Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 грудня 2020 р. Справа№200/5126/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А.,
секретаря Перерви Д.В.,
представника відповідача Кододової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-9215-17 У від 11 листопада 2019 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-9215-17 У від 11 листопада 2019 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року у справі № 200/5126/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-9215-17 У від 11 листопада 2019 року - задоволений, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-9215-17 У від 11 листопада 2019 року на суму 2754,18 грн., стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
23 листопада 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.
У заяві позивач просив долучити до матеріалів справи письмові докази, які підтверджують судові витрати на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на його користь 6300 грн.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечила, зазначила про не співмірність заявлених вимог обсягу правничої допомоги.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає про таке.
Відповідно до приписів статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною 3 вказаної статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року у справі № 200/5126/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-9215-17 У від 11 листопада 2019 року - задоволений, в частині розподілу судових витрат стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. Питання включення до складу судових витрат вартості професійної правничої допомоги судом не вирішувалося.
Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За правилами частини 5 цієї статті у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
За вказаних обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копію договору №5 про надання правової допомоги від 25.03.2020 року з додатком тарифу вартості юридичних послуг, детальний опис витрат на професійну правничу допомогу, квитанцію до прибуткового касового ордеру №22 від 12.11.2020 року на суму 3000 грн.
Вирішуючи питання включення до складу судових витрат вартості професійної правничої допомоги суд зазначає про таке.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи положення статті 134 КАС України на підтвердження розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6, 7 статті 134 КАС України).
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказана правова позиція щодо визначення витрат на правову допомогу в адміністративному судочинстві викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).
З огляду на надані представником позивача документи судом встановлено, що станом на момент розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем доведена фактична оплата витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.
Згідно з наданим описом вказаних витрат вони вкладаються з:
складання позовної заяви 4000 грн.;
складання та спрямування заяви про поновлення строку звернення до суду 1000 грн.;
участь у судовому засіданні 13.11.2020 року 1300 грн.
Дослідивши обґрунтованість вказаних витрат суд зазначає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ґрунтується на обставинах перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція, що було підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема, заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ.
Правова позиція щодо розгляду подібних справ викладена в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №805/2856/17-а.
Отже, підготовка позовної заяви у даній справі не передбачала дослідження та викладення значної кількості доказів, ґрунтувалася на усталеній судовій практиці, а отже, не вимагала витрат адвокатом значного часу.
З урахуванням співмірності із: складністю справи та виконаними адвокатом послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних послуг; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони; а також враховуючи усталений розмір витрат на вказані послуги, суд дійшов висновку включити до складу судових витрат вартість підготовки позовної заяви в сумі 500 грн.
Складання та спрямування заяви про поновлення строку звернення до суду суд вважає складовою послуг зі складання позовної заяви, через що відсутні підстави для окремої оцінки вказаної послуги.
Витрати за участь адвоката у судовому засіданні 13.11.2020 року в сумі 1300 грн. суд вважає обґрунтованими.
Таким чином, загалом витрати на правничу допомогу адвоката підлягають включенню до судових витрат в сумі 1800 грн.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 134, 143, 241-246, 252, 255, 295-297 КАС України, суд
Ухвалити додаткове рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-9215-17 У від 11 листопада 2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп.
Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена 02 грудня 2020 року. Рішення складено у повному обсязі 14 грудня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.А. Чекменьов