ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" грудня 2020 р. справа № 300/2753/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 59947,51 грн., -
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 59947,51 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податковий борг перед бюджетом в сумі 59947,51 грн., який виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань зі сплати єдиного податку з фізичних осіб, податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, військового збору.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження вручена відповідачу 16.10.2020 за адресою державної реєстрації місця знаходження фізичної особи-підприємця, рекомендований лист №7650101079686 (а.с.22).
Однак, у встановлений судом строк відповідач не скористався правом на подання відзиву. Поважності причин ненадання відзиву у встановлений судом строк відповідач не повідомив.
Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, взятий на облік як платник податків (а.с.22-24).
Згідно поданої заяви від 12.09.2018 відповідача було переведено на спрощену систему оподаткування як платника єдиного податку (а.с.8, 9).
Відповідачем самостійно було задекларовано та не сплачено зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб: за 2018 рік згідно податкової декларації поданої 08.02.2019 в сумі 28785,91 грн. (а.с.15); за півріччя 2019 року згідно податкової декларації поданої 08.08.2019 в сумі 13642,19 грн. (а.с.13, 14); за три квартали 2019 року згідно податкової декларації поданої 11.11.2019 в сумі 14360,21 грн. (а.с.11, 12).
Відповідачем самостійно було задекларовано та не сплачено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб: за 2018 рік згідно податкової декларації поданої 08.02.2019 в сумі 670,14 грн. (а.с.19, 20); за 2019 рік згідно податкової декларації поданої 04.02.2020 в сумі 2253,42 грн. (а.с.18).
Також, відповідачем самостійно було задекларовано та не сплачено зобов'язання з військового збору, що сплачується за результатами річного декларування згідно вищевказаних податкових декларацій: за 2018 рік - поданої 08.02.2019 в сумі 55,85 грн. (а.с.19, 20); за 2019 рік - поданої 04.02.2020 в сумі 187,79 грн. (а.с.18).
Керуючись пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом надіслано податкову вимогу форми "Ф" №5458-51 від 03.04.2019, яку відповідач отримав відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.7).
Згідно виписок з інтегрованої картки платника податку та довідки про борг від 17.07.2020 за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обліковується борг в сумі в сумі 59947,51 грн., у тому числі: з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 56780,31 грн., з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 2923,56 грн., військового збору в сумі 243,64 грн. (а.с.6, 10, 16, 17).
Позивач просить стягнути з відповідача вказаний податковий борг в сумі 59947,51 грн. в дохід бюджету.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відтак, при вирішенні даного спору суд керується законом, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пунктів 37.1, 37.2 статті 37 Податкового кодексу України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно з статтею 8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних податків та зборів належить податок на доходи фізичних осіб, який є обов'язковим до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (підпункти 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 цього Кодексу). До місцевих податків належить єдиний податок (підпункт 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Отже, відповідач є платником податку на доходи фізичних осіб.
У відповідності до пункту 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, а саме загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно приписів пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
В пункті 291.3 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву (підпункт 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України).
Згідно поданої заяви відповідача було переведено на спрощену систему оподаткування як платника єдиного податку.
Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Приписами пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено відповідачем самостійно було задекларовано та не сплачено зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 56780,31 грн., з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 2923,56 грн., військового збору в сумі 243,64 грн.
Згідно виписок з інтегрованої картки платника податку та довідки про борг від 17.07.2020 за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обліковується борг в сумі в сумі 59947,51 грн., у тому числі: з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 56780,31 грн., з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 2923,56 грн., військового збору в сумі 243,64 грн. (а.с.6, 10, 16, 17).
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом утворюють податковий борг (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається чи не вручається (пункт 59.5 статті 59 Податкового кодексу України).
Керуючись пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом надіслано податкову вимогу форми "Ф" №5458-51 від 03.04.2019, яку відповідач отримав відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.7).
Даний податковий борг до моменту розгляду справи не переривався та є непогашеним. Вимогу відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, не сплатив.
Податковий борг відповідача з єдиного податку з фізичних осіб, податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування та військового збору в сумі 59947,51 грн., підтверджується податковими деклараціями, корінцем податкової вимоги форми "Ф", довідкою про борг за платежами, інтегрованими картками платника по платежах.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, або оскарження податкової вимоги відповідач суду не надав.
Враховуючи, що на час розгляду справи заборгованість у сумі 59947,51 грн. відповідачем в добровільному порядку не сплачена, відповідних доказів, які б підтверджували погашення такого боргу чи спростовували доводи позивача, відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу, є обґрунтованими та позов підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 59947,51 грн. - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід бюджету податковий борг в сумі 59947 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 51 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Григорук О.Б.