Справа №639/7660/20
1-в/639/1007/20
11 грудня 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника установи виконання покарань - ОСОБА_4 ,
засудженого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка Сумської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, до арешту не працював, засудженого вироком Шосткінського міськрайонного суду Сумської області від 14.03.2019 року за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ст. 198, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
До Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся засуджений ОСОБА_5 із клопотанням, в якому просить застосувати до останнього умовно-дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на те, що своєю поведінкою та ставленням до праці засуджений довів своє виправлення, вину у скоєнні злочинів визнав повністю, щиро розкаюється.
Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що засуджений не довів свого виправлення на теперішній час.
Представник адміністрації ХВК-18 ОСОБА_4 також заперечував проти задоволення клопотання з підстав, вказаних прокурором.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Вимогами п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної комісії (п.13 постанови Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 року).
Так, згідно положень п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року, суду слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений 14.03.2019 року Шосткінським міськрайонним судом Сумської області колегією судів Борзнянського районного суду Чернігівської області за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ст. 198, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання рахується з 15.01.2019 року, кінець строку відбування покарання 14.11.2021 року. На момент розгляду клопотання ОСОБА_6 відбув 2 роки 1 місяць 27 днів, залишилось 11 місяців 3 дні.
Як вбачається з характеристики, засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 18.01.2019 року.
За час тримання у Сумському слідчому ізоляторі (з 18.01.2019 по 31.05.2019) режим тримання не порушував характеризувався посередньо, до праці не залучався. Стягнень та заохочень не мав.
За час тримання у ДУ «Божківська виправна колонія (№16) режим тримання не порушував характеризувався посередньо. Стягнень та заохочень не мав.
З 24.06.2019 року відбуває покарання у державній установі «Холодногірська виправна колонія (№18)». За час відбування покарання стягнень не має. У зв'язку із стимулюванням правослухняної поведінки був 2 (два) рази заохочений адміністрацією установи.
Відповідно до статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України працевлаштований на виробництві установи в цех №3 до дільниці з пошиву взуття. До праці ставиться задовільно.
Відповідно до статті 123 Кримінально-виконавчого кодексу України бере участь в реалізації програм диференційованого виховного впливу «Духовне відродження», до якої відноситься без зацікавленості.
20.11.2019 року розглядався на комісії установи по ст. 100-101 КВК України - рішенням комісії установи (протокол № 46) відмовлено.
06.05.2020 року розглядався на комісії установи по ст. 82 КК України - рішенням комісії установи (протокол № 17) відмовлено.
25.11.2020 року розглядався на комісії установи по ст. 81 КК України - рішенням комісії установи (протокол № 39) відмовлено як такому, що не довів своє виправлення.
На думку суду, заохочення засудженого адміністрацією установи з метою стимулювання його правослухняної поведінки, ще не є ознакою виправлення засудженого. Така поведінка засудженого під час відбування покарання свідчить про нестабільність останнього.
Суд також зазначає, що сам по собі факт задовільного ставлення засудженого до праці та реагування на заходи виховного впливу, не може служити переконливою підставою для висновку про те, що засуджений виправився та не буде продовжувати вчиняти нові злочини. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.
Таким чином, встановлені судовим розглядом дані щодо обставин відбування ОСОБА_5 покарання не містять достатніх підстав для висновку щодо умовно-дострокового звільнення засудженого, адже відсутні факти, які б свідчили, що його поведінка та ставлення до праці набули таких позитивних, послідовних та сталих змін, що свідчать про його виправлення, та навпаки встановлено, що весь строк відбування покарання засуджений характеризується посередньо, згідно рішення комісії ДУ «ХВК (№18)» від 25.11.2020 р. не довів своє виправлення, а тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити, оскільки воно є необґрунтованим.
За вказаних обставин сам лише факт відбуття ОСОБА_5 строку покарання, достатнього для виникнення права на умовно-дострокове звільнення, за змістом ст. 81 КК України, не може бути підставою його умовно-дострокового звільнення.
Таким чином, на підставі досліджених доказів суд приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_5 на даний час не довів виправлення своєю поведінкою, а тому не має усіх належних умов, передбачених ст.81 КК України, для умовно-дострокового звільнення, відтак, клопотання засудженого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 369, 372, 392, 537, 539 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з моменту її проголошення, а засудженим - в той же термін після отримання її копії, шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова.
Повний текст ухвали складено 14.12.2020 р.
Суддя ОСОБА_1