Справа №265/831/20
Провадження №2/265/768/20
30 листопада 2020 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді - Копилової Л. В.,
за участю секретаря - Куксенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області про визнання права користування житловим приміщенням,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання права користування житловим приміщенням, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що в 1989 році родина з трьох осіб (її батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_2 , на час вселення мала прізвище ОСОБА_2 та вона, яка на час вселення мала прізвище також ОСОБА_2 ) отримала із державного житлового фонду в користування житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 . 08 лютого 1996 року батьки позивачки розірвали шлюб. Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 грудня 1996 року було змінено умови договору найму житлового приміщення вказаної квартири, а саме: виділено матері дві суміжні кімнати площею 17,9 та 7,87 кв.м. відповідно, батьку виділено кімнату площею 12,9 кв.м. та зобов'язано АП «Азовжилсервіс» укласти з ними договір найму. На час ухвалення вказаного рішення суду, позивачка, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 не набула повноліття. 28 грудня 2001 року до цієї квартири було зареєстровано бабусю позивачки - ОСОБА_3 (матір її матері). 02 серпня 2003 року позивачка уклала шлюб та змінила прізвище на чоловіка - ОСОБА_3 . 09 грудня 2004 року вона та її мати приватизували по 7/20 частини вказаної квартири кожна. 05 травня 2005 року мати позивачки уклала новий шлюб та змінила прізвище із ОСОБА_2 на ОСОБА_2 . З народження та до теперішнього часу вона мешкає в квартирі АДРЕСА_2 . 29 вересня 2018 року ОСОБА_1 за проханням її матері та бабусі знялася з реєстрації в квартирі АДРЕСА_2 , щоб вони мали можливість отримати субсидію, при цьому вона фактично залишалася мешкати в квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_4 . Після його смерті вона звернулася до Першої маріупольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Потім вона дізналася про те, що батько не приватизував 6/20 частки квартири, хоча за життя неодноразово говорив, що він збирається приватизувати цю частину квартири. Після розірвання шлюбу її батько в іншій шлюб не вступив, інших дітей, крім неї у нього не було, тому вона є його єдиною спадкоємицею. До смерті батька вона користувалася як приватизованою частиною квартири так і частиною, що була виділена йому за рішенням суду. Просить суд визнати за нею право користування 6/20 часткою квартири АДРЕСА_1 , яка складається із житлової кімнати площею 12,9 кв.м., та 6/20 часток: кухні, вбиральні, коридору, шафи.
Заперечуючи проти позовних вимог 08 квітня 2020 року представник відповідача надав суду відзив, відповідно до якого, 6/20 частки спірної квартири є власністю територіальної громади міста Маріуполя Донецької області. Частка квартири, яка знаходилася у користуванні ОСОБА_4 перебувала у його користуванні на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25.12.1996 року про зміну умов договору найму квартири та її виділ. 7/20 частки квартири належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , а 7/20 - ОСОБА_9 . ОСОБА_9 та позивачкою були набуті вказані частки внаслідок участі у безоплатній приватизації житлового фонду. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, у зв'язку з чим 01.03.2019 року був знятий з реєстрації у спірній квартирі. Позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мали різні особові рахунки. Наявність різних особових рахунків та певного порядку користування квартирою дають підстави вважати, що позивачка із ОСОБА_2 користувалися двома суміжними кімнатами 17,9 кв.м. і 7,87 кв.м. Окрім цього, ОСОБА_4 за час користування 6/20 частиною квартири не давав згоди на вселення позивачки. Доказів проживання та ведення її спільного господарства разом з батьком не надано. Згідно довідки територіальної громади міста Маріуполя та копії паспорту позивачки, вона знімалася з реєстрації по АДРЕСА_3 29.09.2018 року та зареєструвалася по АДРЕСА_4 . З відомостей реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що вищевказана квартира належить чоловіку позивачки - ОСОБА_10 . Сама ж позивачка знялася з реєстрації за вищезазначеною адресою 17.09.2019 року та знову зареєструвалася по АДРЕСА_3 з 24.09.2019 року разом із дитиною - ОСОБА_11 . Таким чином, позивач знялася з реєстрації майже за 4 місяці до смерті ОСОБА_4 та зареєструвалася з дитиною через 8 місяців після його смерті. До того ж позивачка знімалася з реєстрації в квартирі АДРЕСА_5 , яка належить її чоловіку - ОСОБА_10 . Також, останньому належить квартира АДРЕСА_6 . Обидві квартири, АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , були придбані чоловіком позивачки під час шлюбу, про що свідчить те, що у паспорті позивачки відсутня відмітка про розірвання шлюбу. Позивачка не знаходиться на квартирному обліку як така, що потребує житло, вона забезпечена житловою площею, а тому підстави для визнання за нею права користування 6/20 часткою квартири за адресою - АДРЕСА_3 , відсутні. Просить в задоволенні позову відмовити.
