Головуючий суддя у першій інстанції : Монич В.О.
02 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 303/5925/20 пров. № А/857/14481/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Макарика В.Я., Матковської З.М.
за участю секретаря судового засідання: Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадянина Республіки Ємен ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2020 року у справі № 303/5925/20 за адміністративним позовом Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до Громадянина Республіки Ємен ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця, який підлягає примусовому видворенню за межі України, -
13.10.2020р. Мукачівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся в суд із позовом до Громадянина Республіки Ємен ОСОБА_1 про продовження строку затримання Громадянина Республіки Ємен ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, але не більше як до 18 місяців, а саме до 21.04.2021р.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.10.2020р. позов задоволено. Суд продовжив строк затримання особи, яка назвалась громадянином Ємен ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, але не більше як до 18 місяців, а саме до 21.04.2021р.
Крім того, суд допустив рішення до негайного виконання.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Громадянин Республіки Ємен ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.10.2020р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, громадянин Ємен ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, затриманий представниками прикордонної поліції Угорщини та 21.10.2019р. в пункті пропуску «Косино» Мукачівського прикордонного загону.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24.10.2019р. ухвалено затримати відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, строком на 6 місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
29.11.2019р. рішенням Мукачівського міськрайонного суду затримано громадянина Ємен ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалив рішення від 03.12.2019р. про примусове видворення за межі України громадянина Ємен ОСОБА_1 .
11.12.2019р. відповідач поміщений до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України у Волинській області, з місцем розташування с.Журавичі, Ківерцівського району Волинської області.
16.04.2020р. Мукачівський міськрайонний суд ухвалив рішення про продовження строку затримання громадянина Ємен ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України до 21.10.2020р.
Так, з метою встановлення особи громадянина Ємен ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю на території України посольства та консульських установ Республіки Ємен, Мукачівським прикордонним загоном через Департамент консульської служби Міністерства закордонних справ України від 27.12.2019р. за вихідним №21/12551 до Посольства Республіки Ємен (за сумісництвом) в м.Москва направлено відповідний запит.
У зв'язку з ненадходженням відповіді, керуючись вимогами п.2.7 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної Прикордонної Служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012р. № 353/271/150, Адміністрацією Держприкордонслужби України через Посольство України в Російській Федерації до Посольства Республіки Ємен в м. Москва направлено повторний запит (від 11.02.2020р. № 0.21-1419/0/6-20-Вих).
На підставі звернення №21/6555 від 19.08.2020р. Міністерство закордонних справ України направило лист №71/ВКЗ/6137-500-57054 від 31.08.2020р. на адресу Посольства України в Республіці Польща з проханням звернутись до Посольства Республіки Ємен у Республіці Польща за сприянням у підтвердженні особи зазначеного іноземного громадянина, а також оформленні йому відповідного проїзного документа на повернення.
Проте, на момент звернення до суду із даним позовом, відсутня інформація щодо встановлення особи громадянина Ємен ОСОБА_1 , з метою підготовки відповідних документів для його подальшого видворення.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства врегульовані приписами ст.289 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;
2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Із змісту наведеної норми слідує, що законодавцем фактично виділено окремий випадок звернення із позовною заявою - про затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України у випадку відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.
З наведеного слідує, що можливість звернення позивача із позовом про затримання іноземця або особи без громадянства з метою його ідентифікації та (або) забезпечення видворення не обов'язково пов'язується законодавцем із наявністю такого факту, як попереднє звернення до суду з позовом про примусове видворення, адже прийняттю рішення про примусове видворення іноземця або особи без громадянства передує процедура його ідентифікації з метою встановлення обставин щодо країни походження іноземця з приводу якої обов'язковому дослідженню підлягають обставини стосовно можливість видворення такої особи саме до обумовленої країни та безпечності для особи такого видворення.
ч. 1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України (ч.3).
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Оскільки приписи ст.289 КАС України є спеціальними по відношенню до норми ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також прийняті пізніше ніж вказаний Закон, тому в даному випадку вони користуються пріоритетом у застосуванні.
Із матеріалів справи видно, що фактичні обставини справи свідчать про неможливість ідентифікації іноземця чи особи без громадянства, оскільки у відповідача не виявлено документів щодо країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для встановлення особи.
Водночас, неможливість ідентифікації відповідача є об'єктивною перешкодою для початку процедури його примусового видворення (повернення), оскільки питання визначення країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства залишається не з'ясованим.
Отже, необхідність ідентифікації особи є необхідною складовою для подальшого забезпечення примусового повернення або видворення особи до країни походження.
Стосовно наявності правових підстав для продовження строку затримання відповідача колегія суддів виходить з наступного.
ч.4 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Згідно ч.11 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
ч. 12 даної статті передбачено, що про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи (ч.13 ст.289 КАС України).
Відповідно до п.1 розділу VI Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затв. наказом Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ України та Служби безпеки України № 353/271/150 від 23.04.2012 р. (в редакції, чинній на момент закінчення шестимісячного строку тримання) якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.
З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.
Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
Як видно із матеріалів справи, позивач вживав заходи з метою ідентифікації громадянина Ємен ОСОБА_1 , що підтверджується неодноразовим листуванням з Посольством Республіки Ємен (за сумісництвом) в м.Москва та Посольства України в Республіці Польща з проханням звернутись до Посольства Республіки Ємен, яке відбувалось через Департамент консульської служби Міністерства закордонних справ України.
Однак, відповідна інформація щодо особи відповідача на момент звернення до суду з даним позовом не отримана.
Із змісту наведених правових норм видно, що під час вирішення позову про продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, обов'язковому дослідженню судом підлягає, зокрема, наявність умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк.
Також норми ч.12 ст.289 КАС України покладає на позивача обов'язок зазначити у позовній заяві про продовження строку затримання дії або заходи, які вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця чи особи без громадянства, для забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію).
Згідно п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлений свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Із змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» видно що суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Відповідно до п.113 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» заява №22414/93, будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 п.1 (f) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виправдано, тільки поки розглядається питання про висилку. Якщо ця процедура не здійснюється з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим відповідно до статті 5 п.1 (f).
Колегією суддів враховано, що громадянина Ємен ОСОБА_1 , постійного проживання на території України немає, доказів наявності паспорту останній не надав, а тому названі обставини унеможливлюють ідентифікацію останнього.
Як видно з матеріалів справи, строк утримання відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні закінчуються 21.10.2020р., наявні умови за яких неможливо забезпечити примусове видворення останнього, а саме: неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи тощо.
При цьому, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта, що його представник Самолюк В.В. надав в судове засідання суду першої інстанції посвідку на повернення, яка видана посольством Ємен у Варшаві 30.09.2020р. з тримісячним строком дії, оскільки обов'язок ідентифікації іноземця чи особи без громадянства лежить саме на прикордонному загоні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Оскільки, з огляду на викладені обставини з метою завершення процедури ідентифікації та забезпечення умов за яких можливе в подальшому примусове повернення відповідача до країни громадянської приналежності наявні підстави для продовження строку затримання громадянина Ємен ОСОБА_1 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою його ідентифікації строком на 18 місяці.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Громадянина Республіки Ємен ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2020 року у справі № 303/5925/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Бруновська
Суддя В.Я. Макарик
Суддя З.М. Матковська
Постанова складена в повному обсязі 14.12.2020р.