Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 грудня 2020 р. Справа№200/8297/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., за участю секретаря судового засідання Кульматицького Я.В., представників: позивача - Дудки М.О. (довіреність б/н від 25.11.2020 року), відповідача - Яковлєвої А.С. (підписант згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневе» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання недійсною та скасування вимоги №Ю-8161-17 від 03.06.2020 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 1 514 537,50 грн.,-
У вересні 2020 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Жовтневе» (далі - СТОВ, позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (надалі - ГУ ДПС, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги №Ю-8161-17 від 03.06.2020 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 1 514 537,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.06.2020 року підприємством отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-8161-17 від 03.06.2020 року. Позивач зазначає, що відповідач без будь-яких законних підстав прийняв оскаржувану вимогу, вважає, що на нього розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 р., оскільки позивач перебуває на обліку як платник єдиного внеску, в податковій інспекції, що розташована на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція. Позивач звертає увагу, що пункт 9-4 Закону України № 2464 є чинним та не скасований на час прийняття спірної вимоги, будь-яких змін, пов'язаних із його дійсністю до цього Закону не вносилося.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. В матеріалах справи наявний відзив на позов, в якому зазначено, що Законом України від 14.01.2020 №440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» пункт 9-4 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2464 - виключено з 13.02.2020 року. Таким чином, на думку представника відповідача позивач з 13.02.2020 року повинен виконувати покладені на нього обов'язки зі сплати єдиного внеску відповідно до положень Закону №2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов'язків, встановлених статтею 6 цього Закону. У зв'язку з наведеним представник відповідача вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.10.2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.
17.11.2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 08.04.2020 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Жовтневе» є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом: 30845071, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Центральна, будинок, 39, корпус А, с. Єлизаветівка, Мар'їнський район, Донецька область, 85651, перебуває на обліку в Мар'їнському управлінні ГУ ДПС у Донецькій області, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 18-21).
03 червня 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області, на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у відношенні позивача складена вимога № Ю-8161-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску станом на 30 квітня 2020 року на загальну суму 1514537,50 грн., в тому числі: 1514537,50 грн. - недоїмка ( а.с. 7).
Позивачем зазначену вимогу оскаржено до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України від 20.07.2020 року скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневе» залишено без задоволення (а.с. 12-16).
Вищевстановлені обставини не є спірними та визнаються сторонами.
Позивач оскаржує вищевказану вимогу, як таку, що суперечить вимогам чинного законодавства в частині обов'язку підприємства сплачувати єдиний внесок з урахуванням перебування підприємства на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2464).
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2464 виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464. У відповідності до частини 8 цієї статті платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
За частиною 5 ст. 25 Закону № 2464, вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами податковий орган, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Наявність у позивача недоїмки підтверджено обліковою карткою платника податку.
Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Підпунктом б пункту 8 статті 14-1 Закону № 1669 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-3 такого змісту: «9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до контролюючого органу за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Законом України від 02.03.2015 № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669 вважати пунктом 9-4.
Суд зазначає, що вищезазначеними приписами Закону не скасовано обов'язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) сплачувати його, а надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі №812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19.
Таким чином, за положенням пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464.
Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-IX від 14 січня 2020 року(далі - Закон № 440-ІХ), який набрав чинності 13 лютого 2020 року, пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, положення пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI на час прийняття оскаржуваної вимоги втратили чинність.
З огляду на викладене, на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI діяв, разом з цим, на час формування спірної вимоги про сплату боргу (13.05.2020), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов'язків, визначених частиною 2статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.
Таким чином, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов'язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов'язків, встановлених частиною 2 статті 6 цього Закону.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 200/3228/20-а.
Суд зазначає, що недоїмка, яка виникла у позивача у спірний період за положенням п. 9-4 розділу VIII № 2464-VI, визнається безнадійною та підлягає списанню саме в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Судом встановлено, що позивач не звернувся до відповідача із заявою щодо визнання безнадійним та списання боргу в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску. Суд зазначає, що скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) не є тотожнім його списанню.
Отже, позивач не дотримався вимог діючого законодавства, а тому у відповідача були відсутні законні підстави для погашення (зменшення) нарахованої заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за спірний період.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимога Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 03 червня 2020 року №Ю-8161-17, складена податковим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Таким чином позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневе» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання недійсною та скасування вимоги №Ю-8161-17 від 03.06.2020 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневе» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання недійсною та скасування вимоги №Ю-8161-17 від 03.06.2020 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 1 514 537,50 грн. - відмовити повністю.
Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 01 грудня 2020 року. Повне судове рішення складене 11 грудня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.М. Чучко