14 грудня 2020 рокуСправа № 380/6181/20 пров. № А/857/11826/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2020 року (суддя Сасевич О.М., м.Львів) у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м.Львова Львівської області, про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФ) в якому просив:
визнати протиправною відмову ГУПФ щодо формування та подання до Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м.Львова Львівської області (далі - Управління; ДКС відповідно) подання про повернення грошових коштів в розмірі 7920,50 грн, сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (далі - Подання), відповідно до банківської квитанції від 20.12.2019 №ПН2190966 (далі - Квитанції);
зобов'язати відповідача сформувати та подати до Управління Подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири у розмірі 7920,50 грн, сплаченого згідно Квитанції.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову ГУПФ від 17.07.2020 №1300-0503-8/55959 щодо сформування до Управління Подання. Зобов'язано ГУПФ сформувати Подання до Управління. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ГУПФ за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 420,40 грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 500 грн.
Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині розподілу судових витрат, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду у відповідній частині та прийняти нове, яким вимоги щодо стягнення судових витрат у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю.
В доводах апеляційної скарги вказує, що суд по суті задовольнив повністю позовні вимоги ОСОБА_1 , хоча резолютивна частина викладена так, що позовні вимоги задоволено частково. Разом з тим, суд у резолютивній частині лише змінив формулювання позовних вимог, з «визнати протиправною відмову щодо формування та подання, зобов'язати сформувати та подати Подання» на «визнати протиправною відмову щодо формування та зобов'язати сформувати Подання». Відтак, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн підлягає стягненню з відповідача на його користь у повному обсязі. Щодо висновку суду про необхідність стягнення на користь позивача 500 грн на оплату послуг професійної правничої допомоги замість заявлених до стягнення 2000 грн, то на думку апелянта суд не наділений дискреційними повноваженнями щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за власною ініціативою.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат пов'язаних з розглядом справи, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи те, що позов задоволено частково, а також фактичний об'єм виконаної роботи та її незначну складність, виходячи з обґрунтованості, справедливості і співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу, такі підлягають компенсації позивачу у розмірі 500 грн за всіма визначеними у акті про надання правової допомоги складовими професійних правничих послуг.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 13.07.2020 №141 (далі - Договір), який укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Ті Енд Ті Партнерс» (далі - АО), вбачається, що останнє на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов'язання з надання правової допомоги щодо представницьких повноважень прав і законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що сторони домовились, що вартість послуг АО з надання правової допомоги за цим договором встановлюється у розмірі, що визначається за домовленістю сторін в актах про надання правової допомоги, які формуються АО в міру надання правової допомоги (юридичних послуг) вручаються безпосередньо клієнту (уповноваженій особі клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв'язку за його місцезнаходженням.
Згідно акта про надання правової допомоги від 05.08.2020 №01 до Договору АО було надано такі послуги: підготовка, написання і подача позовної заяви.
Доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є квитанція до прибуткового касового ордера від 21.08.2020 №1 (далі - Квитанція), згідно якої позивач сплатив гонорар у розмірі 2000 грн.
Отже, витрати позивача в розмірі 2000 грн. на професійну правничу допомогу підтверджені документально.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
За змістом частини третьої статті 134 КАС розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС).
Згідно з частинами шостою-сьомою статті 134 КАС у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, як видно із клопотання представника позивача щодо розподілу судових витрат за надання правничої допомоги у цій справі у вигляді підготовки, написання і подання позовної заяви ним було заявлено до стягнення 2000 грн.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, в контексті заперечень відповідача щодо стягнення правничої допомоги, суд першої інстанції вірно зауважив те, що узгодження правової позиції, аналіз нормативно-правових актів законодавства України, первинний аналіз документів наданих клієнтом, консультації з правових питань, правова оцінка та аналіз судової практики, аналіз позиції відповідача за його відповіддю на звернення самого ж позивача та визначення позиції позовної заяви є єдиним комплексом дій, що передує підготовці та поданню позовної заяви, а визначення суми гонорару за кожну з зазначених дій не є виправданим, а тому підлягає зменшенню.
З огляду на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені витрати є частково обґрунтованими, оскільки такі є неспівмірними із заявленою сумою витрат на правовому допомогу.
При визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У контексті цієї справи суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень своєчасно та належно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність стягнення на користь позивача судові витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги у розмірі 500 грн замість заявлених 2000 грн.
Щодо судового збору, то відповідно до вимог частини третьої статті 139 КАС такий відшкодовується позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 , задоволено частково, то судом обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 420,40 грн судових витрат у вигляді судового збору.
Доводи скаржника про те, що позов фактично задоволено повністю, оскільки по суті судом лише замінено формулювання позовних вимог, а тому судовий збір має бути стягнутий повністю у розмірі 840,80 грн, відхиляються судом апеляційної інстанції, так як в межах розгляду цієї справи позивачем не оскаржується рішення по суті позовних вимог, тому апеляційний суд позбавлений можливості давати оцінку висновкам суду в частині способу задоволення заявлених позовних вимог, правильності викладу резолютивної частини рішення суду що стосуються предмету спору.
Разом з тим, в частині відмовлених позовних вимог суд першої інстанції належно обґрунтував те, чому заявлені позовні вимоги задоволено частково, а саме вказав, що в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови ГУПФ щодо подання до третьої особи відповідного Подання такий обов'язок у відповідача відсутній. Так, відповідач видає заявнику Подання, а вже особа звертається до місцевого органу Казначейства та надає цьому органу заяву про повернення коштів з бюджету, разом із Поданням та оригіналом/копією документа, який підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Таким чином стверджувати, що фактично позов задоволено повністю немає підстав, а тому суд обґрунтовано стягнув судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанцій, правильно не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 14 грудня 2020 року.