Номер провадження: 11-сс/813/1643/20
Номер справи місцевого суду: 946/6046/20 1-кс/946/2012/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
19.11.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора ? ОСОБА_6 ,
підозрюваної - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду в режимі відеоконференції матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.09.2020 року в кримінальному провадженні №12020160150001093 від 19.09.2020 року, -
встановив:
оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволені слідчого Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язків передбачених п.п. 1, 2, 3 ч.5 ст.194 КПК України, строком до 20.11.2020 року, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ізмаїла Одеської області, громадянки України, з вищою освітою, не одруженої, працюючої торгівельним представником ТОВ «Крайтекс Сервіс», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкаючої за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні СВ Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №12020160150001093 від 19.09.2020 року за підозрою у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за наступних обставин.
19.09.2020 близько 18:35 годин, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем свого мешкання разом з співмешканцем ОСОБА_10 у кімнаті АДРЕСА_3 , у ході раптово виниклої сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_10 , маючи умисел на заподіяння смерті останньому, за допомогою кухонного ножа, яким нанесла йому 1 удар в область грудної клітини зліва, у результаті чого спричинила ОСОБА_10 тілесні ушкодження несумісні з життям, від яких останній помер на місці.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Вказує, що суд при обранні запобіжного заходу не врахував всі наявні ризики, зокрема ризик впливу на свідків та ризик можливого продовження злочинної діяльності. Крім того, судом не надано належної оцінки тій обставині, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; підозрювану та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені положеннями ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Згідно вимог ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до положень ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч.2 ст.8 та ч. 5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
При цьому слідчому судді слід враховувати, що обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).
Як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя відповідно до вищевказаних вимог Закону та Конвенції перевірив та належним чином встановив наявність на час розгляду клопотання в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Наявність на даній стадії у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_7 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, долученими до клопотання слідчого, та ніким з учасників не оспорюється, тому не перевіряється апеляційним судом.
З матеріалів провадження вбачається, що підозрювана ОСОБА_7 , яка є громадянкою України, має постійне місце реєстрації та проживання в місті Ізмаїл Одеської області, позитивно характеризується за місцем проживання, хворіє важкою хворобою та потребує постійного лікування, офіційно працевлаштована та є не судимою особою, крім того, наявність у неї достатньо міцних соціальних зв'язків з матір'ю братами та сестрою.
Враховуючи встановлені вище дані про особу підозрюваної, а також те, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого їй особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, зазначені обставини на думку апеляційного суду, можуть свідчити про існування ризику можливого впливу на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді та вважає, що під час розгляду клопотання слідчого, стороною обвинувачення не доведено існування заявлених у клопотанні інших ризиків, зокрема передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику вчинення інших кримінальних правопорушень. Такі докази не були надані й апеляційному суду.
Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді щодо доведеності наявності у кримінальному провадженні ризику можливого впливу на свідків та ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість покарання, яке їй загрожує у разі визнання її винуватою та вважає обраний підозрюваній запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту таким, що може забезпечити належну поведінку підозрюваної.
Апеляційний суд приймає до уваги, про що неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх висновках, що сама лише по собі тяжкість інкримінованого підозрюваній злочину не може бути підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи наведене, а також обставини вчинення інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, та його наслідки, що спричинили смерть потерпілого, дані про особу підозрюваної, яка має постійне місце проживання та досить міцні соціальні зв'язки, крім того, раніше не судима, належне виконання останньою ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, апеляційний суд вважає застосування слідчим суддею відносно підозрюваної зазначеного запобіжного заходу виправданим та таким, що здатний забезпечити виконання покладених на неї обов'язків.
Будь яких даних, які б доводили протилежне прокурором апеляційному суду представлено не було.
Крім того, апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що цілодобовий домашній арешт є занадто м'яким для підозрюваної, оскільки запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, прирівнюється до запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який також обмежує свободу особи та змушує підозрюваного відчувати на собі певний тягар заборон.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що в умовах епідеміологічної ситуації, що склалася в Україні та в усьому світі, у зв'язку із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, перебування підозрюваної в умовах слідчого ізолятора на даний момент може поставити під загрозу її здоров'я та життя.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що стороною обвинувачення не наведено даних про порушення підозрюваною обов'язків, покладених на неї оскаржуваною ухвалою слідчого судді. Матеріали провадження таких даних також не містять. В судове засідання апеляційного суду підозрювана з'явилася та надала суду пояснення.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що доводи прокурора про необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є необґрунтованими.
При апеляційному розгляді будь-яких порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду, не встановлено.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, оскільки ухвалена у відповідності до вимог закону, та винесена на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.09.2020 року, про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4