14 грудня 2020 року
м. Київ
справа №380/3398/20
адміністративне провадження №К/9901/33949/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Рибачука А.І., перевіривши касаційну скаргу Керівника Львівської обласної прокуратури
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року
за позовом Першого заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 3
до Давидівської сільської ради об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
07 листопада 2020 року Керівник Львівської обласної прокуратури (далі також - скаржник) надіслав на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року.
До матеріалів вказаної скарги скаржником додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції на адресу прокуратури не надходив. При цьому скаржник самостійно ознайомився з її змістом в Єдиному державному реєстрі судових рішень і 23 листопада 2020 року направив касаційну скаргу на вказане судове рішення Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду через Восьмий апеляційний адміністративний суд (на підтвердження чого до касаційної скарги додано оригінал конверту, яким вказана скарга була направлена до суду апеляційної інстанції з штриховим кодовим ідентифікатором 7900062613480). Однак, листом від 02 грудня 2020 року № 01-18/1651/20 (оригінал якого додано до матеріалів касаційної скарги) Восьмий апеляційний адміністративний суд вказану касаційну скаргу повернув у зв'язку з порушенням порядку її подання.
При розгляді клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження суд враховує наступне.
Відповідно до статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З урахуванням того, що скаржником вперше касаційну скаргу було подано своєчасно, хоч і до неналежного суду, а також того, що ним вжито заходи щодо направлення скарги для розгляду за належністю у найкоротші строки з моменту її повернення, та надано належні та достатні докази на підтвердження доводів клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, що свідчить про процесуальну зацікавленість скаржника у перегляді судового рішення суду апеляційної інстанції у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.
У зв'язку з цим, відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є зокрема, неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Скаржником підставами для прийняття до розгляду касаційної скарги у справі № 380/3398/20 наведено: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (пункти «а», «в» частини п'ятої статті 328 КАС України).
Вищезазначені підстави скаржник обґрунтовує тим, що при зверненні до суду першої інстанції прокурором було зазначено в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту у даному випадку, адже спір у справі стосується не конкретної особи (дитини), а 2266 дітей, які проживають на території Давидівської сільської ради об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області, серед яких є, зокрема, діти-сироти, діти позбавленого батьківського піклування, діти, які опинилися в складних життєвих обставинах, є які найбільш соціально вразливою категорією населення, та внаслідок своєї фізичної та розумової незрілості, потребують спеціальної охорони та піклування з боку держави.
Також скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні було помилково застосовано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04 лютого 2019 року у справі № 812/464/18, про те, що правом на звернення до суду для захисту прав дітей наділені батьки (чи особи, які їх замінюють), або прокурор в інтересах громадянина, але не прокурор в інтересах держави.
Крім того, на думку скаржника судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні мала би бути врахована правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а, про те, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, а також доводи скаржника зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, враховуючи, що предметом спору є соціальний захист найбільш соціально вразливої категорії населення - дітей, колегія суддів дійшла висновку про можливість відкриття касаційного провадження щодо перегляду постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року.
Під час розгляду справи у касаційному порядку, суд також здійснить перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 1 частини першої статті 240 КАС України, а також правильність застосування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 04 лютого 2019 року у справі № 812/464/18, а також можливість застосування у даній справі висновків Верховного Суду, висловлених в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 121, 248, 328, 329, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, суд
1. Задовольнити клопотання Керівника Львівської обласної прокуратури та поновити строк на касаційне оскарження у справі № 380/3398/20.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року за позовом Першого заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 3 до Давидівської сільської ради об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
3. Витребувати з Львівського окружного адміністративного суду справу № 380/3398/20.
4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
5. Встановити для учасників справи строк до 31 грудня 2020 року для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
6. Роз'яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко
А.І. Рибачук