83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
05.09.07 р. Справа № 44/254пн
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» (директор Скиба А.О., паспорт ВА 191000, представник Савицька О.В., довіреність від 07.02.07 року) до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області (представник Писанка І.О., довіреність 72 від 03.08.07 року) про:
ь визнання майна, що передане за договором оренди № 343/99 від 01.05.99 року таким, що не є цілісним майновим комплексом з моменту прийняття судом рішення по справі;
ь зобов'язання відповідача внести зміни до договору оренди № 343/99 від 01.05.99 року, зокрема:
1. пункт 1.1 розділу 1 «Предмет договору» викласти в новій редакції: «...Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, склад якого визначено відповідно до наведеного переліку (надалі - Майно), що знаходиться на балансі державного підприємства «Слов'янський солевиварювальний комбінат», вартість якого визначена згідно з додатками до договору оренди...»;
2. пункт 7.2 та підпункт 7.2.1 розділу «Обов'язки орендодавця» виключити;
3. у тексті договору оренди № 343/99 від 01.05.99 року та додаткових доповнень до договору слова «цілісний майновий комплекс» замінити на слова «Індивідуально визначене майно», -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» (далі - Орендар) звернулося до суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області (далі - Фонд) з вимогами про визнання майна, що передане за договором оренди № 343/99 від 01.05.99 року (далі - Договір) таким, що не є цілісним майновим комплексом. Позовні вимоги Орендаря, який в теперішній час користується майном за Договором, ґрунтуються на тому, що зазначене майно, яке в момент передачі його в оренду в 1999 році було цілісним майновим комплексом, втратило зазначений статтею 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» статус внаслідок численних реконструкцій та переобладнань, причому постановою господарського суду Донецької області від 07.12.06 року у справі № 45/193пд зафіксовано факт зміни правового статусу орендованого майна.
Орендар в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та в порядку статті 22 ГПК України неодноразово змінював предмет позову, вимагаючи в остаточній редакції, поданій суду 03.09.07 року, визнати орендоване майно таким, що не є цілісним майновим комплексом та зобов'язання відповідача внести до Договору відповідні зміни, які стосуються зміни правового статусу орендованого майна.
Зокрема, оскільки пропозиція Орендаря від 18.06.07 року № 74 та від 03.08.07 року № 93, внесена в порядку статті 188 ГК України, про внесення змін до змісту Договору шляхом укладання відповідної додаткової угоди Фондом була відхилена, позивач змушений був звернутися до господарського суду із заявленим позовом, мотивуючи це положеннями статті 3, частини 4 статті 188, статті 11 та пунктом 1 статті 12 ГПК України. При цьому правовою підставою для задоволення позовних вимог Орендар вважає приписи статті 652 ЦК України, яка передбачає можливість зміни договору у судовому порядку у разі істотної зміни обставин.
Відповідач Фонд заперечив проти позову, зазначивши, що вимога щодо визнання орендованого майна таким, що не є цілісним майновим комплексом - не відповідає встановленим законом способам захисту цивільного права, до моменту укладення нової редакції Договору позивач має повернути орендоване майно в силу Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.97 року № 847 (далі - Порядок), окрім того, позивачем не дотримано приписів статті 188 ГК України щодо строків звернення до суду з вимогами про внесення змін до Договору.
Додатково відповідач в судовому засіданні пояснив, що Фондом відповідь на пропозицію позивача № 93 від 03.08.07 року станом на 05.09.07 року не надавалася.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що суд має частково задовольнити позов виходячи з наступного.
Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки Орендаря та Фонду, суд дійшов висновку, що укладена між сторонами угода за своїм змістом та своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм статей 256-276 ЦК УРСР, 759-786 ЦК України та приписів Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Таким чином, в силу статті 256 ЦК УРСР, статті 759 ЦК України, статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також пункту 1.1 Договору Орендодавець зобов'язався надати, а Орендар - прийняти у строкове платне користування державне майно цілісного майнового комплексу «Слов'янський солевиварювальний завод № 2», склад та вартість якого визначені у відповідності до акту оцінки та передавального балансу вказаного підприємства, складеним станом на 01.04.99 року вартістю 9'816'695 грн. (далі - Комплекс).
