14 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 520/4171/2020
адміністративне провадження № К/9901/32298/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі № 520/4171/2020 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, де просив:
визнати протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають в невиплаті заробітної плати, в тому числі яка була нарахована та підлягала до перерахунку на картковий рахунок позивача згідно платіжної відомості 15 за другу половину вересня 2015 року платіжним дорученням №319 від 24.09.2015; внаслідок неврахування при обчисленні заробітної плати за час перебування у відпустках з 24.09.2015 по 30.10.2015 та з 02.11.2015 по 17.11.2015 та компенсації за невикористані відпустки за період роботи з 31.07.2008 по 30.07.2016, сум заробітної плати та індексації заробітної плати, за відповідний розрахунковий період, виплачених Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області на виконання постанов від 18.12.2012 та 11.01.2016 Борівського районного суду Харківської області; внаслідок не врахування при обчисленні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 17.11.2015 по 05.09.2016, в повному обсязі раніше виплаченої заробітної плати за фактично відпрацьований час у вересні 2015 року; внаслідок нарахування заробітної плати за час перебування у відпустках, компенсації за невикористані; відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 17.11.2015 по 05.09.2016 не у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"; компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.
стягнути на користь ОСОБА_1 з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області заробітну плату, яка підлягала до виплати у день звільнення з виборної посади 17 листопада 2015 року, але не виплачена до цього часу: заробітну плату у сумі 928,04 грн, яка підлягала виплаті на його картковий рахунок платіжним дорученням № 319 від 24.09.2015 за платіжною відомістю 15 за II половину вересня 2015 року; внаслідок внесення до розрахунків заробітної плати за час перебування у відпустках, компенсації за невикористані відпустки, середньої заробітної плати за час затримки проведення розрахунку при звільненні, завідомо недостовірної інформації про суми виплаченої заробітної плати та індексації заробітної плати виплаченої на виконання постанов від 18.12.2012 та 11.01.2016 Борівського районного суду Харківської області, в тому числі: заробітну плату за час перебування у відпустці у вересні та жовтні 2015 року у сумі 2045,19 грн, заробітну плату за час перебування у відпустці у листопаді 2015 року у сумі 855,00 грн, компенсацію за невикористані дні відпусток у сумі 15817,40 грн, середню заробітну плату за час затримки проведення розрахунку при звільненні з 17.11.2015 по 05.09.2016 у сумі 56806,08 грн.
стягнути на користь ОСОБА_1 з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області компенсацію втрати частини заробітної плати у сумі 2838,54 грн в зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, яка належала до виплати у день звільнення 17.11.2015, але внаслідок внесення завідомо недостовірної інформації до офіційних документів (платіжних документів та розрахунків) виплачена у лютому та у жовтні 2016 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають в невиплаті заробітної плати, та стягнення на користь ОСОБА_1 з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області заробітної плати, яка підлягала до виплати у день звільнення з виборної посади 17 листопада 2015 року, але не виплачена до цього часу залишено без розгляду. В іншій частині адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, які полягають в невиплаті компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати - задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача, які полягають в невиплаті заробітної плати в частині компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати. Зобов'язано Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати відносно здійснених у лютому та жовтні 2016 року платежів в порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159. В задоволенні інших позовних вимог щодо стягнення суми компенсації - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішенння, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною другою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги процесуального закону, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
При відкритті провадження у справі суд першої інстанції дійшов висновку про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник таких обґрунтувань не наводить.
Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що судові рішення ухвалені у даній справі на підставі неповного та без всебічного з'ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.
Водночас аналіз ухваленого у цій справі судового рішення і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, оскільки касаційна скарга Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області подана на судові рішення у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин справи, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі № 520/4171/2020 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов