11 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 816/2196/15
адміністративне провадження № К/9901/19681/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року (Суддя: Канигіна Т.С.),
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року (Судді: Мінаєва О.М., Макаренко Я.М., Шевцова Н.В.),
у справі № 816/2196/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький елеватор»
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький елеватор» (далі - позивач, ТОВ «Кременчуцький елеватор») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 12.11.2014 р. № 0006092203/2406 та № 0006102203/2407.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив суд скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги обґрунтував відсутністю підстав для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за результатами господарських відносин по отриманню послуг та товарів від контрагентів ПП «Регіон Україна», ТОВ Фірма «САІ» ЛТД», ПП «Кредо», ТОВ «Бау-Профі», ТОВ «Форт 2», ТОВ «Слобожанський агропромисловий союз» за спірний період внаслідок непідтвердження реальності господарських операцій. Такі висновки прийняті контролюючим органом на підставі наявної податкової інформації по ланцюгу придбання контрагентами позивача товару; до того ж в акті перевірки посилались на наявність недоліків в товарно-транспортних накладних (не вказана конкретна адреса пункту навантаження, відомості щодо вантажно-розвантажувальних робіт, дата та час виїзду з підприємства-вантажовідправника/прибуття до вантажоодержувача, а також відсутність даних про особу, яка отримала товар. Крім того, за результатами податкової інформації відносно ТОВ «Бау-Профі» до ЄДР внесено запис «відсутнє за місцезнаходженням» та підприємством не надано жодних первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності; сертифікати відповідності якості поставленої ПП «Регіон Україна» продукції відсутні. Також в акті посилалися на вирок Київського районного суду м. Полтави від 27.11.2013 р. у справі № 552/1498/13-к та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 14.04.2014 р. у справі № 552/1498/13-к відносно посадових осіб ПП «Регіон Україна».
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, та підтверджено матеріалами справи, відповідачем у період з 07.10.2014 р. по 13.10.2014 р. на підставі п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Кременчуцький елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Регіон Україна" за лютий 2012 року, ТОВ Фірма "САІ" ЛТД" за травень 2012 року, ПП "Кредо" за липень 2013 року, ТОВ "Бау-Профі" за жовтень 2013 року, ТОВ "Слобожанський агропромисловий союз" за період з 01.01.2013 року по 31.05.2013 року, ТОВ "Фінлайн Груп" за період з 01.01.2013 року по 31.05.2014 року, ТОВ ТВФ "ФОРТ 2" за серпень 2013 року, про що було складено акт перевірки № 2462/16-03-22-03-08/33081783 від 22.10.2014.
Під час перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість всього на суму 158708,00 грн., у т.ч. за лютий 2012 року на суму ПДВ 65988,23 грн. та травень 2012 року на суму ПДВ 92720,50 грн., та донараховано податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 124082 грн., у т.ч. за липень 2013 року на суму ПДВ 3822 грн., жовтень 2013 року - 30236,34 грн. та серпень 2013 року - 90024,01 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем 12 листопада 2014 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0006092203/2406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 186123,53 грн., з них за основним платежем - 124082,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 62041,18 грн. та № 0006102203/2407, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 158708,73 грн. (т. 1, а.с.24- 25).
Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, посилався на правильність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських відносин із контрагентами за спірний період на підставі належним чином оформлених податкових накладних та документального підтвердження реальності господарських операцій.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.
Обов'язкові реквізити, які зазначаються в податкові накладній визначені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в перевіряємому періоді позивач мав господарські операції із ПП "Регіон Україна", ТОВ "САІ ЛТД", ПП "Кредо", ТОВ "ТВФ "Форт 2", ТОВ "Слобожанський агропромисловий союз" щодо придбання сої та із ТОВ "Бау-Профі" щодо отримання транспортно-експедиційних послуг.
25.10.2013 року між позивачем та ТОВ "Бау-Профі" (перевізник) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання організувати перевезення вантажів (т. 1, а.с. 119-120). Фактичне виконання умов договору підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.10.2013 р. № ОУ-31/0819, податковою накладною від 28.10.2013 р. № 66, рахунком-фактурою від 28.10.2013 р. № СФ-392, заявкою на перевезення вантажів від 25.10.2013 р. № 1 , платіжними дорученнями від 30.10.2013 р. № 2224, від 31.10.2013 р. № 2230 (т. 1, а.с. 121-124, т. 3 а.с. 138-139). Згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.10.2013 р. № ОУ-31/0819 ТОВ "Бау-Профі" надавались позивачу послуги з вантажних перевезень по Україні (із с. Піщане до с. Бараниківка). Судами встановлено, що вказані послуги замовлялись позивачем з метою виконання умов договору, укладеного із ТОВ "Фідлайф" від 13.03.2013 р. № 146 щодо поставки товару, а саме макухи соєвої до с. Бараниківка Краснореченського району (т. 2, а.с. 171-172).