Разом з тим, господарським судом Донецької області у справі № 45/193пд 07.12.06 року прийнято постанову, якою на теперішній час встановлено факт, який має істотне значення для досліджуваного судом спору, зокрема, судом встановлено, що «...при відділенні від всього майнового Комплексу власного майна Орендаря господарська діяльність на регулярній основі на базі орендованого майна по договору № 343/99 від 01.05.99 року неможлива, таким чином, на момент проведення експертизи і розгляду справи майно, що передавалось позивачу (Орендарю) в оренду по договору оренди державного майна № 343/99 від 01.05.99 року цілісним майновим комплексом не являється...».
Постанова господарського суду Донецької області від 07.12.07 року у справі № 45/193пд набрала законної сили в порядку статті 256 КАС України - 18.12.06 року - через що це судове рішення підлягає обов'язковому виконанню на всій території України в силу статті 124 Конституції України. Означене судове рішення, по якому брали участь сторони по справі № 44/254пн, набрало законної сили, тому встановлені ним факти не повинні доводитися знову при вирішенні справи № 44/254пн. Відповідачем факти, викладені у постанові господарського суду Донецької області від 07.12.07 року у справі № 45/193пд - в загальному порядку не спростовані.
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду, суд вважає безсумнівним той факт, що факт визнання судом правового статусу орендованого позивачем Комплексу, як такого, що не є цілісним майновим комплексом - не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які знімають необхідність додаткового доведення зазначених обставин та фактів.
Таким чином, з 18.12.06 року обставини, якими керувалися Орендар та Фонд при укладенні Договору, зокрема, обставини, які стосуються предмету угоди найму - Комплексу - істотно змінилися, причому у ситуації, що склалася, є наявними всі необхідні передумови для внесення змін до Договору за рішенням суду, передбачені частиною 2 статі 652 ЦК України - в момент укладення Договору сторони виходили з того, що така зміна обставин, як втрата Комплексом статусу цілісного майнового комплексу не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, подальше виконання Договору в існуючій редакції порушить співвідношення майнових інтересів сторін, а також із суті Договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Листом № 74 від 18.06.07 року та листом № 93 від 03.08.07 року Орендар запропонував Фонду внести до Договору зміни, які б відображали існуючий на цей час стан справ з юридичним статусом Комплексу, причому до листа № 93 від 03.08.07 року, прийнятого Фондом 09.08.07 року, було додано проект додаткової угоди № 9 до Договору та перелік індивідуально визначеного майна із 351 одиниці, який має бути предметом Договору станом на 01.08.07 року залишковою інвентарною вартістю 269'242,38 грн.
13.07.07 року Фонд листом 06.02-8199 надав негативну відповідь на лист № 74 від 18.06.07 року, в якому зазначив, що Комплекс є цілісним майновим комплексом, наразі позивачем не дотримано Порядку в частині необхідності проведення обов'язкової інвентаризації Комплексу.
За даними відповідача, відповідачі на пропозицію Орендаря № 93 від 03.08.07 року станом на 05.09.07 року - не надано, тому суд вважає, що позивач був вправі звертатися 03.09.07 року до суду з позовними вимогами щодо зміни умов Договору в порядку частини 4 статті 188 ГК України.
Окрім того, позовні вимоги Орендаря в частині зміни умов Договору полягають у наступному:
1. пункт 1.1 розділу 1 «Предмет договору» викласти в новій редакції: «...Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, склад якого визначено відповідно до наведеного переліку (надалі - Майно), що знаходиться на балансі державного підприємства «Слов'янський солевиварювальний комбінат», вартість якого визначена згідно з додатками до договору оренди...»;
2. пункт 7.2 (зміст якого: «...при оренді цілісного майнового комплексу державного підприємства передати Орендодавцеві на умовах довгострокового кредиту грошові кошти на суму - НІ...») та підпункт 7.2.1 розділу «Обов'язки орендодавця» (зміст якого: «...продати Орендодавцю інші оборотні засоби на суму - НІ...») - виключити;
3. у тексті договору оренди № 343/99 від 01.05.99 року та додаткових доповнень до договору слова «цілісний майновий комплекс» замінити на слова «Індивідуально визначене майно».
