08 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 803/521/17 пров. № А/857/11977/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Довгої О.І., Шавеля Р.М.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.,
представника апелянта Ярошик Т.В.,
представника позивача Шишута Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Лозовський О.А. об 11 год. 09 хв. у м. Луцьку, повний текст судового рішення складено 14 серпня 2020 року) у справі № 803/521/17 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення пені,
Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідачів про стягнення, з врахуванням уточнених позовних вимог, 252513, 49 грн пені, нарахованої на суму заборгованості з податку на додану вартість (далі - ПДВ).
В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що вона є платником ПДВ. Відповідно до довідок та актів Луцька ОДПІ про результати позапланових виїзних документальних перевірок правомірності нарахування позивачу сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2014 року (частково), квітень, червень, серпень-грудень 2015 року та січень-серпень 2016 року ФОП ОСОБА_1 підтверджено відображення у деклараціях з ПДВ за вказані періоди суми бюджетного відшкодування з ПДВ. Однак, в порушення вимог п. 200.12 та 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) суми бюджетного відшкодування надійшли на рахунок позивача із значним порушенням строків, у зв'язку з чим утворилась заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ, на яку відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України позивач нарахувала пеню на суму 428007, 88 грн. Також позивач стверджує, що 16.02.2017 зверталась до відповідачів з вимогою нарахувати та виплатити вказану суму пені, проте така сума пені на рахунок позивача не надходила.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2017, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017, позов задоволено повністю.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.06.2020 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 у справі №803/521/17 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 252513, 49 грн пені на суму заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується та обставина, що контролюючим органом всупереч вимог п. 200.15 ст. 200 ПК України після набрання рішенням суду законної сили не подано органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а тому з врахуванням викладеного, суд вважає, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України має право на нарахування пені на таку суму заборгованості, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.05.2019 у справі №803/655/17.
Згідно розрахунку пені (а. с. 101-123), який складений позивачем з урахуванням заборгованості по відшкодуванню сум ПДВ, що узгоджувалися в судовому порядку, а також перевірений судом, сума пені за прострочення бюджетного відшкодування з ПДВ становить 252513, 49 грн відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, Головне управління ДПС у Волинській області, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що необхідною умовою формування висновку та направлення його до Державної казначейської служби є надходження з центрального органу державної податкової служби відповідно узагальнених матеріалів та узагальненої інформації щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Після отримання підтвердження ДФС бюджетного відшкодування на відповідні суми, Луцькою ОДПІ були передані висновки про суми відшкодування ПДВ до органів Державної казначейської служби України, разом з тим у разі наявності заперечень з боку ДФС України, у Луцької ОДПІ були відсутні правові підстави для самостійного повернення такого бюджетного відшкодування. Крім цього вказує, що обов'язок контролюючого органу в повернені сум бюджетного відшкодування обмежуються робочими (операційними) днями, а тому розрахунок пені за не робочі дні не передбачено нормами податкового законодавства.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що за липень 2014 року, квітень, червень 2015 року, серпень 2015 року - серпень 2016 року Луцькою ОДПІ були проведені документальні позапланові виїзні перевірки правомірності нарахування суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку.
За результатами проведених перевірок були складені акти та довідки, зокрема: довідки від 18.09.2015 № 4035/17-01/2820510269, від 14.12.2015 № 6106/17-01/2820510269, від 19.01.2016 № 121/17-01/2820510269, від 19.02.2016 № 640/17-01/2820510269; акти від 06.11.2015 № 5357/17.01/2820510269, від 14.03.2016 № 907/13-04/2820510269, від 14.04.2016 № 1389/13-04/2820510269, від 12.05.2016 № 1923/13-04/2820510269, від 14.06.2016 № 2721/13-04/2820510269, від 15.07.2016 № 3324/13-04/2820510269, від 12.08.2016 № 3729/13-04/2820510269, від 14.09.2016 № 4169/13-04/2820510269, від 12.10.2016 № 4944/13-04/2820510269, від 10.11.2016 № 5305/13-04/ НОМЕР_1 , якими контролюючим органом підтверджено відображення ФОП ОСОБА_1 у податкових деклараціях з ПДВ сум бюджетного відшкодування з цього податку на загальну суму 2552288 грн (а.с. 5-38).
Разом з цим, актом перевірки від 20.10.2014 №8 412/17-03/ НОМЕР_1 встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в декларації за липень 2014 року на суму 136478 грн, а актом перевірки від 16.07.2015 № 2974/17-01/ НОМЕР_2 встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в декларації за квітень 2015 року на суму 244629 грн (а. с. 80-90). Однак, право позивача на відшкодування вказаних сум з ПДВ було підтверджено під час їх узгодження в судовому порядку та стягнуто на користь позивача на підставі постанов Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 у справі № 803/6315-а та від 22.09.2015 у справі № 803/2077/15, які набрали законної сили та щодо яких видано позивачу відповідні виконавчі листи (а.с. 127-133).
