Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 грудня 2020 р. Справа№200/8144/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171861, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні до загального стажу роботи періодів роботи з 09.03.1993 року по 05.04.1995 року;
- скасувати рішення відповідача №5430 про призначення пенсії згідно ч. 3 ст. 114 розділу XVI - 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині не зарахування періоду роботи з 09.03.1993 року по 05.04.1995 року;
- зарахувати до загального стажу роботи позивача період роботи з 09.03.1993 року по 05.04.1995 року у Ждановському ремонтно-будівельному управлінні №2;
- зобов'язати відповідача винести нове рішення про призначення пенсії згідно ч. 3 ст. 114 розділу XVI - 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача здійснити виплату сум недоотриманої пенсії у відповідності до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.06.2020 року до часу прийняття рішення за позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не згоден з рішенням відповідача, відповідно якого позивачу не зараховано до його загального стажу період роботи з 09.03.1993 року по 05.04.1995 року з підстав не співпадання прізвища в трудовій книжці « ОСОБА_1 » з прізвищем в паспорті « ОСОБА_1 ».
Вважає відмову управління у зарахуванні стажу формальною, яка порушує права та законні інтереси позивача, зокрема право на соціальний захист та право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного судового провадження. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 01.06.2020 року позивачем через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
В ході опрацювання документів управлінням було виявлено, що у наданій копії трудової книжки НОМЕР_2 від 11.05.1993 року прізвище « ОСОБА_1 » не співпадає з паспортними даними « ОСОБА_1 » у зв'язку з чим, до загального стажу позивача управлінням не було зараховано до загального стажу періоду роботи з 09.03.1993 року по 05.04.1995 року.
У зв'язку з вищевикладеним, управлінням було вирішено призначити пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах на підставі даних з реєстру персоніфікованого обліку, без врахування до загального страхового стажу позивача періоду роботи з 09.03.1993 року по 05.04.1995 року.
Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
01.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою №5430 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 01.06.2020 року №5430 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах без зарахування до загального стажу позивача періоду з 09.03.1993 року по 05.04.19995 року з підстав не спів падання прізвища позивача в трудовій книжці НОМЕР_2 від 11.05.1993 року «Карасёв» з паспортом «Карасев».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу норм статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок № 637).
Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджено Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58), до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Суд зазначає, що зазначені записи в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 11.05.1993 року містять всю необхідну інформацію про період роботи позивача та підстави внесення таких записів до трудової книжки, а також виконані без виправлень.
Виходячи з правил правопису букв «е» та «ё» прирівнюється. Напис букви «е» замість «ё» і навпаки в фамілії, ім'ї по батькові не змінює даних власника документів, при умовах, що данні, на підставі яких можливо ідентифікувати особу в таких документах, співпадають.
Крім того за правилами фонетики прізвище позивача в трудовій книжці « ОСОБА_1 » співпадає з прізвищем позивача в паспорті української мовою « ОСОБА_1 ». Отже рішення пенсійного органу не врахувати стаж позивача є недобросовісним та не розсудливим з огляду на принципи, які визначені КАС України для рішень СВП.
Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач, приймаючи рішення про відмову в зарахуванні спірних періодів роботи до пільгового стажу позивача, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для незарахування відповідного стажу, оскільки, визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність ведення трудової книжки.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2020 року адвокатом позивача подано адвокатський запит до Комунальної установи «Трудовий архів міста Маріуполя» щодо надання довідки про роботу ОСОБА_1 на підприємстві «Жданівське ремонтно-будівельне управління №2» за період з 09.03.1993 року по 05.04.1995 року з посиланням на накази про прийняття на роботу та звільнення з роботи.
Листом від 10.07.2020 року №1546/05-01 Комунальна установа «Трудовий архів міста Маріуполя» на запит адвоката Резник В.В. повідомила, що документи з кадрових питань (особового складу) підприємства «Жданівське ремонтно-будівельне управління №2» до КУ «Трудовий архів міста Маріуполя» на держзберігання не передавалися.
Як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити пільговий стаж позивача.
Отже, суд доходить висновку, що позивачем здійснені всі необхідні дії щодо підтверджується стажу роботи за спірні періоди, а зобов'язання позивача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії повинно привести до позитивного вирішення питання щодо зарахування до загального стажу спірних періодів роботи позивача.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити виплату сум недоотриманої пенсії з 01.06.2020 року, то ця вимога не підлягає задоволенню з огляду на таке.
На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, підміняючи дискреційні функції УПФУ.
Отже, після скасування судом рішення відповідач зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача від 01.06.2020 року і прийняти рішення з урахуванням зарахованих судом до пільгового стажу спірних періодів праці позивача.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що доводи позивача знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а відповідачем протилежного не доведено, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимог позивача, заявлених в порядку статті 382 КАС України, відносно встановлення судового контролю суд зазначає, що в силу положень частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для його (рішення) виконання і позивачем не надано жодних доказів на спростування зазначеної обставини.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі та зобов'язання відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк у цій справі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171861, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Скасувати рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №5430 від 01.06.2020 року в частині не зарахування до загального стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 09.03.1993 року по 05.04.1995 року.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2020 року та вирішити питання про призначення пенсії з зарахуванням до загального стажу роботи періоду роботи з 09.03.1993 року по 05.04.1995 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171861, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.П. Бабаш