Справа № 947/37468/20
Провадження № 1-кс/947/19712/20
11.12.2020 року
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160000001358 від 10 грудня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеса, громадянина України, українця, працюючого зварювальником ТОВ «Ескадор», зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий 18.10.1996 року, раніше не судимого,
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України
Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням установлено, що 09 грудня 2020 року ОСОБА_4 приблизно 22 годині 20 хвилин, грубо порушив пункти: 2.3 б); 2.9 а); 12.1; «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які зобов'язують водія:
п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»
п. 2.9 Водієві забороняється:
а) керувати транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
п. 12.1Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Порушення виразились в тому, що в зазначений день та час водій ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «Mazda 323 F» рз НОМЕР_2 , у темний час доби, здійснював рух по сухому асфальтному дорожньому покриттю автодороги «Об'їзд міста Одеса» Суворовського району міста Одеса, на якій організований двосторонній, однорядний рух у кожному напрямку, наявне заокруглення проїзної частини ліворуч, збоку вулиці Хаджибеївська дорога у напрямку вулиці Балтська дорога.
Рухаючись по проїзній частині на відстані 300 метрів від перехрестя з вул. Хаджибеївська дорога, проїжджаючи ділянку дороги на якій малось заокруглення водій ОСОБА_4 вкрай уважним не був, за дорожньою обстановкою та її зміною постійно не слідкував, обрав швидкісний режим та прийоми керування без врахування дорожньої обстановки, постійно рух керованого ним автомобіля не контролював, в результаті чого, при проїзді закруглення проїзної частини вліво по ходу свого руху, не впорався з керуванням та виїхав за межі проїзної частини вправо, де скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , які перебували на узбіччі.
Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_9 1984 р.н. помер на місці пригоди, пішохід ОСОБА_7 помер в медичному закладі, а пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_4 у сукупності допустив порушення вимог п.п. 2.3 б); 2.9 а); 12.1; «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), та у його діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Слідчий звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його тим, що підозрюваний за обтяжуючих обставин вчинив тяжкий злочин, що заподіяло загибель кількох осіб, у стані алкогольного сп'яніння, під впливом можливої передбаченої законом відповідальності, може ухилитись від органів досудового розслідування та суду. Також, є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнути кримінального покарання може незаконно впливати на потерпілих, свідків, необхідність яких допитати може виникнути під час досудового розслідування, а також на потерпілих та свідків, вже допитаних в ході досудового розслідування, може зникнути та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечував, зазначивши, що у підозрюваного не має наміру переховуватись під органів досудового розслідування та суду, ОСОБА_4 має: міцні соціальні зв'язки, сім'ю, на утриманні сестру інваліда, постійне зареєстроване місце проживання та місце роботи. На підставі чого, захисник зазначив, що ризики на які посилається орган досудового розслідування не доведені, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим. Крім того, захисник зазначив, що на даний час пред'явлена підозра не є обґрунтованою, на даний час не виявлено механізму ДТП, тому просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов'язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.
Як вбачається з матеріалів клопотання, після огляду місця події, 10.12.2020 розу о 00:40, ОСОБА_4 , був затриманий, про що в зазначений день був складаний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину у порядку ст. 208 КПК України та вручений останньому.
10.12.2020 повідомлення про підозру про вчинення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України складено та вручено підозрюваному.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які наявні в матеріалах клопотання.
При вирішенні питання про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного. Так, враховуючи обставини можливого вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винним у його вчиненні, беручи до уваги наслідки, які були спричиненні в результаті вчинення такого кримінального правопорушення, у вигляді, зокрема, смерті двох осіб, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.
Таким чином, на підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення є обґрунтованим, а відповідний запобіжний захід достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
З урахуванням встановленого в судовому засіданні ризику та обставин кримінального правопорушення, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що в результаті вчинення кримінального правопорушення загинуло дві особи та третя особа отримала тілесні ушкодження, підозрюваний перебував в стані алкогольного сп'яніння, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Таким чином, з урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160000001358 від 10 грудня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали обчислюється з моменту фактичного затримання, а саме з 10.12.2020 та припиняє свою дію 07.02.2021 року, в межах строку досудового розслідування.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1