Зазначені вимоги, за висновком суду, повністю відповідають теперішньому стану орендованого Комплексу з урахуванням істотної зміни обставин, а пункти 7.2 до 7.2.1 Договору взагалі не несуть будь-якого смислового навантаження, з огляду на що позов Орендаря в частині зміни умов Договору є цілком обґрунтованим з доказової та правової точки зору, через що підлягає задоволенню.
Посилання Фонду на необхідність дотримання умов Порядку при зміні умов Договору - судом до уваги не береться, оскільки за пунктом 2 Порядку, останній застосовується у випадках повернення орендодавцю орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств і організацій та їхніх структурних підрозділів після припинення (внаслідок закінчення строку) договору оренди, розірвання договору оренди за погодженням сторін або за рішенням суду чи арбітражного суду, а не у випадках зміни умов Договору за рішенням суду через істотну зміну обставин.
Натомість вимоги Орендаря щодо «визнання орендованого майна таким, що не є цілісним майновим комплексом» є необґрунтованими. Зокрема, вимоги щодо «визнання орендованого майна таким, що не є цілісним майновим комплексом» - є вимогами щодо встановлення юридичного факту, що не відповідає способам захисту цивільного права, передбаченим статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України або іншими нормами закону або Договору, тобто суд позбавлений передбаченої законом можливості захистити права позивача права у заявлений останнім спосіб. Окрім того, юридичний факт стосовно визнання орендованого майна таким, що не є цілісним майновим комплексом вже є таким, що встановлений мотивувальною частиною постанови господарського суду Донецької області від 07.12.07 року у справі № 45/193пд і не вимагає повторного підтвердження у порядку позовного провадження, через що у задоволенні вимог в цій частині слід відмовити. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 13.07.04 року у справі за позовом ВАТ «Лисичанськнафтооргсінтез» до Промінвестбанку.
З огляду на наведене, причиною виникнення спору є протиправна відмова Фонду в укладенні сторонами змін до Договору, запропонованих згідно листа № 93 від 03.08.07 року.
Судові витрати у справі в силу статті 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі ст.ст.256-276 ЦК УРСР, ст.ст.16, 525-526, 759-786 ЦК України, ст.20 ГК України, ст.ст.2, 17, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», керуючись ст.ст.22, 24, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Частково задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області про зобов'язання відповідача внести зміни до договору оренди № 343/99 від 01.05.99 року, зокрема:
1. пункт 1.1 розділу 1 «Предмет договору» викласти в новій редакції: «...Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, склад якого визначено відповідно до наведеного переліку (надалі - Майно), що знаходиться на балансі державного підприємства «Слов'янський солевиварювальний комбінат», вартість якого визначена згідно з додатками до договору оренди...»;
2. пункт 7.2 та підпункт 7.2.1 розділу «Обов'язки орендодавця» виключити;
3. у тексті договору оренди № 343/99 від 01.05.99 року та додаткових доповнень до договору слова «цілісний майновий комплекс» замінити на слова «Індивідуально визначене майно».
В решті позовних вимог - відмовити.
Зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України в Донецькій області внести зміни до договору оренди № 343/99 від 01.05.99 року, зокрема:
1. пункт 1.1 розділу 1 «Предмет договору» викласти в новій редакції: «...Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, склад якого визначено відповідно до наведеного переліку (надалі - Майно), що знаходиться на балансі державного підприємства «Слов'янський солевиварювальний комбінат», вартість якого визначена згідно з додатками до договору оренди...»;
2. пункт 7.2 та підпункт 7.2.1 розділу «Обов'язки орендодавця» виключити;
3. у тексті договору оренди № 343/99 від 01.05.99 року та додаткових доповнень до договору слова «цілісний майновий комплекс» замінити на слова «Індивідуально визначене майно».
Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили. Повний текст рішення виготовлено 05.09.07 року о 1300 годині.
Суддя
Надруковано у 3 примірниках:
1 - позивачу
2 - відповідачам
3 - господарському суду Донецької області