Справа № 727/8964/20
Провадження № 2-а/727/119/20
10 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі головуючого судді Смотрицького В.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого сержанта роти №3 Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Джуряка Ігоря Дмитровича про визнання дій незаконними та скасування постанови, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій незаконними та скасування постанови посилаючись на те, що 19.10.2020 року відповідачем відносно нього винесено постанову серії ДП18 №698579 і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за вчинення порушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У постанові зазначено, що він 19.10.2020 року о 16.11 год. керував транспортним засобом марки «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , по автомобільній дорозі Н-03, 332 км., в с. Динівці Новоселицького району Чернівецької області та порушив швидкісний режим в населеному пункті на 29 км/год., чим порушив п.12.4. Правил дорожнього руху України. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCAM ТС000797.
Вважав постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідач розглянув справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП на місці вчинення адміністративного правопорушення, чим було порушено ст. 276 КУпАП, оскільки справа повинна розглядатись «за місцем його вчинення».
Розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, відповідач не дав йому можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП у повному обсязі. Розгляд справи на дорозі унеможливило виконання вимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Крім того, старший сержант поліції Джуряк І.Д. прилад TruCAM тримав в руках, а не на тринозі поруч із службовим транспортом.
Також, в оскаржуваній постанові зазначено, що він рухався в населеному пункті, однак вказані події відбувались поза населеним пунктом.
А тому просив визнати протиправними дії старшого сержанта роти №3 Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Джуряка І.Д.; скасувати постанову серії ДП18 №698579 від 19.10.2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП, провадження у справі закрити, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та у запереченнях на відзив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що постановою серії ДП18 №698579 від 19.10.2020 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. (а.с.6) за те, що він 19.10.2020 року о 16.11 год. керував транспортним засобом марки «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , по автомобільній дорозі Н-03, 332 км., в с. Динівці Новоселицького району Чернівецької області та порушив швидкісний режим в населеному пункті на 29 км/год., чим порушив п.12.4. Правил дорожнього руху України. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCAM ТС000797.
Згідно з пунктом 10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, при розгляді справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення Правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 14.07.2015 року №596-VІІ внесено зміни до ст.258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.283 КУпАП, тобто відповідачем правомірно винесено постанову на місці вчинення правопорушення.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.01.2018 року справа К/9901/5952/18.
Суд вважає, що дії старшого сержанта роти №3 Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Джуряка І.Д. щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на місці вчинення правопорушення є правомірними, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з ч.1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п.12.4. Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Статтями 283 і 284 КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як постанови про накладення адміністративного стягнення, так і рішення, що постановляється в конкретній адміністративній справі.
Крім того, у постанові серії ДП18 №698579 від 19.10.2020 року, зокрема в суті адміністративного правопорушення не зазначено прізвище водія, який вчинив правопорушення.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження правомірності складання відносно позивача оскарженої постанови про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, зокрема не надано доказів того, що позивач рухався по території населеного пункту та перевищив швидкість саме в населеному пункті.
Крім того, як вбачається з фотографій, долучених до матеріалів справи, події, зазначені в постанові, відбувались поза населеним пунктом.
Згідно зі ст.245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, з Управління патрульної поліції в Чернівецькій області необхідно стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору в сумі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного та керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.9, 122, 222, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.9, 72, 77, 78, 90, 139, 194, 205, 241-246, 250-251, 286 КАС України, суд, -
Ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову старшого сержанта роти №3 Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Джуряка Ігоря Дмитровича серії ДП18 №698579 від 19 жовтня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.
Справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з Управління патрульної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Управління патрульної поліції в Чернівецькій області.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано через Шевченківський районний суд м. Чернівці.
Суддя: