Справа № 713/1965/20
Провадження №2/713/495/20
іменем України
14.12.2020 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип'юка І.В., з участю секретарки судових засідань Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
У позові вказувала, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок в АДРЕСА_1 .
У зазначеному житловому будинку на прохання її брата ОСОБА_4 і з її згоди 25.06.2005 року зареєстровані дружина брата - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та їх син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак за вказаною адресою ОСОБА_3 не проживає з вересня 2016 року, а ОСОБА_2 - з жовтня 2016 року.
Зазначала, що на даний час не може оформити субсидію, тобто не може користуватися своєю власністю, оскільки в належному їй на праві власності житловому будинку зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Вважає, що оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ніколи не були членами її сім'ї (постійно спільно з нею (власником житла) не проживали та не вели спільне господарство) і без поважних причин, понад шість місяців не проживають у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить їй на праві приватної власності, тому їх необхідно визнати такими, що втратили право на користування цим житлом.
Просила визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим будинком в АДРЕСА_1 , який належить їй на праві приватної власності.
У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, належно повідомлена про дату, час та місце розгляду справи по суті. В адресованій суду заяві просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю. Щодо заочного рішення не заперечує.
У судове засідання відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з'явилися, належно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи по суті в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причини своєї неявки суду не повідомили та не подали у встановлений судом строк відзив на позов.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи по суті. В адресованій суду заяві просив справу розглядати за його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю.
З письмової згоди позивачки, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному об'ємі з таких підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на праві приватної власності належить житловий будинок в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6150286, виданого 08.01.2005 року ДКП «Вижницьке РБТІ», бланк серії СВЕ №570523.
За згодою позивачки 25.06.2005 року у житловому будинку в АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дружиною її брата ОСОБА_4 , та їх син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою старостату с. Іспас Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області №3-595 від 08.10.2020 року.
Однак за вказаною адресою відповідачка ОСОБА_3 не проживає з вересня 2016 року, а відповідач ОСОБА_2 - з жовтня 2016 року, що підтверджується актами обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №3-251 від 17.02.2020 року, №3-326 від 25.03.2020 року, №3-404 від 12.05.2020 року, №3-440 від 16.06.2020 року, №3-482 від 23.07.2020 року та №3-551 від 17.08.2020 року, складеними спеціалістом ЦНАЦУ Кусяк О.Г. , з участю уповноваженого представника сім'ї ОСОБА_4 та в.о. старости с. Іспас Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області Гордійчука О.Т.
На даний час позивачка не може користуватися та розпоряджатися належним їй на праві приватної власності житловим будинком, що розташований по АДРЕСА_1 , оскільки в ньому зареєстровані відповідачі.
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Вказані положення закріплені також у ЦК України.
Так відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно чч.2, 3 ст.156 ЖК Української РСР за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 ЖК Української РСР. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 ЖК Української РСР.
Відповідно до положень ч.2 ст.64, ч.1 ст.156 ЖК Української РСР до членів сім'ї власника житлового приміщення віднесено дружину (чоловіка) власника житла (якщо стосовно цього житла в подружжя не виникло право спільної власності), їхніх дітей та батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство.
У ч.4 ст.9 ЖК Української РСР зазначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно ст.ст.71, 72 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його родини за ними зберігається житлове приміщення на протязі 6 місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки здійснюється в судовому порядку.
Аналіз наведених вище норм цивільного та житлового законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.
Враховуючи зазначені вимоги закону, а також з урахуванням наведених вище досліджених судом доказів, Суд дійшов висновку, що позивачкою доведено належними та допустимими доказами, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були членами її сім'ї і без поважних причин, понад шість місяців не проживають у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , належному ОСОБА_1 на праві приватної власності.
За вказаних обставин Суд вважає, що відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно визнати такими, що втратили право на користування вказаним житлом.
Це підтверджено дослідженими в суді належними доказами, доказів протилежного суду не представлено.
На підставі викладеного Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають до задоволення у повному обсязі.
На підставі викладено та ст.41 Конституції України, ст.ст.16, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст.9, 71, 72, 150 ЖК Української РСР, ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 354, п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, Суд,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такими, що втратили право на користування житловим будинком в АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на праві приватної власності.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Вижницький районний суд до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити, що відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання значиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання значиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель АДРЕСА_1 .
Суддя І. В. Пилип'юк