Справа № 628/2298/20
Провадження № 2/628/922/20
10 грудня 2020 року місто Куп'янськ
Куп'янський міськрайонний суд Харківської області
у складі: головуючого - судді Демченко І.М.,
за участю секретаря Романової Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Куп'янську в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та зміну розміру аліментів
за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Жерновнікова С.О., представника відповідача - адвоката Пухтаєвич О.О.,
ОСОБА_1 звернулася до Куп'янського міськрайонного суду Харківської області з позовною заявою, посилаючись на те, що на підставі рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 23.12.2016 з ОСОБА_2 на її користь стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн. щомісяця. У зв'язку з ухиленням відповідача від сплати аліментів за період з березня 2018 року по 10.08.2020 утворилася заборгованість у розмірі 15 500 грн. На підставі ст. 196 Сімейного кодексу України позивач просить стягнути на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам заборгованості. Крім того, просить суд змінити розмір аліментів, що стягуються з відповідача, визначивши їх в 1/4 частині заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, адже саме такий їх розмір буде відповідати закону, хоча й не забезпечуватиме усіх необхідних витрат на утримання дитини.
Ухвалою суду від 28.09.2020 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.
26.10.2020 від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив, у якому він у задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити, посилаючись на те, що не знав про відкриття виконавчого провадження та стягнення з нього аліментів, оскільки після ухвалення рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 23.12.2016 про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_1 , вони з позивачкою продовжували проживати разом, мали спільний бюджет та він утримував дитину добровільно, а після фактичного припинення сімейних відносин у серпні 2018 року вони домовилися про відсутність будь-яких претензій. Крім того, у 2018 році дитина проживала разом з ним та знаходилася на його повному утриманні, оскільки позивач знаходилася поза межами України на заробітках. Вказує, що підстави для зміни розміру аліментів також відсутні, оскільки з моменту ухвалення вищезазначеного рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_7 , змінився його матеріально-сімейний стан, а саме: у 2019 році він створив нову сім'ю, проживає без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , з якою спільно виховує двох дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що він не має постійного місця роботи та доходів, його заробітки є мінливими. Будь-яких обставин, визначених ст. 192 Сімейного кодексу України, щодо наявності підстав для зміни розміру аліментів не має.
Ухвалою суду від 30.10.2020 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Жерновніков С.О. позовні вимоги підтримали на наполягали на їх задоволенні.
Відповідач до суду не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі за участю представника - адвоката Пухтаєвич О.О.
Представник відповідача - адвокат Пухтаєвич О.О. проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечувала, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.
Суд, заслухавши доводи позивачки та її представника, з'ясувавши позицію відповідача, дослідивши матеріали справи встановив обставини та відповідні правовідносини, що виникли у справі.
Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 23.12.2016 у справі № 628/4070/16-ц, провадження № 2/628/1645/16, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 грн. щомісяця, починаючи з 22.11.2016 до його повноліття (а.с.4).
За положеннями частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так, частиною 5 цієї статті визначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
З описової частини вищезазначеного рішення суду від 23.12.2016 встановлено, що ОСОБА_2 був обізнаний про знаходження у провадженні суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_7 , про що свідчить особисто подана ним до суду заява у справі № 628/4070/16-ц про визнання позовних вимог у повному обсязі.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача про те, що йому не було відомо про відкриття виконавчого провадження, з огляду на те, що він був обізнаний про свій обов'язок сплачувати аліменти з моменту ухвалення рішення суду. Будь-які відомості про досягнення між сторонами згоди щодо порядку утримання спільної дитини після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів та обставин, які б беззаперечно свідчили про добровільність його виконання відповідачем, до суду не надано. З позовом в порядку ч.4 ст. 273 ЦПК України, ч.2 ст. 188 Сімейного кодексу України, ОСОБА_2 до суду не звертався. Крім того, за положеннями статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі, а отже відсутні обставини, що звільняють або давали б підстави вважати можливість звільнення від обов'язку виконувати рішення суду від 23.12.2016.
Відповідно до повідомлення Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куп'янському, Шевченківському районах та місті Куп'янську Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) за вих. № 191479/54738 від 27.10.2020 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_7 на підставі вищевказаного рішення суду станом на вересень 2020 року (тобто час звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом) складає 13 869 грн. (а.с.51).
Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів на підставі рішення суду та вказано, що розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом. Загальний розмір заборгованості по аліментам сторонами не оспорюється.
