14 грудня 2020 рокум. Ужгород№ 260/2576/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гаврилка С.Є.,
з участю секретаря судового засідання - Кустрьо В.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 - не з'явився;
за участі представника позивача - Подинського Ярослава Федоровича;
відповідач - старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) О. Гаринець - не з'явився;
відповідач - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - представник - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника Подинського Ярослава Федоровича до старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) О. Гаринець та Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, скасування постанови, -
21 липня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника Подинського Ярослава Федоровича до старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) О. Гаринець (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, буд. 14, код ЄДРПОУ 43316386) (далі по тексту Відповідач 1), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, буд. 14, код ЄДРПОУ 43316386), яким просить суд: "1. Заявлений позов взяти до свого провадження та розглянути по суті описаного, що підверджено доданими доказами та тими матеріалами, що розглядалися Закарпатським окружним адміністративним судом; 2. Дії старшого державного виконавця Гаринеця О.І. визнати неправомірними та Постанову ВП № 60111196 від 26.06.2020 р. про закінчення виконавчого провадження - скасувати; 3. Прийняти нове рішення суду та зобов'язати старшого державного виконавця виконати рішення суду та стягнути із Боржника у призначенні страхових виплат, передбачених Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"; 4. Виконати рішення суду покласти на контроль Закарпатським окружним адміністративним судом.".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року дану позовну заяву було повернуто позивачеві.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року було скасовано ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
23 листопада 2020 року вказана справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі. Залучено до участі в даній справі в якості співвідповідача - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі по тексту - Відповідач 2).
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року у задоволенні заяви представника позивача про відвід головуючого судді Гаврилка С.Є. в даній справі було відмовлено.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою від 26 червня 2020 року Відповідача 1 було закінчено виконавче провадження № 60111196 за виконавчим листом, що виданий 17 вересня 2019 року з виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року по справі № 260/808/19, зокрема щодо зобов'язання Тячівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області прийняти за заявою ОСОБА_1 від 16 травня 2019 року рішення про призначення страхових виплат, передбачених Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з урахуванням висновків суду, посилаючись на виконання боржником рішення суду в повному обсязі. Однак, позивач вказує, що рішення суду не виконано, а тому останній звернувся з даним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 26 червня 2020 року.
Від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. Зазначає, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження № 60111196, з виконання виконавчого листа по справі № 260/808/19, виданого 17 вересня 2019 року Закарпатським окружним адміністративним судом, зокрема щодо зобов'язання Тячівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області прийняти за заявою ОСОБА_1 від 16 травня 2019 року рішення про призначення страхових виплат, передбачених Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з урахуванням висновків суду. 19 березня 2020 року на адресу відповідача надійшло повідомлення Управління виконавчої дирекції фонду в Закарпатській області № 10-06-265 від 17 березня 2020 року про виконання рішення суду у справі № 260/808/19 від 07 серпня 2019 року та додано постанову № 0716/242/242/2 від 10 березня 2020 про призначення ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати у розмірі 0 грн. 00 коп. Оскільки, Тячівським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області прийнято за заявою ОСОБА_1 від 16 травня 2019 року рішення про призначення страхових виплат, передбачених Законом України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з урахуванням висновків суду, 26 червня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у відповідності до статті 39 частини 1 пункту 9 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідач 1 в судове засідання не з'явився. Відповідач 2 також не забезпечив явку свого представника, хоча судом вживалися заходи щодо виклику відповідачів, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України
Статтею 287 частиною 4 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи вимоги статті 287 КАС України щодо особливостей розгляду даної категорії справ, розгляд яких обмежений у часі, та особливості повідомлення учасників справи, визначені статтею 268 КАС України, відповідача повідомлено про розгляд справи шляхом надсилання повістки про виклик в судове засідання, що призначене на 11 грудня 2020 року на електронну адресу, та у відповідності до підтвердження про отримання вказаної повістки, відповідач вважається повідомлений про дату, час та місце судового розгляду (Т. 1 а.с. 43).
Враховуючи викладене, оскільки статтею 287 КАС України встановлені скорочені строки розгляду даної категорії справ, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі з підстав наведений у позові.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
У відповідності до даних, які містяться в КП "Діловодство спеціалізованого суду", судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, що ухвалене у справі за № 260/808/19, позов ОСОБА_1 до Тячівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Цим рішенням, у тому числі, зобов'язано Тячівське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області прийняти за заявою ОСОБА_1 від 16 травня 2019 року рішення про призначення страхових виплат, передбачених Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (Т. 1 а.с.а.с. 246-254).
