14 грудня 2020 року
м. Київ
справа №823/1171/17
адміністративне провадження №К/9901/37322/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №823/1171/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Собківа Я.М., суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.,
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №1768/6-17 від 31.01.2017, яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,00 га;
зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву від 26.12.2016 та надати дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,00 га.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що звернувшись до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району Черкаської області за межами населеного пункту, отримав відмову у наданні такого дозволу, яка вмотивована відсутністю розробленої технічної документації про поділ земельної ділянки. Позивач вважає, що рішення відповідача є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки порядок надання земельних ділянок у власність із земель державної власності встановлений ст. 118 ЗК України, який не передбачає обов'язку позивача здійснювати розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Суди встановили, що 27 грудня 2016 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району Черкаської області за межами населеного пункту.
Позивачем до заяви було подано:
- обґрунтування розмірів земельної ділянки;
-копія документа, що посвідчує особу (паспорт);
-копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;
-копія довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями;
-копія довідки відділу Держгеокадастру у Жашківському районі;
-копія нотаріально завіреної копії згоди землекористувача про вилучення земельної ділянки.
Листом від 31.01.2017 за вих. № 1766/6-17 відповідачем було відмовлено у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000га в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради та повідомлено про можливість надання такого дозволу лише після розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок за попередньою згодою органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою.
Зі змісту вказаного листа також вбачається, що земельна ділянка площею 2,00 га, щодо якої ОСОБА_1 висловив бажання реалізувати своє право на безоплатну приватизацію, входить до складу земельної ділянки площею 106,57 га в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради, яка сформована та має єдиний кадастровий номер 7120983000:02:001:0082.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на можливість відведення земельної ділянки за проектом землеустрою, а не лише після розроблення технічної документації щодо поділу чи об'єднання земельних ділянок.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивував своє рішення тим, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Натомість, у спірних правовідносинах позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Позивач не погодився із рішенням суду апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу з вимогами про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі вказує, що законом не передбачено права позивача звертатись до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, оскільки замовником такої документації він не являється. Таким чином, на думку заявника, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про те, що він правомірно звернувся з заявою, яка передбачена Земельним кодексом України для правовідносин щодо надання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Верховний Суд переглянув судове рішення у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Згідно частин першої та другої статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Виходячи з аналізу положень частин п'ятої-десятої статті 79-1 ЗК України можна дійти висновку, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Відтак, за даних обставин справи, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина шоста статті 79-1 ЗК України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.
Крім того, згідно з частиною першою статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Отже, формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, що суперечить вимогам частини шостої статті 79-1 Земельного кодексу України, відповідач правильно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №823/1179/17 та від 18.06.2020 у справі № 823/1170/17.
Враховуючи вищенаведене, Суд не встановив порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у справі №823/1171/17 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду