14 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/18223/20
категорія 112010203
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шимонович Р. М. розглянувши у клопотання в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду України у справі №510/1286/16-а.
Суд вважає за можливе розгляд і вирішення клопотання здійснити в письмовому провадженні, відповідно до частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.5 ч.2 ст.236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Судом з'ясовано, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 02.04.2019 було передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду справу №510/1286/16-а за позовом до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80894542).
У вказаному судовому рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду визначено виняткові правові проблеми, головним чином, які полягають у необхідності формування правових позицій, а саме:
1. Чи можуть cудами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб'єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?;
2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), для фактичного встановлення строкових меж (може граничним меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?;
3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб'єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?;
4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС України використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статей 51, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?
Предметом розгляду у даній адміністративній справі є правомірність дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Водночас, предметом у спору у справі №510/1286/16-а є перерахунок пенсії як державному службовцю з дати її призначення - 17 липня 2009 року на виконання статті 37 Закону України "Про державну службу", з урахуванням середньомісячної суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят та інших виплат за 24 календарних місяця.
Суд не вбачає підстав для зупинення провадження у адміністративній справі №240/18223/20, оскільки відсутні обставини, що вказували б на неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі №510/1286/16-а
Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі є таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 236, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зупинення провадження у справі №240/18223/20 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя Р.М.Шимонович