Як встановлено матеріалами справи, кошти бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок у банку платника податків у встановлені пунктами 200.12, 200.13 та 200.15 статті 200 ПК строки (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не перераховані, а відшкодовані з порушенням таких строків, що підтверджується копіями виписок ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по рахунку позивача за 29.12.2015, 29.01.2016, 21.04.2016, 29.07.2016, 16.09.2016, 26.12.2016 (а.с. 39-49).
Позивачем 16.02.2017 надіслано відповідачам заяву про виплату пені в сумі 428007, 88 грн за прострочення відшкодування сум з ПДВ за вищевказані періоди (а.с. 50), у відповідь на яку, ГУ ДКС України у Волинській області листом від 16.03.2017 № 12-17/145-1226 повідомило позивача про те, що нормами чинного законодавства органам казначейства не надано повноважень нараховувати та виплачувати пеню на заборгованість з відшкодування ПДВ на підставі заяви та розрахунку, поданого платником податків (а. с. 53).
Оскільки кошти бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок у банку платника податків, у встановлені пунктами 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України строки, не перераховані, а відшкодовані з порушенням таких строків, позивач звернулась до суду з позовом про стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості з податку на додану вартість.
Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пункт 200.10 цієї статті визначає, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
За приписами п. 200.12, 200.13 ст. 200 ПК України установлено, що орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Згідно з п. 200.15 ст. 200 ПК України передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.
Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (п. 200.23 ст. 200 ПК України).
Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39, (далі - Порядок № 39).
Так, пунктом 9 Порядку № 39 визначено, що на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
Крім цього, згідно з п. 5 Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України 03.02.2011 № 68/23, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 № 199/18937, центральний орган державної податкової служби не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснює формування узагальненої інформації щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість окремо за платниками, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, іншими платниками та платниками, у яких суми до бюджетного відшкодування заявлені в період дії Закону України «Про податок на додану вартість» та залишились невідшкодованими. Зазначену інформацію на постійній основі (щоденно) не пізніше наступного робочого дня після її формування направляє: до Державного казначейства України; одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.
З аналізу вказаних вище законодавчих норм убачається, що у разі виконання платником податків, який має право на отримання бюджетного відшкодування, вимог ст. 200 ПК України, за умови підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 803/591/16.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Луцькою ОДПІ за результатами перевірок визнано право ФОП ОСОБА_1 на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ і підтверджено достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми, проте не подано у визначений законодавством строк до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Крім цього такий висновок не був поданий податковим органом у визначений законодавством строк до ГУ ДКС України у Волинській області після закінчення процедур судового узгодження платником податків сум бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларованих в податкових деклараціях з ПДВ за липень 2014 року та квітень 2015 року.
Відтак невідшкодовані протягом визначених ст. 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Разом з цим неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 03.06.2014 у справі № 21-131а14, яка має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підп. 8 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України.
Як зазначив суд касаційної інстанції в постанові від 11.06.2020 у справі № 803/521/17, тобто у цій справі під час касаційного перегляду рішень суду першої та апеляційної інстанції, що норми Порядку № 39, які передбачають необхідність отримання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, не ставлять в залежність відшкодування бюджетної заборгованості від отримання органом казначейської служби узагальненої інформації від податкового органу. Висновок органами державної податкової служби подається після отримання узагальненої інформації від центрального органу державної податкової служби, яка, в свою чергу, останнім одночасно направляється і до Державного казначейства України.
Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судами першої та апеляційної інстанцій, що твердження контролюючого органу про неможливість своєчасного бюджетного відшкодування суми ПДВ через ненадходження узагальненої інформації щодо обсягів бюджетного відшкодування ПДВ від вищестоящих органів є необґрунтованими, оскільки недотримання вимог вказаного Порядку з боку відповідача стосовно неотримання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування ПДВ не повинно порушувати права та інтереси платника податків.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з цим суд касаційної інстанції скасовуючи постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 у справі № 803/521/17 та направляючи справу до суду першої інстанції на новий розгляд зокрема дійшов висновку, що задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суди попередніх інстанцій не дослідили питання правильності розрахунку пені, що був наданий.
Як слідує з долученого до матеріалів справи розрахунку пені, позивачем обґрунтовано розраховано пеню за наступним алгоритмом: розмір бюджетної заборгованості Х (120% облікової ставки НБУ) / кількість днів у році Х кількість днів прострочення (а.с. 101 - 123).
Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що й підтверджується матеріалами справи, що сума пені за прострочення бюджетного відшкодування з ПДВ становить 252513, 49 грн, а тому зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод майновий інтерес. З огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном.
Враховуючи викладене та те, що судами встановлено наявність права позивача на виплату пені за несвоєчасну виплату заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року у справі № 803/521/17 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді О. І. Довга
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 14 грудня 2020 року