Справа № 2-1601/11
Провадження № 6/638/191/20
14 грудня 2020 року
Дзержинський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого - Грищенко І.О.,
за участю секретаря - Корнієнко К.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 ,
Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю.В.. звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 60898135.
Вимоги подання обґрунтовано наступним.
На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. знаходиться виконавче провадження №60898135 з примусового виконання виконавчого листа №2-1601/11, виданий 30.03.2012 р. Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 637 312,95 грн. та судові витрати у сумі 1820,00 грн.
13.12.2019 року на підставі ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження.
Приватний виконавець зазначає, що виходами приватного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , потрапити до квартири та описати майно , що належить боржникові на праві власності, не виявилось можливим, оскільки доступу до квартири не надано, дверей ніхто не відчинив.
Приватний виконавець зазначає, що боржник неодноразово не з'являвся на прийом до приватного виконавця, хоча був повідомлений належним чином про відкриття виконавчого провадження.
Приватним виконавцем були здійсненні всі необхідні мери по розшуку майна боржника. Однак, майно боржника на даний час не розшукано. Іншого майна, крім вказаної квартири, за боржником не зареєстровано на праві власності.
Посилаючись на викладені обставини справи, приватний виконавець Близнюков Ю.В.. звернувся з клопотанням до Дзержинського районного суду м. Харкова та просить суд постановити рішення про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В судове засідання приватний виконавець Близнюков Ю.В. не з'явився, в поданні просив розглядати справу за його відсутністю.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 637 312,95 грн. та судові витрати в сумі 1820,00 грн.
30 березня 2012 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист №2-1601/11.
Виконавчий лист був направлений для примусового виконання приватному виконавцю. 06.11.2019 року виконавчий лист був повернений стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
13.12.2019 року приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-1601/11 виданого 30.03.2012 року Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 637 312,95 грн. та судові витрати у сумі 1820,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст.439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено зобов'язання виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Наведена норма законодавства передбачає можливість примусового проникнення до житла чи іншого володіння не тільки боржника, а й іншої особи, що можливо у випадку коли у володінні такої особи знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб. При цьому, факт наявності майна боржника у іншої особи має бути належно обґрунтованим, а до подання додані належні докази.
Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Тобто обмеження права на недоторканість житла чи іншого володіння особи можливе виключно на підставі вмотивованого судового рішення.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року,Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року,ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, п.1 ст.17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції Україниі міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
У ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року проголошено, що кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. В своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що за цією статтею Конвенції держава виконає свої зобов'язання не тільки, якщо просто утримається від дій, що ці права порушують, а і за умови, що буде діяти за певних обставин таким чином, щоб гарантувати їх забезпечення.
Відповідно до п.2 ст.29 Загальної декларації прав людини 1948 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, якою встановлено межі застосування обмежень прав, обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.
Примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи боржника є крайньою мірою з усіх заходів, що можуть бути застосовані для примусового виконання рішення суду, у разі, якщо державним виконавцем були виконані усі інші можливі спроби виконати рішення суду у відповідності до норм діючого законодавства без примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи. Подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи можливе за умови відмови боржника від добровільного допуску державного виконавця.
Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.
Також, згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Зазначене дає підстави для висновку, що до подання державного (приватного) виконавця мають бути долучені копії належним чином завіреного поштового повідомлення про вручення боржникові копії постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена боржнику на адресу, зазначену у виконавчому документі, або конверта з копією цієї постанови, який повернувся на адресу державного виконавця з певною відміткою поштового відділення (адресат за цією адресою не проживає, не знайдений, по закінченні терміну зберігання тощо).
Право державного (приватного) виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов'язань.
Для цього, перш за все, є необхідним встановити факт обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження та необхідності вчинення дій щодо виконання виконавчого документа.
В матеріалах подання наявні дані про направлення боржнику постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, докази того, що боржник не надав допуску до житлового приміщення для проведення виконавчих дій за вказаною вище адресою.
Крім того, судом встановлено, що приватним виконавцем вжито достатніх заходів для безперешкодного входження до житла боржника.
Дані обставини, у своїй сукупності можуть бути безумовними доказами ухилення боржника від виконання рішення суду.
Однак, приватним виконавцем не надано доказів на підтвердження того, що квартира знаходиться у власності боржника, а також, що в квартирі, до якої потрібно здійснити примусове проникнення, знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.
Відтак твердження приватного виконавця про те, що боржник навмисно не надає приватному виконавцю доступ до даного домоволодіння суд вважає необґрунтованим.
Приватним виконавцем не надано суду доказів повідомлення боржника з метою безперешкодного доступу до домоволодіння про дату, час та намір вчиняти виконавчі дії щодо опису майна боржника.
За таких обставин, приватним виконавцем не подано беззаперечних відомостей про перешкоджання боржником здійсненню виконавчих дій, і надання дозволу на примусове проникнення до житла за цією адресою може призвести до суттєвих порушень майнових прав інших осіб, тому у задоволенні подання необхідно відмовити.
Враховуючи вищевикладене, суд встановив відсутність достатніх підстав для задоволення подання приватного виконавця про примусове проникнення до житла боржника, яке є крайнім заходом при проведенні виконавчих дій, і може застосовуватися лише у тих обставинах, коли державний виконавець вичерпав усі можливі шляхи для забезпечення виконання судового рішення, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Тому, суд вважає, що подання є необґрунтованим, наявність достатніх правових підстав для примусового проникнення до житла є недоведеною, та з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією прав щодо недоторканості житла власника домоволодіння та осіб, які в ньому проживають, вважає необхідним відмовити в його задоволенні.
На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.5,18,28 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.4,76-81,95,247,258-260,263,439 ЦПК України, суд,
Подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий: І.О.Грищенко