14 грудня 2020 року Справа № 280/6537/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, Запорізької області, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945; адреса для листування: 69063, м. Запоріжжя, вул. Дніпровська, 34) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення боргу
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Запорізькій області (надалі - позивач) до ОСОБА_1 (відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг зі сплати транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 28037,90 грн. (код платежу 18011000 на р/р UA678999980314040715000008009) на користь УК у Шевч.р-ні м.Зап./Шевч./18011000, код отримувача ЄДРПОУ 38025367 Казначейство України ЕАП.
18 вересня 2020 року на виконання вимог частини 3 статті 171 КАС України Запорізьким окружним адміністративним судом здійснено запит до Запорізької міської ради щодо доступу до персональних даних ОСОБА_1 , а саме про її зареєстроване місце проживання (перебування).
06 жовтня 2020 року від Запорізької міської ради надійшла інформація, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.
Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 21 жовтня 2020 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.
Ухвалою від 26 жовтня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судове засідання на 25 листопада 2020 року.
Ухвалою суду від 24 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення розгляду справи за правилами загального провадження.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що за ОСОБА_1 станом на момент звернення до суду з позовною заявою обліковується податковий борг з транспортного податку у розмірі 28037,90 грн. Позивач вказує, що відповідачу у встановленому порядку направлено вимогу про сплату боргу, проте, у добровільному порядку відповідачем податковий борг не погашено.
В позовній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник ОСОБА_1 проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№56743 від 24 листопада 2020 року), у якому вважає, що строк звернення до суду за стягненням суми боргу на підставі ППР з терміном сплати 16 вересня 2018 року сплив 16 грудня 2018 року, тому Позивачем пропущений строк звернення до суду і за таких обставин позовна заява має бути залишена без розгляду. Крім того, на думку представника відповідача, з аналізу норм Податкового кодексу України, можна дійти обґрунтованого висновку, що визначена Позивачем сума податкового зобов'язання не є узгодженою в розумінні пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України. Представник відповідача вважає, що всупереч вимог чинного законодавства Позивач не надав доказів, що обґрунтовують заявлені у позові вимоги. Також представник відповідача зазначає, що Позивач не надав доказів направлення Відповідачеві податкових повідомлень- рішень (форма Ф) № 0014566-4902-0830 від 14 червня 2018 року та № 0027635-4907-0830 від 18 грудня 2018 року. На думку представника відповідача частину доказів, зазначених у позові, Позивач взагалі не надав, а долучені Позивачем «докази» не є належними та допустимими у розумінні статей 72-76 КАС. Представник відповідача вважає, що Позивач, всупереч встановленим вимогам чинного законодавства, склав зазначені вище податкові повідомлення-рішення за відсутності будь-яких правових підстав і намагається незаконно та безпідставно стягнути з Відповідача грошові кошти в судовому порядку. Також представник відповідача вважає безпідставним посилання у позові податкового органу на податкову вимогу форми «Ф» № 2118 23 від 24 вересня 2015 року на суму 43 750,00 грн. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на викладене та у зв'язку з відсутністю клопотань, суд вважає за можливе розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на підставі наявних у ній доказів.
На підставі частини 4 статті 229 КАС України, разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
З матеріалів справи встановлено, що податковий борг з транспортного податку в розмірі 28037,90 грн., виник з таких підстав.
Судом встановлено, що на виконання положень чинного законодавства України, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким відповідачу визначено зобов'язання з транспортного податку, а саме: №0014566-4902-0830 від 14 червня 2018 року, яким відповідачу визначено зобов'язання на суму 2018,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення направлялось засобами поштового зв'язку на адресу: АДРЕСА_4, проте відповідачем не отримане.
Крім того, податковим органом на підставі акту перевірки від 01 вересня 2018 року №4450/2069014740/49-07 винесено податкове повідомлення-рішення №0137494907 від 09 жовтня 2018 року, яким відповідачу визначено зобов'язання з транспортного податку у вигляді штрафу у сумі 13750,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення направлялось засобами поштового зв'язку на адресу: АДРЕСА_2, проте, не було вручено з незалежних від контролюючого органу підстав, доказів оскарження наведеного ППР матеріали справи не містять.
До того ж, позивачем стосовно відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення №0027635-4907-0830 від 18 грудня 2018 року, яким відповідачу визначено зобов'язання з транспортного податку у сумі 2083,33 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення направлялось засобами поштового зв'язку на адресу: АДРЕСА_4, проте відповідачем не отримане.