17 вересня 2019 року Закарпатським окружним адміністративним судом по даній справі видано виконавчий лист (Т. 2 а.с. 47).
19 вересня 2019 року позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень з заявою про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом (Т. 2 а.с. 46).
Постановою від 22 січня 2020 року було відкрито виконавче провадження № 60111196 за виконавчим листом від 17 вересня 2019 року з виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року по справі № 260/808/19 року, зокрема щодо зобов'язання Тячівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області прийняти за заявою ОСОБА_1 від 16 травня 2019 року рішення про призначення страхових виплат, передбачених Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з урахуванням висновків суду (Т. 2 а.с. 56).
Боржнику надано 10-денний строк робочих днів для виконання рішення суду.
Відповідно до постанови № 0716/242/242/2 від 10 березня 2020 "Про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати" ОСОБА_1 на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/808/19 від 07 серпня 2019 року було призначено щомісячну грошову виплату в розмірі 0 грн. 00 коп., у зв'язку із відсутністю висновку МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності та довідки про середню заробітну плату (дохід) згідно додатку до Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням № 439 (Т. 2 а.с. 68).
У зв'язку із чим, Управлінням виконавчої дирекції фонду в Закарпатській області до відповідача було надіслано повідомлення № 10-06-265 від 17 березня 2020 року про добровільне виконання Тячівським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області рішення суду у справі № 260/808/19 від 07 серпня 2019 року (Т. 2 а.с.а.с. 66, 67).
23 березня 2020 відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з метою перевірки правильності виконання рішення суду надіслано Фонду соціального страхування України листа № 9-3415/60111196 з проханням перевірити правильність розрахунків сум страхових виплат потерпілому ОСОБА_1 , відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/808/19 від 07 серпня 2019 року (Т. 2 а.с. 70).
Листом від 29 квітня 2020 року № 1183-08-1 Фондом соціального страхування України було повідомлено щодо правильності розрахунків сум страхових виплат ОСОБА_1 (Т. 2 а.с.а.с. 71-73).
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 26 червня 2020 року було закінчено виконавче провадження № 60111196 на підставі статті 39 частини 1 пункту 9 Закону України "Про виконавче провадження"(Т. 2 а.с. 75).
У мотивувальній частині цієї постанови вказано, що оскільки, Тячівським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області прийнято за заявою ОСОБА_1 від 16 травня 2019 року рішення про призначення страхових виплат, передбачених Законом України від 23 вересня 1999 № 1105-ХІУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з урахуванням висновків суду, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/808/19 від 07 серпня 2019 року вважається виконаним.
Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Закону України від №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі по тексу - Закон України № 1404-VIII).
Так, відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на території України.
Відповідно до статті 370 частини 1 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно зі статтею 1 Закону України № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 частиною 1 Закону України № 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (стаття 5 частина 1 Закону України № 1403-VIII).
Статтею 18 частиною 1 Закону України № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (стаття 18 частина 2 пункт 1 Закону України № 1404-VIII).
З наведених законодавчих норм вбачається, що виконавець зобов'язаний вчинити виконавчі дії у спосіб, передбачений виконавчим документом.
Відповідно до статті 18 частини 3 Закону України № 1404-VIII виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження зокрема, має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Згідно із вимогами статті 26 частини 1 Закону України № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до статті 26 частини 6 Закону України № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно зі статтею 63 частиною 1 Закону України № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
За правилами статті 39 частини 1 пункту 9 Закону України № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Постановою відповідача 1 від 26 червня 2020 року було закінчено виконавче провадження № 60111196 на підставі статті 39 частини 1 пункту 9 Закону України "Про виконавче провадження"(Т. 2 а.с. 75).
У мотивувальній частині цієї постанови вказано, що оскільки, Тячівським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області прийнято за заявою ОСОБА_1 від 16 травня 2019 року рішення про призначення страхових виплат, передбачених Законом України від 23 вересня 1999 № 1105-ХІУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з урахуванням висновків суду, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/808/19 від 07 серпня 2019 року вважається виконаним.
Позивач наголошує на тому, що рішення суду не виконано і не можна вважати належним виконанням те, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/808/19 від 07 серпня 2019 року позивачу було призначено щомісячну грошову виплату в розмірі 0,00 грн.
При ухваленні оскаржуваної постанови державний виконавець виходив з того, що боржником було призначено щомісячну грошову виплату в розмірі 0,00 грн, а відтак рішення суду в частині зобов'язання Тячівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області прийняти за заявою ОСОБА_1 від 16 травня 2019 року рішення про призначення страхових виплат, передбачених Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" виконано в повному обсязі.
