14 грудня 2020 рокум. Ужгород№ 260/3377/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
16 жовтня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду через "Електронний суд" із позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 20453063), яким з врахуванням уточнених позовних вимог просить суд: "1. Відкрити провадження у справі та розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження; 2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% від суми підвищення пенсії, з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від суми підвищення пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з 01 січня 2018 року та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину основного розміру пенсії однією сумою, з урахуванням раніше виплачених сум у розмірі 17108,76 грн. (сімнадцять тисяч сто вісім гривень 76 коп); 3. Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у даній справі та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подати до Закарпатського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення протягом тридцяти днів з моменту набрання рішенням законної сили; 4. Стягнути з відповідача судові витрати у справі.".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Після перерахунку пенсії позивача, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року № 103 відповідачем протиправно виплачується підвищення пенсії поетапно, а саме: з 01 січня 2018 року - у розмірі 50 %, 01 січня 2019 року - 75 % суми підвищення і тільки з 01 січня 2020 року - 100 %. Позивач такі дії відповідача вважає такими, що не ґрунтуються на нормах закону та суперечать вимогам чинного законодавства. Зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року по справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили після його апеляційного оскарження 05 березня 2019 року встановлено, що пункти 1 та 2 Постанови № 103, що передбачають відсоткове зменшення виплати пенсії військовослужбовцям (зокрема позивачу) є протиправними та нечинними.
Відповідач надав суду відзив на позов з врахуванням уточнених позовних вимог, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи тим, що перерахунок пенсії здійснено згідно з "Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та і начальницького складу та деяких інших осіб", а також з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103. Крім того, зазначає, що Кабінет Міністрів України 14 серпня 2019 року прийняв постанову "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" № 804, якою врегулював порядок виплати, пенсій призначених згідно із Законом України № 2262 та перерахованих з 1 січня 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та встановив, що у 2019 році виплата здійснюється в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року. Отже, відповідач керувався вимогами названої постанови, при проведенні виплати пенсії позивачу з 05 березня 2019 року, а його вимоги, щодо виплати пенсії у розмірі 100 відсотків однією сумою, починаючи з 01 січня 2018 року є безпідставними, та не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 26 березня 2014 року отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Судом встановлено, що з 01 січня 2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяких іншим категоріям громадян" станом на 01 травня 2018 позивачу проведено перерахунок пенсії та визначено її у розмірі підвищення 5220 грн (а.с. 11).
Зі змісту перерахунку пенсії вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області позивачу перераховано основний розмір пенсії 70 % грошового забезпечення у розмірі 5220 грн, з урахуванням попередньої суми пенсії 3319,02 грн та підвищення 950,49 грн (50% від 1900,98 грн), а також вказано, що згідно Постанови № 103 від 21 лютого 2018 року підвищення складає 1900,98 грн та з них виплачується: з 01 січня 2018 року по 31 грудень 2018 року щомісячно 50% від підвищення 950,49 грн; з 01 січня 2019 року по 31 грудень 2019 року щомісячно 75% від підвищення 1425,74 грн; з 01 січня 2020 року 100% щомісячно 100% від підвищення 1900,98 грн.
14 вересня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року та виплатити 100 % визначеного пенсійного забезпечення (а.с. 8).
У відповідь на вказану вище заяву, листом № 2067-2300/П-02/8-0700/20 від 02 жовтня 2020 року відповідач повідомив позивача, що здійснення такого перерахунку та виплата перерахованих пенсій проводиться згідно визначеного Кабінетом Міністрів порядку, а саме Постановою № 103. Відповідно з суми підвищення виплачується з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% від підвищення; з 01 січня 2020 року щомісячно 100% від підвищення. В зв'язку з тим, що з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" перерахунок раніше призначених пенсій здійснено з 01 січня 2018 року за нормами законодавства, чинного на момент перерахунку (а.с. 10).
Втім, позивач не погоджується з поетапною виплатою підвищення пенсії, запровадженою пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 у розмірі 50% в 2018 році, 75% в 2019 році та 100% в 2020 році, вважає, що пенсія йому виплачується з порушенням вимог чинного законодавства. Враховуючи наведене, останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 63 частини 4 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (у редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон України № 2262-XII), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Так, на виконання статті 63 частини 4 Закону України № 2262-XII Кабінетом Міністрів України прийнята постанова "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21.01.2018 (далі по тексту - Постанова № 103).
Пунктом 1 Постанови № 103 встановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01 березня 2018 року (крім, пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького урядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Пунктом 2 Постанови №103 виплату перерахованих відповідно до п.1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018, у таких розмірах: з 01.01.2018 50 відсотків; з 01.01.2019 по 31.12.2019 75 відсотків; з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Також, Постановою Кабінету Міністрів України № 103 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 45), а саме, у Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженому Постановою № 45, - пункт 5 викладено в наступній редакції: "Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням". - додаток 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" викладено в новій редакції, в якій довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, не містить такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Отже, підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону України № 2262-XII, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведеного на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Так, 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
Отже, з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем по справі було проведено перерахунок та виплату пенсії позивача у розмірах, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 103 (з відповідними обмеженнями), що не заперечується сторонами в справі, а саме: з 01 січня 2018 року по 31 грудень 2018 року позивачу виплачувалося 50% підвищення розміру перерахованої пенсії, з 01 січня 2019 року - 75% від підвищення пенсії (а.с. 11).
Суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України № 103 на час вчинення відповідачем перерахунку пенсії була чинною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року по справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 Порядку № 45, додатку 2 до Порядку № 45.
При цьому, постановою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року по справі № 826/3858/18 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року було залишено без змін.
