621/2120/20
2/621/832/20
іменем України
14 грудня 2020 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області у складі:
судді Бібіка О.В.,
з участю секретаря Горобець Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування та розпорядження майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
10.08.20210 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з вимогами: усунути перешкоди у праві користування та розпорядженням майном, визнавши ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовної заяви зазначила, що вона є власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . У будинку, крім неї, зареєстрована її рідна сестра ОСОБА_2 , яку вона зареєструвала тимчасово, на період оформлення сестрою пенсії. Однак у подальшому сестра почала уникати зустрічей з нею, змінила номер телефону, виїхала на інше місце проживання в с. Лизогубівка Харківського району Харківської області.
Реєстрація відповідачки порушує її права як власника житла, у тому числі на власний розсуд розпоряджатися належним майном.
Позивач ОСОБА_1 подала заяву про судовий розгляд справи за її відсутності, підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом опублікування оголошення на офіційному сайті судової влади України, про причини неявки суду не повідомила, відзиву на позов не надала.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд не має відомостей про причину неявки відповідача, який повідомлявся про час і місце розгляду справи у порядку, визначеному ЦПК України, і від якого не надійшла заява про судовий розгляд за його відсутністю, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідністю з ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, проти чого не заперечував представник позивача.
Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.
Спірним є право користування житловим приміщенням у виді будинку АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20.10.2009 приватним нотаріусом Зміївської районної нотаріальної контори, реєстр № 1999. Право власності ОСОБА_1 зареєстровано 20.10.2009 КП "Зміївське БТІ", за № 24197724 (а. с. 13-15).
Даними акту обстеження, складеного депутатом Соколівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 28.07.2020, підтверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 значаться зареєстрованими ОСОБА_1 та її сестра ОСОБА_2 . З часу реєстрації і по теперішній час ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає, особистих її речей не має (а. с. 16).
Згідно роз'яснень, наданих в п.39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК. З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом. У цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають.
Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд України в Постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709 цс 16 зазначив, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та пртоколів № 1, № 2, № 7 та № 11 до Конвенції", закріплено принцип непоршуності права приватної власності , який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном.
Згідно з ч. 2 ст. 386 КК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання порушенню його прав.
Позивачем ОСОБА_1 доведено факт того, що відповідач ОСОБА_2 понад рік не мешкає за місцем реєстрації. За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 640 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258-259, 263-265, 272, 273, 280 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) про усунення перешкод у праві користування та розпорядження майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 14.12.2020.
Суддя: