розгляді кримінального провадження та прийнятті остаточного рішення за результатами судового розгляду.
Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд обґрунтовано врахував обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим та той факт, що з урахуванням даних про особу обвинуваченого, існуючі ризики не зменшилися.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як районним судом, так і судом апеляційної інстанції, встановлено не було.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, та з урахуванням необхідності запобігання ризикам можливого переховування обвинуваченого від суду, а також можливого впливу на свідків чи потерпілих у кримінальному провадженні, вчинення іншого злочину, у районного суду існували підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01.10.2020 рокупро застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4