Відповідно до статті 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Положеннями статті 196 Сімейного кодексу України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:
?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд з'ясовує розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установлює строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислює розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня звернення до суду з позовом про стягнення пені, підсумовує розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначає її загальну суму.
Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позивачем заявлено позовні вимоги та підтримано їх у судовому засіданні щодо стягнення пені, починаючи з березня 2018 року.
Враховуючи, що розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі - сплаті згідно з розрахунком державного виконавця щомісяця підлягало 500грн. Таким чином, за період з 01.03.2018 по 01.09.2020 прострочення щодо сплати щомісячного платежу склало 915 днів, з 01.04.2018 по 01.09.2020 - 884 дні, з 01.05.2020 по 01.09.2020 - 854 дні, отже пеня за несплачені у лютому 2018 року аліменти становить 500грн.х0,01х915= 4575грн., у березні 2018 року - 500грн.х0,01х884=4420грн., у квітня 2018 року - 500 грн.х0,01х854=4270грн. Підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму, суд дійшов висновку, що загальний розмір пені за весь час прострочення значно перевищує 100 відсотків заборгованості по аліментам, який утворився станом на вересень 2020 року, та з урахуванням платежу від 04.09.2020 у розмірі 1100грн., становитиме 13 869грн., у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення пені за прострочку сплати аліментів підлягають частковому задоволенню саме у цій сумі, яка дорівнюватиме загальній заборгованості по аліментам, яка існували на час звернення її до суду з цим позовом.
Суд зазначає, що не приймає до уваги посилання відповідача про те, що після фактичного припинення сімейних відносин у серпні 2018 року він досяг домовленості з позивачкою про відсутність будь-яких претензій, оскільки ці доводи не підтверджені належними доказами.
Щодо зміни розміру аліментів суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 192 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.
Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18, провадження № 14-580цс19; постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18).
Як вбачається з матеріалів справи будь-яких доказів щодо наявності обставин, передбачених статтею 192 СК України, а саме зміни майнового чи сімейного стану сторін, погіршення стану здоров'я їх або дитини після ухвалення судового рішення, яким присуджено сплату аліментів, позивачкою не надано.
Враховуючи недоведеність зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника чи одержувача аліментів та відсутність підстав для зміни розміру аліментів у зв'язку зі збільшенням їх мінімального розміру, який визначено законом, суд вважає, що підстав для збільшення розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 рішенням суду від 23.12.2016, не вбачається.
Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та в ухвалі Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.11.2020 19 листопада 2020 року у справі № 1309/10801/12 (провадження № 61-16929ск20).
Твердження ОСОБА_1 щодо того, що розмір аліментів на дитину є недостатнім, оскільки сума у розмірі 500,00 грн не забезпечує навість половини усіх витрат, необхідних на утримання дитини, протягом декількох років не переглядалась та не індексувалась, є безпідставними, оскільки дотримання вимог чинного законодавства щодо стягнення аліментів у розмірі, не менше від мінімального рівня, встановленого законом, та їх індексації належить до компетенції виконавця, який здійснює примусове стягнення аліментів. Посилання позивача щодо необхідності витрат на навчання сина та інші витрати, пов'язані із його вихованням, самі по собі, без доведення обставин, визначених статтею 192 Сімейного кодексу України, не є підставою для збільшення розмірі стягуваних аліментів. Крім того, вона не позбавлена права на пред'явлення позову про стягнення додаткових витрат на дитину у разі наявності у неї відповідних підстав для цього.
При цьому, суд не приймає до уваги і посилання відповідача про зміну його сімейного стану, та враховує правову позицію Верховного Суду у справі № 565/2071/19 від 16.09.2020 (провадження № 61-9460 св 20), відповідно до якої зміна сімейного стану, а саме народження дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, адже батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Крім того, відповідач не є батьком дітей ОСОБА_4 , з якою він проживає, а отже обов'язок щодо їх утримання покладено на їх батьків, а не на відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 23, 76-81, 258, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, ст.ст.192, 196 Сімейного Кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та зміну розміру аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , пеню за прострочку сплати аліментів у розмірі 13 869, 00 грн (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять гривень).
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок), які перерахувати за такими реквізитами: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів : ГУК у м.Києві/м.Київ/, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету : 22030106.
Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Куп'янський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Роз'яснити сторонам, що відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» в редакції Закону України № 731-IX від 18.06.2020 під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи може продовжити процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повний текст рішення складено 14.12.2020.
Головуючий : І.М.Демченко