Реальність господарської операції між позивачем та ПП "Регіон Україна", ТОВ "САІ ЛТД", ПП "Кредо", ТОВ "ТВФ "Форт 2", ТОВ "Слобожанський агропромисловий союз" щодо придбання сої підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки, витяг з журналу видачі довіреностей (т. 1, а.с. 84-156, т. 3, а.с. 45-49, 117-120, 143-144). Розрахунки між позивачем та ПП "Регіон Україна", ТОВ "САІ ЛТД", ПП "Кредо", ТОВ "ТВФ "Форт 2", ТОВ "Слобожанський агропромисловий союз" проводились у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень та банківськими виписками (т. 1, а.с. 212-233, т. 3, а.с. 121-142).
Факт перевезення придбаної продукції позивачем підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, в яких пунктом розвантаження указано саме вул. Колгоспна, 51, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, також вказаний пункт навантаження (область та місто), та наявний підпис одержувача послуг.
Як встановлено судами попередніх інстанцій податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, мають всі обов'язкові реквізити, тому вірно враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість. Надана позивачем первинна документація складена у відповідності до п.п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні» та інформація, яку вони містять, відображена в регістрах бухгалтерського обліку. Вказані документи були оформлені за участі суб'єктів господарювання, які на момент проведення господарських операцій мали державну реєстрацію та були платниками ПДВ, що також не спростовано відповідачем.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних бухгалтерських документів надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді за результатами господарських операцій з вищенаведеними контрагентами.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на вирок Київського районного суду м. Полтави від 27.11.2013 р. у справі № 552/1498/13-к та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 14.04.2014 р. у справі № 552/1498/13-к (т. 3, а.с.88-100), яким ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні ряду злочинів, у тому числі передбаченого частиною 2 статті 205 КК України, виходячи з такого.
Так вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_1 , у період часу з червня 2011 року по березень 2012 року, умисно, діючи повторно, придбала та створила суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи) ТОВ «Арвет», ТОВ «Стар Прайм», ТОВ «Леда-Ком», ПП «Анві Продукт», ТОВ «Печерський міст ЛТД», ТОВ «Сі Гейт», ТОВ «Всеукраїнська творча спілка», ТОВ «Самі Груп», ТОВ «Продсервіс 2012» з метою прикриття незаконної діяльності, чим заподіяла державі велику матеріальну шкоду.
Разом з тим, серед вказаних суб'єктів господарювання контрагентів позивача, господарські операції з якими є спірними, не встановлено (а саме: ТОВ "Кременчуцький елеватор" та його контрагентами: ПП "Регіон Україна", ТОВ "САІ ЛТД", ПП "Кредо", ТОВ "ТВФ "Форт 2", ТОВ "Слобожанський агропромисловий союз", ТОВ "Бау-Профі").
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що позивач не може нести відповідальність за недоліки заповнення товарно-транспортних накладних, оскільки замовниками перевезення та вантажовідправниками товару виступали ПП "Регіон Україна", ТОВ "САІ ЛТД", ПП "Кредо", ТОВ "ТВФ "Форт 2", ТОВ "Слобожанський агропромисловий союз" якими формувалися та виписувалися товарно-транспортні накладні. До того ж, посилання відповідача на недоліки в наданих товарно-транспортних накладних суд вважає безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.
Суд касаційної інстанції не приймає посилання відповідача в акті перевірки на наявну податкову інформацію про не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, оскільки така інформація не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 803/1712/13-а (провадження № К/9901/27172/18).
До того ж, ненадання сертифікатів якості не є доказом нереальності господарських операцій, оскільки ці документи не є первинними у розумінні вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 803/1712/13-а (провадження № К/9901/27172/18) та у постанові від 23.10.2018 року у справі №808/849/17(СН/808/2/18) (провадження № №К/9901/61710/18).
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи і свідчить про недоведеність порушень, які покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, тому останні підлягають скасуванню.
Доводи касаційної скарги дублюють висновки акта перевірки та доводи апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року у справі № 816/2196/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Судді: С.С. Пасічник
В.П. Юрченко