Судом зазначалося вище, що відповідно до постанови № 0716/242/242/2 від 10 березня 2020 "Про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати" ОСОБА_1 на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/808/19 від 07 серпня 2019 року було призначено щомісячну грошову виплату в розмірі 0,00 грн, у зв'язку із відсутністю висновку МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності та довідки про середню заробітну плату (дохід) згідно додатку до Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням № 439 (Т. 2 а.с. 68).
Як вбачається із листа боржника від 24 квітня 2020 року № 1183-08-1, відсутність висновку МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності позивача унеможливлює здійснити розрахунок, призначення страхової суми у встановленому законом порядку (Т. 2 а.с.а.с. 71-73).
Так, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/808/19 від 07 серпня 2019 року було встановлено, що рішеннями судів, а саме рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 305/987/18 було встановлено, що відповідно до Форми ІПР інваліда, що видається МСЕК і ЛКК від 13 листопада 2017 року слідує, що ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з причин трудового каліцтва. Як зазначає Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові: "на переконання колегії суддів право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності". Судами також встановлено, що позивач не може нести відповідальність за неправильно складений акт чи його відсутність (№ рішення в ЄДРСР 78625163). Рішення набрало законної сили.
На підставі статті 78 частини 4 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили було встановлено наявність у позивача другої групи інвалідності з причин трудового каліцтва.
Крім того, в матеріалах справи наявне пенсійне посвідчення позивача серії НОМЕР_2 від 30 травня 2012 року, яким підтверджено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з причин трудового каліцтва (Т. 1 а.с. 49).
Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи суд приходить до висновку, що відповідачем фактично не було виконане рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/808/19 від 07 серпня 2019 року, оскільки призначення щомісячної грошової виплати позивачу в розмірі 0,00 грн не може свідчити про належне виконання судового рішення, оскільки майновий стан позивача після призначення такої не змінився.
Враховуючи викладене, судом резюмується, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі статті 39 частини 1 пункту 9 Закону України "Про виконавче провадження" є такою, що не ґрунтуються на вимогах закону та підлягає скасуванню.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно із статтею 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що, Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Судом встановлено, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця рішення суду залишилось невиконаними, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Відповідно до статті 8 частин 1, 2 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 частини 1 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.
За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (далі по тексту - Конвенція) питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 пунктом 1 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (надалі по тексту - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні статті 1 пункту 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що державний виконавець дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі статті 39 частини 1 пункту 9 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим постанова ВП № 60111196 від 26 червня 2020 року прийнята з порушенням норм чинного законодавства та без врахування всіх обставин у справі, а тому є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 26 червня 2020 року ВП № 60111196 про закінчення виконавчого провадження необхідно скасувати, а позовні вимоги в цій частині задовольнити.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виконати рішення суду та стягнути із боржника призначені страхові виплати, передбачені Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", суд зазначає наступне.
Статтею 41 частиною 1 Закону України № 1404-VIII передбачено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Таким чином, оскільки постанову про закінчення виконавчого провадження скасовано, а відтак виконавче провадження з примусового виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, що ухвалене у справі за № 260/808/19 підлягає відновленню.
Відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, що ухвалене у справі за № 260/808/19, для примусового виконання якого відкрито виконавче провадження № 60111196, в частині зобов'язання Тячівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області прийняти за заявою ОСОБА_1 від 16 травня 2019 року рішення про призначення страхових виплат, передбачених Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з урахуванням висновків суду.
Зазначений спосіб захисту порушеного права (стягувача у виконавчому провадженні) не є тотожним такому способу захисту порушеного права, як "стягнення" визначеної судом суми. Тобто судове рішення, на виконання якого видано виконавчий лист у справі № 260/808/19, зобов'язального характеру, який передбачає виконання шляхом зобов'язання прийняти рішення про призначення страхових виплат, передбачених Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а не стягнення таких страхових виплат.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності до статті 382 частини 1 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем не наведено достатніх підстав та не надано належних доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, яке, після набрання ним законної сили, є обов'язковим до виконання.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не у спосіб передбачений статтею 2 частиною 2 пунктом 1 КАС України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 242-246, 287 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника Подинського Ярослава Федоровича до старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) О. Гаринець (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, буд. 14, код ЄДРПОУ 43316386), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, буд. 14, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, скасування постанови - задовольнити частково.
Визнані протиправним дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 60111196 від 26 червня 2020 року.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 26 червня 2020 року ВП № 60111196 про закінчення виконавчого провадження.
У задоволенні позову у частині решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
СуддяС.Є. Гаврилко