Справа №2/714/272/20
ЄУН: 714/865/20
"08" грудня 2020 р. м. Герца
Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі :
головуючого-судді Єфтемій С.М.
за участю: секретаря судових засідань Онофрей І.К.
відповідачки ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 10 червня 2011 року АТ КБ «Приватбанк» уклало із ОСОБА_1 кредитний договір, за умовами якого відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий ліміт, який у подальшому збільшений до 13 400 грн., а відповідачка зобов'язалася сплачувати кредит та відсотки в розмірі встановленому «Тарифами Банку», що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.12.6. Договору
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, станом на 20 вересня 2020 року за нею створилася заборгованість на суму 34 279 грн. 09 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 21 823 грн. 07 коп., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит - 6700 грн. 10 коп. та нарахованої пені - 5755 грн. 92 коп., яку банк просив стягнути з останньої, а також витрати по сплаті судового збору.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін.
В матеріалах справи міститься заява представника позивача Гребенюка О.С. про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи просив провести у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2020 року було відкрито провадження по справі яку призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачці було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнала частково, посилаючись на те, що у 2011 році оформила у Приватбанку кредитну картку якою користувалася при необхідності. В 2017 році втратила роботу, через що не була в змозі своєчасно погашати борг. Кредитною карткою у той час користувалася, так як інших грошей, заробітку в неї не було. Наразі працевлаштована та по мірі можливості сплачує борг за кредитом. Про те, що наданий їй кредитний ліміт був збільшений, вона не оспорює.
Суд, з урахуванням пояснень відповідачки, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне зазначити про наступне.
Судом встановлено, що 10 червня 2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «Приватбанку».
В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку з підписом клієнта ОСОБА_1 від 10.06.2011 року містяться її анкетні дані.
Відповідно до частин 1-2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статями 626, 628 ЦК України договір визначений як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У статті 634 ЦК України зазначено, що договір приєднання визначений як договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договору приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілими всім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19).
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі.
Згідно з частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається із анкети-заяви від 10.06.2011 року, Умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру не містять.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, просив крім простроченого тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг та використав позичальник), стягнути пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту за користування кредитними коштами.
Так, за розрахунком заборгованості наданого позивачем, вбачається що станом на 20 вересня 2020 року за відповідачкою утворилася заборгованість за кредитним договором на загальну суму 34 279 грн. 09 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 21 823 грн. 07 коп., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит - 6700 грн. 10 коп. та нарахованої пені - 5755 грн. 92 коп.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10.06.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме із вищевказаними Витягом з Тарифів та Витягом з Умов відповідачка була ознайомлена і погодилася з ними, в момент підписання анкети-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та зокрема саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), роз'яснила, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З врахуванням наведеного, суд знаходить обґрунтованими вимоги АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, лише в частині тіла кредиту.
Тому, з відповідачки ОСОБА_1 слід стягувати на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 21 823 грн. 07 коп.
З огляду на правову позицію ВП ВС від 03.07.2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19) вимоги позивача про стягнення з відповідачки суми заборгованості по відсоткам та пені є безпідставними, у зв'язку із чим в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1338,19 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 207, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1050, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 28.03.2002 року Герцаївським РВ УМВС України в Чернівецькій області) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» код одержувача ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , МФО 305299) заборгованість по кредитному договору на загальну суму 21 823 (двадцять одна тисяча вісімсот двадцять три) грн. 07 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1338 (одна тисяча триста тридцять вісім) грн. 19 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом 30-и днів з дня його проголошення, а у разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено «11» грудня 2020 року.
Суддя: