28 серпня 2007 р.
№ 6/255
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя
Муравйов О.В.
судді
Полянський А.Г.
Фролова Г.М.
розглянувши
касаційну скаргу
ЗАТ Комерційного банку "ПриватБанк" в особі Чернівецької філії
на
постанову від 22.05.2007 р. Львівського апеляційного господарського суду
у справі
№ 6/255 Господарського суду Чернівецької області
за позовом
ЗАТ Комерційного банку "ПриватБанк" в особі Чернівецької філії
до
СГВК "Світанок"
третя особа
ДПІ у Кельменецькому районі
про
стягнення 70 675,59 грн. коштів за рахунок заставленого майна
За участю представників сторін:
позивач -Лобач О.М. дов. від 01.09.2005 р. № 3804ПП,
Кравченко Н.Г. дов. від 01.09.2005 р. № 3808ПП
відповідач- не з'явились,
третя особа - не з'явились,
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 30.11.2005 р. (суддя Паскарь А.Д.) в позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 р. (судді: Мельник Г.І., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.) рішенням господарського суду Чернівецької області від 30.11.2005 р. залишено без змін.
Не погоджуючись з рішення та постановою, ЗАТ Комерційного банку "ПриватБанк" в особі Чернівецької філії звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відповідач та третя особа не скористалися наданим правом на участь у засіданні.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач та третя особа просять залишити рішення та постанову без змін.
У зв'язку з виходом судді Фролової Г.М. з відпустки, справа № 6/255 розглядається колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13 Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й., у складі: головуючий -Муравйов О.В., судді Полянський А.Г., Фролова Г.М.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення» зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.
З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2003 р. між ЗАТ Комерційного банку "ПриватБанк" в особі Кельменецького відділення ЧФ "ПриватБанк" та відповідачем було укладено договір № 6/к про надання відповідачу кредиту у розмірі 50 000 грн. В забезпечення кредитного договору також було укладено договори застави товарів в обороті № 6/к/1 та майна № 6/к/2.
Судами було встановлено, що на момент укладання договорів застави майна та товарів в обороті існувала податкова застава, яка було зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень майна 11.07.2001 р. № 510-711.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 70 675,59 грн. заборгованості, відсотків та пені, суди виходили з того, що відповідно до п.п.8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами", за запитом платника податків, що має податковий борг, податковий орган може видати письмове повідомлення про звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під податкової застави, якщо такий податковий орган визначає, що звичайна вартість інших активів, які залишаються у податковій заставі, більше суми податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою, у два чи більше разів, з урахуванням сум будь-яких інших прав дійсних вимог до активів такого платника податків, які мають пріоритет над таким правом податкової застави. Звільнення майна, що є предметом укладених сторонами договорів застави, з-під податкової застави здійснено не було. Доказів того, що у СГК "Світанок" знаходиться інше майно, яке не перебуває в податковій заставі позивачем не надано.
Разом з цим, згідно п.п. 8.7.1. п. 8.7 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами", активи платника податків звільняються з податкової застави з дня: закінчення строків позовної давності щодо такого податкового боргу (п. г).
Стаття 15 вищеназваного закону передбачає, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним ( п.п. 15.2.1. п. 15.2).
Враховуючи викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій встановлюючи що спірне майно знаходиться у податковій заставі з 11.07.2001 р. не дослідили питання закінчення строків стягнення податкового боргу, оскільки згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна ( т. 2 а.с. 55) датою виникнення боргу є 01.01.2000 р.
Крім того, згідно ст. 38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Зазначаючи, що позивачем не надано доказів того, що у СГВК "Світанок" знаходиться інше майно, яке не перебуває в податковій заставі, суди в порушення вимог ст. 38 ГПК України належним чином не виконали свого обов'язку щодо з'ясування цього питання, яке має важливе значення для розгляду позовних вимог ЗАТ Комерційного банку "ПриватБанк" в особі Чернівецької філії.
В порушення вимог процесуального права (ст. ст. 43, 47, 38, 43 ГПК України), приймаючи рішення та постанову суди не забезпечили всебічний та повний розгляд обставин справи, не дослідили, не встановили та не надали юридичну оцінку всім обставинам справи, що призвело до передчасних і необґрунтованих висновків.
Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняте у справі рішення не відповідає ст. 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення» зі змінами та доповненнями.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди порушили і неправильно застосували норми матеріального права та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою представників позивача оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" в особі Чернівецької філії задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.11.2005 року у справі № 6/255 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 року у справі № 6/255 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Фролова Г.М.