08 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 461/2099/20 пров. № А/857/12398/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву представника позивача Винниченка Михайла Петровича про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 вересня 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Мисько Х.М. в м. Львові) у справі № 461/2099/20 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Галицької митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебувала справа за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 вересня 2020 у справі № 461/2099/20.
17.11.2020 за результатами апеляційного розгляду справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 вересня 2020 року у справі № 461/2099/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги, а саме скасовано постанову в справі про порушення митних правил № 5226/20900/18 від 25.09.2018 про притягнення ОСОБА_3 , до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, а справу про адміністративне правопорушення - закрито. Стягнуто з Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ: 43348711) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 630 (шістсот тридцять) гривень 60 копійок понесених судових витрат у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги.
24.11.2020 представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, яким задовольнити заяву адвоката Винниченка М.П. та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката, яка була надана в суді першої та апеляційної інстанції, в сумі 4000 грн.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення в частині вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката з наступних підстав.
Загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Частина 1 ст. 132 КАС України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктами 4, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Зокрема, згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Як зазначалось вище, заявник просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 4000 грн, а саме 2000 грн за надання правничої допомоги в суді першої інстанції та 2000 грн за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.
Як слідує з матеріалів справи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції, представником позивача надано:
договір про надання правової допомоги від 20.02.2020;
товарний чек від 17.11.2020;
акт приймання наданих послуг від 17.11.2020;
детальний опис робіт (наданих послуг) від 17.11.2020
Так відповідно до акту приймання наданих послуг на виконання договору про правову допомогу між адвокатом Винниченком М.П. та позивачем, адвокатом було надано клієнтові ряд послуг в межах судової справи № 461/2099/20, а саме аналіз судової практики, аналіз матеріалів справи, підготовка проекту позовної заяви, обговорення проекту і його затвердження із клієнтом, та підготовка і подача до суду позовної заяви з додатками (2000 грн - 4 години витраченого часу адвоката). В суді апеляційної інстанції: аналіз судової практики, аналіз рішення суду та матеріалів справи, підготовка проекту апеляційної скарги та письмових пояснень, обговорення проекту і його затвердження із клієнтом та підготовка і подача до суду апеляційної скарги, пояснень з додатками 2000 грн - 4 години витраченого часу адвоката).
Разом з цим на підтвердження оплати правничої допомоги представник позивача долучив товарний чек від 17.11.2020 (номер не можливо ідентифікувати) без будь - якої печатки чи належним чином завірений.
Колегія суддів вважає, що згідно положення ст. 134 КАС на підтвердження розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказані висновки в частині вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу без документального підтвердження про оплату таких витрат узгоджуються із позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 17.08.2020 у справі №160/4615/19.
Згідно з ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Про відмову в ухваленні додаткового судового рішення суд постановляє ухвалу (ч .4 ст. 252 КАС України).
Оскільки заявником не надано належних документів, що свідчать про оплату витрат пов'язаних із наданням правової допомоги, у суду відсутня змога встановити дійсний розрахунок понесених позивачем вказаних витрат.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити в задоволенні заяви представника позивача Винниченка Михайла Петровича про ухвалення додаткового рішення у справі № 461/2099/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді В. З. Улицький
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 14 грудня 2020 року