Позивачка ОСОБА_1 при розгляді справи позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Представник позивачки ОСОБА_12 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача Мащенко Д.О. просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.
Треті особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у позовній заяві.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позов обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Крім того, згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При розгляді справи, судом встановлено, що в 1989 році родина з трьох осіб (батько позивачки - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_2 , на час вселення мала прізвище ОСОБА_2 та позивачка, яка на час вселення мала прізвище ОСОБА_2 ) отримала із державного житлового фонду в користування житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 27 жовтня 1981 року відділом РАЦС Жовтневого райвиконкому м.Жданова, актовий запис № 07, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , в графі «батьки» зазначені: батько - ОСОБА_4 та мати - ОСОБА_2 .
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 25 грудня 1996 року було змінено умови договору найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_7 , а саме: ОСОБА_2 виділено в зазначеній квартирі дві суміжні кімнати - 17,9 кв.м та 7,87 кв.м., ОСОБА_4 виділено кімнату розміром 12,9 кв.м. Зобов'язано АП «Азовжитлокомплекс» укласти з ними договір найму, підсобні приміщення залишені в загальному користуванні.
На підставі наказу, виданого Управлінням міського майна Маріупольської міської ради від 09 грудня 2004 року № 31477/п, ОСОБА_2 передано квартиру АДРЕСА_7 у приватну спільну часткову власність.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Орджонікідзевським відділом реєстрації актів громадянського стану міста Маріуполя Донецької області, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 08 лютого 1996 року розірвано, актовий запис № 39.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 05 травня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції м.Маріуполя Донецької області, ОСОБА_16 та ОСОБА_2 05 травня 2005 року зареєстрували шлюб, актовий запис № 259. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_2 .
Як вбачається із свідоцтва про право власності на житло, виданого 09 грудня 2004 року Управлінням міського майна, квартира АДРЕСА_7 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , реєстр № 31477.
З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 січня 2005 року, виданого Маріупольським бюро технічної інвентаризації вбачається, що 7/20 частка квартири АДРЕСА_7 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 09.12.2004 року на праві приватної спільної часткової власності та 7/20 частка вказаної квартири належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 09.12.2004 року на праві приватної спільної часткової власності.
Як вбачається зі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , виданого 02 серпня 2003 року Маріупольським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецького обласного управління юстиції, ОСОБА_17 та ОСОБА_1 02 серпня 2003 року зареєстрували шлюб, актовий запис № 449. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_1З витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі, виданого 26 липня 2019 року Першою маріупольською державною нотаріальною конторою вбачається, що 16 липня 2019 року заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З довідки, наданої Департаментом по роботі з активами Маріупольської міської ради від 14.02.2020 року вбачається, що в реєстрі територіальної громади міста Маріуполя наявна інформація за адресою: АДРЕСА_3 про зареєстрованих осіб - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 24 вересня 2019 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 27 лютого 2002 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 09 червня 1989 року, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 24 вересня 2019 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який знятий з місця проживання 01 березня 2019 року у зв'язку зі смертю.
За приписами ст.64 Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі жіірава і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
На підставі ст.65 вищевказаного Кодексу наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Тому, під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, необхідно з'ясувати дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між такими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, а також чи було приміщення постійним місцем проживання осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство та тривалість часу їх проживання.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом, зокрема, безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.
Згідно ч.2 ст.5 вказщаного Закону, якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім'ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.
Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку про те, що так як позивачка ОСОБА_1 , будучи донькою померлого ОСОБА_4 , була вселена в квартиру АДРЕСА_7 на підставі ордеру на вселення будучи неповнолітньою особою, після приватизації частки вказаної квартири по теперішній час користується як приватизованою часткою, так і частиною, яка була виділена батьку на підставі рішення суду, тому вона має право користування 6/20 частки вказаної квартири.
За наведених підстав не впливають на висновки суду доводи відповідача, наведені у відзиві.
Оскільки позивачка ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на приватизацію 6/20 частки квартири АДРЕСА_7 , без визнання за нею права користування цим житлом, суд приходить до висновку про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 81, 259, 265- 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області про визнання права користування житловим приміщенням, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право користування 6/20 часткою квартири АДРЕСА_1 , яка складається із житлової кімнати площею 12,9 кв.м., та 6/20 часток: кухні, вбиральні, коридору, шафи.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 14 грудня 2020 року.
Суддя ____________________ Копилова Л.В.