Крім того, судом встановлено, що на підставі статті 129 Податкового кодексу України у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань відповідачу було нараховано пеню в сумі 10121,24 грн.
Таким чином загальна сума податкового боргу відповідача з транспортного податку склала 28037,90 грн.
Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме згідно з положеннями статті 59 ПК України податковим органом 24 вересня 2015 року була сформована податкова вимога №2118-23 на суму 43750,00 грн., яка направлялась засобами поштового зв'язку на адресу:АДРЕСА_3, проте, не було вручена з незалежних від контролюючого органу підстав.
Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення №0014566-4902-0830 від 14 червня 2018 року (яким відповідачу визначено зобов'язання на суму 2018,00 грн.), та №0027635-4907-0830 від 18 грудня 2018 року (яким відповідачу визначено зобов'язання з транспортного податку у сумі 2083,33 грн.) є неузгодженими, оскільки позивачем порушено порядок надіслання таких податкових повідомлень-рішень, а саме вказані податкові повідомлення-рішення надсилались не на адресу відповідача, отже не можуть вважатися належним чином врученими відповідачу.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України-передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Таким чином суд дійшов висновку, що оскільки податкові повідомлення-рішення №0014566-4902-0830 від 14 червня 2018 року та №0027635-4907-0830 від 18 грудня 2018 року є неузгодженими, то суми податкових зобов'язань, визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях не є податковим боргом, а тому не підлягають стягненню.
Щодо посилань представника відповідача, що Позивач, всупереч встановленим вимогам чинного законодавства, склав зазначені вище податкові повідомлення-рішення за відсутності будь-яких правових підстав і намагається незаконно та безпідставно стягнути з Відповідача грошові кошти в судовому порядку суд звертає увагу, що предметом розгляду справи №280/6537/20 є наявність податкового боргу з транспортного податку у ОСОБА_1 , а не законність та обґрунтованість винесення податкових повідомлень-рішень №0014566-4902-0830 від 14 червня 2018 року, №0137494907 від 09 жовтня 2018 року, №0027635-4907-0830 від 18 грудня 2018 року.
До того ж, як вже зазначалось вище, з наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення №0014566-4902-0830 від 14 червня 2018 року та №0027635-4907-0830 від 18 грудня 2018 року є неузгодженими.
Проте податкове повідомлення-рішення №0137494907 від 09 жовтня 2018 року, яким відповідачу визначено зобов'язання з транспортного податку у вигляді штрафу у сумі 13750,00 грн. - є узгодженим, оскільки позивачем виконані приписи чинного законодавства щодо порядку надіслання та вручення такого рішення, а відповідачем доказів оскарження наведеного податкового повідомлення-рішення у встановленому чинним законодавством порядку не надано. Отже, оскільки сума податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0137494907 від 09 жовтня 2018 року у встановлені законом строки не була сплачена відповідачем, вона набула статусу податкового боргу.
За правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається:
при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Згідно пунктом 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується:
у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань;
у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків;
у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);
при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).
Пунктом 129.4 статті 129 ПК України передбачено, що на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Щодо тверджень представника відповідача на безпідставне посилання у позові податкового органу на податкову вимогу форми «Ф» № 2118 23 від 24 вересня 2015 року на суму 43 750,00 грн. - суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. За приписами пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що позивачу у встановленому порядку засобами поштового зв'язку направлено податкову вимогу №2118-23 від 24 вересня 2015 року на суму 43750,00 грн., яка не була отримана з незалежних від контролюючого органу підстав.
Щодо інших аргументів представника відповідача, зазначених у відзиві на адміністративний позов суд зазначає наступне.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Водночас Суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Отже, суди не повинні ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі, але не зобов'язані надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність податкового боргу з транспортного податку в сумі 23871,24 грн. (13750,00 грн. +10121,24 грн.), а відтак і про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно зі статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до приписів пункту 2статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
За таких обставин сплачена позивачем сума судового збору з відповідача не стягується, оскільки позивачем виступає суб'єкт владних повноважень.
Керуючись статтями 2,5,72,77,139,241,243-246,255 КАС України, суд
Позовні вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, Запорізької області, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945; адреса для листування: 69063, м. Запоріжжя, вул. Дніпровська, 34) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг зі сплати транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 23871,24 грн. (код платежу 18011000 на р/р UA678999980314040715000008009) на користь УК у Шевч.р-ні м.Зап./Шевч./18011000, код отримувача ЄДРПОУ 38025367 Казначейство України ЕАП.
В іншій частині позовних вимог, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повний текст судового рішення складено 14 грудня 2020 року.
Суддя Д.В. Татаринов