14.12.2020 227/3175/20
14 грудня 2020 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі
Головуючого судді Левченка А.М.,
за участі
секретаря судового засідання Черкасової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача - адвоката Чумак І.М. про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя,
Ухвалою суду від 03.09.2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя.
14.12.2020 року через канцелярію суду надійшла заява представника позивача - адвоката Чумак І.М. про забезпечення позову, в якій представник позивача просить суд накласти арешт на спірний автомобіль Hyundai Accent, 2013, НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , власник ОСОБА_2 , шляхом заборони вчиняти певні дії щодо автомобіля до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.
В обгрунтування заяви зазначено, що позивачі відомо, що відповідач має намір продати спірний автомобіль.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті (ч. 1 ст. 153 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України арешт майна є одним із видів забезпечення позову.
Суд, дослідивши подану заяву, прийшов до наступного висновку.
Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.
При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Як роз'яснено в п.п. 4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Заявник, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, в цілому виконав вимоги ч. 1 ст. 151 ЦПК України, зазначивши в своїй заяві відповідні причини для забезпечення позову та вид забезпечення, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. Проте позивачем не надані суду докази наміру відповідача здійснити відчудження вказаного майна.
Суд критично ставиться до наведених представником позивача у своїй заяві підстав для накладення арешту на майно, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях.
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви
Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України,-
Відмовити представнику позивача - адвокату Чумак І.М. у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Левченко
14.12.2020