11 грудня 2020 року Справа № 280/7369/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
16 жовтня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Відділу реєстрації фізичних осіб по Вознесенівському району управління державної реєстрації фізичних осіб Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 20.08.2020 про відмову у реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , викладене у заяві №1162-5/04-19;
зобов'язати Відділ реєстрації фізичних осіб по Вознесенівському району управління державної реєстрації фізичних осіб Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 21.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, а справу призначено до розгляду без повідомлення/виклику сторін. Крім того, зазначеною ухвалою суду залучено до участі у справі, в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відмова відповідача у реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав відсутності згоди співвласників житла на реєстрацію місця проживання є протиправною. Позивач зазначає, що її чоловіку - ОСОБА_2 на праві приватної власності належить частка (16/25) житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яку позивач разом з чоловіком придбали, відповідно до договору купівлі-продажу від 03.04.2019. При цьому, позивач вказує на те, що інший співвласник житлового будинку - ОСОБА_3 у будинку не проживає та знаходиться за межами території України, у зв'язку з чим не вдається можливим отримати згоду на реєстрацію місця проживання. Також, позивач вказувала на те, що відповідачем під час прийняття спірного рішення не було враховано те, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому на даний час проживає позивач поділений між співвласниками парканом та має окремий вхід/вихід. Зазначає, що кожен з власників окремо користується своєю частиною будинку, має окремі рахунки на постачання газу та електроенергії. Крім того, позивач вказувала і на те, що оскільки вона є дружиною власника частки житлового будинку, то має право на користування таким будинком на рівні із її чоловіком. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідно до приписів чинного законодавства України у разі відсутності документів, що підтверджують право на проживання в житлі, реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласника житла, наймача та членів його сім'ї. Відповідач зазначив, що розглядаючи подану заяву було встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 , в який має намір зареєструватися ОСОБА_1 перебуває у спільній частковій власності. ОСОБА_4 (чоловік позивача) належить лише 16/25 частин, інша частина вказаного домоволодіння перебуває у власності іншої особи. При цьому, згода на реєстрацію позивача була надана лише одним співвласником. За таких обставин, відповідач вважає, що оскільки позивачем не було надано усіх документів передбачених чинним законодавством України, то позивачу було правомірно відмовлено у проведенні реєстрації місця проживання. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від третіх осіб пояснень по суті заявлених позовних вимог не надходило.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що 20 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу реєстрації фізичних осіб по Вознесенівському району управління реєстрацій фізичних осіб Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради із заявою №1162-5/04-19 про реєстрацію місця проживання за адресою фактичного постійного проживання: АДРЕСА_2 .
Того ж дня, позивачу було відмовлено у реєстрації місця проживання та зазначено, що: «Згідно п.11 Правил реєстрації місця проживання затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 №207, особа не подала необхідних документів або інформації, а саме відсутня інформація про право власності на 9/25 квартири, а також п.18 - для реєстрації місця проживання особа або її представник подає документи, що підтверджують право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї, а саме відсутня згода співвласників житла на реєстрацію місця проживання особи».
Позивач, не погодившись з правомірністю відмови у реєстрації місця проживання, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що підставою для відмови у реєстрації стало посилання відповідача на пункт 18 Правил реєстрації місця проживання, а саме те, що позивачем для реєстрації місця проживання не надано згоди інших власників домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 .
Статтею 10 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що Правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року №207 затверджено Правила реєстрації місця проживання (далі - Правила №207), які визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.
Відповідно до пункту 18 Правил №207, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:
1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;
2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);
4) документи, що підтверджують:
право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);
право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);
проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);
5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).
Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.
Отже, у разі відсутності у особи права на проживання у житловому приміщенні (ордер, свідоцтво про право власності, тощо) реєстрація такої особи у житловому приміщенні здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї.
В свою чергу, відповідно до пункту 11 Правил №207, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо, серед іншого, особа не подала необхідних документів або інформації.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 03.04.2019 між гр. ОСОБА_5 - Продавець та гр. ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до пункту 1 якого, Продавець передає у власність, а Покупець приймає у власність 16/25 (шістнадцять двадцять п'ятих) часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (тридцять один), зі всіма будівлями а спорудами, (далі - нерухоме майно), і сплачує за нього грошову суму, визначену цим Договором.
Відомості про право власності ОСОБА_2 на 16/25 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , внесено до Державного реєстру прав на нерухоме майно.
Також, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що інша частина житлового будинку (9/25) за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності громадянці ОСОБА_3 .
При цьому, до заяви про реєстрацію місця проживання позивача не було надано згоди ОСОБА_3 , яка є власником 9/25 житлового будинку, що не заперечувалось учасниками справи.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що частина будинку, що належить її чоловіку та частина, що належить ОСОБА_3 , є різними окремими приміщеннями відділеними один від одного, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначених обставин матеріали справи не містять. В свою чергу, відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно такі доводи спростовують, оскільки містять відомості про житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , як цілісний житловий об'єкт.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Згідно ч.3 ст.364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Частиною 4 статті 364 ЦК України передбачено, що договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
До матеріалів адміністративної справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що 16/25 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , було виділено в натурі.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ч.1 ст.357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
З наданого до матеріалів адміністративної справи договору встановлено, що ОСОБА_2 придбано саме частку (16/25) житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто, на підставі договору купівлі-продажу виникло саме право спільної часткової власності на житловий будинок, в розмірі визначеному у договорі купівлі-продажу, а саме на 16/50 зазначеного будинку, про що зазначено у витязі з Державного реєстру прав на нерухоме майно, який міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
За таких обставин, правильним є твердження відповідача про те, що за відсутності згоди всіх співвласників житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , особа, яка не має права на проживання в житлі, що підтверджується документально (свідоцтво про право власності, тощо), має отримати згоду всіх співвласників, в даному випадку і громадянки ОСОБА_3 , і те, що така особа мешкає за межами України не може бути підставою для відступлення від такого правила, інакше буде порушено її права, як власника частини будинку.
Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2020 року (справа №522/8166/17).
При цьому, суд вважає такими, що не стосуються предмету розгляду адміністративної справи доводи позивача на те, що вона як член сім'ї (дружина) ОСОБА_2 має право розпоряджатися частиною житлового будинку, що належить її чоловіку, оскільки право позивача на користування частиною будинку не оспорюється Департаментом, а спір полягає не у користуванні нерухомістю, а саме у реєстрації місця проживання, що врегульовано іншими нормами права.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв обґрунтовано та в межах наданих повноважень, що зумовлює висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (69063, м.Запоріжжя, вул.Олександрівська, 36, код ЄДРПОУ 40302133), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Новікова