Відповідно до статті 265 частини 2 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 (із 05 березня 2019 року) позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018, починаючи із 05 березня 2019 року.
Вищевказаний висновок узгоджується правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 09 квітня 2020 року по справі № 640/19928/18, а також в рішенні Верховного Суду від 16 серпня 2019 року по справі № 160/3586/19, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року.
Крім того, суд враховує також висновок Верховного Суду у справі № 2540/2873/18 (постанова від 17 червня 2020 року) щодо поетапної виплати підвищення до пенсії, передбаченої постановою КМ № 103.
Так, аналізуючи норми постанови КМУ № 103, положення якої були чинними на час спірних правовідносин, колегія суддів ВС звернула увагу на ту обставину, що пункт 2 даного нормативно-правового акту диференційовано виокремлює: доплати та підвищення, встановлені законодавством (доплати до попереднього розміру пенсій, підвищення, індексації та інші доплати до пенсії); підвищення, що визначені законом (підвищення, додаткова пенсія, цільова грошова допомога, пенсія за особливі заслуги перед Україною).
Верховний Суд акцентує увагу на відмінному правовому змісті підвищених пенсій, які: а) встановлені законодавством; б) визначені законом. Перша група - встановлені законодавством, - відповідно до змісту пункту 2 Постанови КМУ №103, ураховувалась при поетапному підвищенні пенсій (з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; із 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року). Натомість на другу групу - визначених законом, не розповсюджувався регулюючий вплив пункту 2 Постанови КМУ №103. Відтак, їх розмір (підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) не зазнавав змін.
В контексті справи, яка розглядалася Верховним Судом, це свідчить про те, що на доплати до пенсії, передбачені законодавством, у 2018 році розповсюджувався регулюючий вплив постанови КМУ №103, відтак, пенсійний орган, здійснюючи поетапну виплату пенсії, діяв у межах визначеного законодавцем правового поля.
Відповідно до приписів статті 242 частини 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем виплата позивачу з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року 50 % підвищення до пенсії, та з 01 січня 2019 до 04 березня 2019 року в розмірі 75 % були правомірними. Разом з тим, виплата з 05 березня 2019 року 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, є протиправними, проте лише до 04 вересня 2019 року.
Суд звертає увагу на те, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14 серпня 2019 року № 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (далі за текстом - Постанова № 804), яка набрала чинності 04 вересня 2019 року.
Постановою № 804 установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року.
Зазначене свідчить про те, що із 04 вересня 2019 року до 31 грудня 2019 року у Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області були правові підстави для виплати позивачу 75 відсотків підвищення до пенсії.
Крім цього, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, які в своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав не враховувати приписи пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 та постанови Кабінету Міністрів України № 804.
Отже, з урахуванням відсутності у Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, в силу статті 19 Конституції України, в період з 01 січня 2018 року по 04 березня 2019 року та з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року іншого законного способу дій, ніж передбачений постановами Кабінету Міністрів України № 103 та № 804 відповідно, суд зазначає, що відповідач, виплачуючи в період з 01 січня 2018 по 31 грудня 2018 року - 50% підвищення до пенсії, а з 01 січня 2019 року по 04 березня 2019 року та із 04 вересня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75% підвищення до пенсії позивача, діяв у відповідності до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 та постанови Кабінету Міністрів України № 804, не порушив вимоги статті 63 частини 4 Закону України № 2262-ХІІ, оскільки такий спосіб дій був прямо передбачений вказаними вище постановами Кабінету Міністрів України.
Щодо визначення суми недоплаченої частини основного розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум у розмірі, суд зауважує, що обчислення такої належить до безпосередніх повноважень відповідача, а тому у цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
У відповідності до статті 245 частини 2 пункту 10 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності до статті 382 частини 1 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем не наведено достатніх підстав та не надано належних доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, яке, після набрання ним законної сили, є обов'язковим до виконання.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до статті 139 частини 4 КАС України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Відповідно до статті 134 частини 1 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (стаття 134 частина 2 КАС України).
Відповідно до статті 134 частини 3 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із статтею 134 частиною 4 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до статті 134 частин 5-7 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 139 частиною 7 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Орос В.В. 11 травня 2020 року укладений договір про надання правової допомоги № 1-П/20 (а.с.а.с. 34, 35).
Також, на підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача подано Акт виконаних робіт/наданих послуг та детальний опис робіт (наданих послуг) від 26 жовтня 2020 року за договором № 1-П/20 від 11 травня 2020 року про надання правової допомоги, у якому детально зафіксований перелік робіт та вартість таких (а.с.а.с. 25, 26).
Згідно вказаного акту виконаних робіт/наданих послуг від 26 жовтня 2020 року загальна вартість послуг адвоката за надання послуг за договором № 1-П/20 від 11 травня 2020 року складає 6000 грн.
Відповідно до квитанції № 1-П/20 від 26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 оплатив гонорар за договором про надання правової допомоги № 1-П/20 від 11 травня 2020 року в розмірі 6000 грн (а.с. 32).
Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем копії документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що розмір витрат на оплату гонорару представника позивача у заявленому розмірі 6000 грн не є співмірним із складністю справи, фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у звіті переліком.
З огляду на вищевикладене, суд враховує, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката пов'язаною з складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) - справа відноситься до категорії незначної складності, враховує час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом позивачу послуг та виконаних робіт, ціну позову та значенням справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони.
З урахуванням вищевикладеного та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат як витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн, оскільки вважає її достатньою та спів мірною, пропорційною до предмету спору.
Застосоване судом законодавство - використане у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.
Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо невиплати ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року, з врахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні позову у частині решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 20453063) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 копійок) грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати як витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот гривень) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
СуддяС.Є. Гаврилко