Головуючий суддя у першій інстанції : Друзенко Н.В.
02 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1242/20 пров. № А/857/9518/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Макарика В.Я., Матковської З.М.
за участю секретаря судового засідання: Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі № 460/1242/20 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про скасування постанови, -
25.02.2020р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про скасування постанови № 161204 від 12.11.2019р. про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2020р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2020р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, 03.10.2019р. посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок та відповідно до направлення на перевірку № 001275 від 30.09.2019р., на 203 км +500 м автомобільної дороги М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. (а.с.57).
Так, за результатами перевірки складено акт № 179649 від 03.10.2019р.(а.с. 61)
Із змісту даного акту видно, що посадові особи контролюючого органу 03.10.2019р. зупинили транспортний засіб марки MAN, д.н.з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .
Водій даного транспортного засобу ОСОБА_1 надав: посвідчення водія відповідної категорії серії НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію ТЗ марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 серії НОМЕР_3 (а.с.6, 66).
За результатами габаритно-вагового контролю даного транспортного засобу на підставі талону про зважування № 49496 від 03.10.2019р., довідки №035140 від 03.10.2019р., складено акт №032725 від 03.10.2019р. в якому зафіксовано перевищення позивачем нормативних вагових параметрів, а саме: нормативно допустиме навантаження на здвоєну вісь - 16 т, тоді як фактичне навантаження на здвоєну вісь становило 20,65 т. (а.с.62-.64),
Зокрема, зважування здійснювалось за допомогою ваги автомобільних тензометричних по осьового зважування, що відповідають вимогам ДСТУ EN 45501:2007, на які видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 03.07.2019 №908/М з терміном дії до 03.07.2020 (а.с.67).
Під час перевірки контролюючий орган встановив порушення ОСОБА_1 абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
На підставі зазначених документів габаритно-вагового контролю, посадовою особою Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, 03.10.2019р. складено розрахунок №1040/19 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким позивачу нараховано плату за проїзд в сумі 1395,36 євро (а.с.65).
В подальшому, матеріали вказаної перевірки направлені в Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області для їх розгляду за місцезнаходженням перевізника. Розгляд справ про порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт згідно акту №179649 від 03.10.2019р. призначено на 12.11.2019р.
Управління Укртрансбезпеки в Рівненській області направило позивачу повідомлення від 04.11.2019р. №66315/34/24-19 про дату, час і місце розгляду справи рекомендованим листом від 04.11.2019р. із кодовим штриховим ідентифікатором за №3301105297034 (а.с.59-60).
12.11.2019р. начальник управління Укртрансбезпеки у Рівненській області Коваленко М.В. виніс постанову №161204 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000 грн. за порушення абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (а.с.58).
Справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглянута 12.11.2019р. за участі позивача.
Із змісту абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» видно, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - тягне за собою штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567).
В пп.12 - 15 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених п.15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
В п.3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 видно, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. (далі - Порядок № 879),
ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. (далі - Правила №30)
Із змісту п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) видно, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
пп.2, 3, 4 п.2 Порядку №879 визначено, що вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно з п.6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Водночас, згідно з п.4 Правил №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
п.21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Таким чином, законодавець чітко передбачив критичну похибку у розмірі 2 відсотки, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися.
Крім того, відповідно до п.8.15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення. (далі Правила № 636)
Згідно п.12.5 Правил №363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Ваговий контроль під час перевірки контролюючим органом проводився засобом вимірювальної техніки - приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі САВПВ-20 № 0001.
На вказане вагове обладнання ДП «Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №908/М від 03.07.2019р. зі строком дії до 03.07.2020р.
Зважування проводилось на 203 км + 500 м автомобільної дороги М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», де розміщена діюча площадка для проведення габаритно-вагового контролю, яка відповідає розділу II вимоги до пересувного пункту габаритно-вагового контролю, що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №255 від 28.07.2016р.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що габаритно-ваговий контроль тpaнcпopтного засобу марки MAN, д.н.з НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 під час проведення рейдової перевірки, здійснювався технічним засобом, що пройшов повірку, має відповідне свідоцтво та є придатним до застосування.
Щодо доводів апелянта в частині неналежного засвідчення копій службових документів колегія суддів вважає зазначити наступне.
16.04.2020р. на адресу Рівненського окружного адміністративного суду надійшов відзив Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області на позову заяву ФОП ОСОБА_1 .
Зокрема, до відзиву на позову заяву, відповідач надав суду копії наступних документів: направлення на рейдову перевірку № 001275 від 30.09.2019р., постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 161204 від 12.11.2019р., корінець до повідомлення про час та місце розгляду справи, повідомлення про розгляд справи, акт проведення перевірки № 179649 від 03.10.2019р., акт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 032725 від 03.10.2019р., довідку № 035140 про результати здійснення габаритно-вагового контрою від 03.10.2019р., розрахунок № 1040/19 від 03.10.2019р..( а.с.50-67)
При цьому, вказані документи містять реквізити «згідно з оригіналом», «прізвище з ініціалами особи завірителя», «дати завірення документу» та мокру печатку, що свідчить про те, що документи є належним чином завірені.
Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апелянта про відсутність родових ознак ваг, які здійснювали зважування, оскільки згідно довідки № 035140 від 03.10.2019р. видно, що габаритно-ваговий контроль здійснено на автодорозі 203 км + 500 м автомобільної дороги М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», де розміщена діюча площадка для проведення габаритно-вагового контролю САПВП-20.
З свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №908/М від 03.07.2019р. зі строком дії до 03.07.2020р. видно, що засіб вимірювання САВПВ-20 № 0001, виробник ПП ОСОБА_2 .
Тобто, назву засобу для здійснення габаритно-вагового контролю зазначено у документах складених за результатами проведеної перевірки.
Колегія суддів також не бере до уваги доводи апелянта, що вага для здійснення габаритно-вагового контролю передбачає зважування із максимальною вагою до 20 000 кг, оскільки відповідальність згідно вимог чинного законодавства настає в разі перевищення нормативно допустимої ваги, а максимальна здатність ваги для зважування встановлює лише допустимі технічні характеристики ваги.
Отже, оскільки нормативно допустиме навантаження на здвоєну вісь - 16 т, а фактичне навантаження на здвоєну вісь встановлено 20,65 т., максимальна кількість зважування, яка встановлена технічними характеристиками ваги у розмірі 20 т не впливає на факт перевищення максимально допустимої ваги в 16 т.
Також, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про залучення під час проведення перевірки співробітників різних територіальних управлінь, оскільки вказані обставини не впливають на встановлені порушення виявлені в ході габаритного-вагового контролю.
В п.3,п.4 Порядку №1567 видно, що органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Крім того, акт складений за результатами проведеної перевірки містить лише інформацію виявлену в ході проведення перевірки та не порушує право позивача, а носить лише інформативний характер.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області діяв межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Позивач в порушення абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевозив вантаж з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією яка викладена в Постанові Верховного Суду від 09.08.2019р. у справі № 817/1051/16.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі № 460/1242/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Бруновська
Суддя В.Я. Макарик
Суддя З.М. Матковська
Постанова в повному обсязі складена 14.12.2020р.