ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.11.2020Справа № 910/7573/20
За позовом Публічного акціонерного товариства "Завод КІНАП";
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал";
про визнання припиненим договору.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Дюбко С.П.
Представники:
Від позивача: не з'явилися;
Від відповідача: Драчова М. С., адвокат, довіреність № 109 від 12.06.2020.
До Господарського суду міста Києва звернулося Публічного акціонерного товариства "Завод КІНАП" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", в якому просить визнати договір на послуги водопостачання та водовідведення від 29.01.2003 № 01713/5-05 припиненим з 16.06.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2020 року відкрито провадження у справі № 910/7573/20 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 07.07.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 року відкладено підготовче засідання до 21.07.2020 року.
Через відділ діловодства суду 14.07.2020 р. від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Враховуюче те, що клопотання про витребування доказів було заявлено позивачем з пропуском встановленого ч. 1 ст. 81 ГПК строку, суд приходить до висновку про залишення клопотання про витребування доказів від 14.07.2020 без задоволення.
У судовому засіданні 21.07.2020 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.08.2020.
У судовому засіданні 13.08.2020 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 01.09.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/7573/20 до судового розгляду по суті на 27.10.2020 р.
У судовому засіданні 27.10.2020 оголошено перерву в слуханні справи по суті до 24.11.2020 р.
Представник відповідача в судовому засіданні 24.11.2020 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях на позовну заяву.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Приймаючи до уваги, що представник позивача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників позивача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 24.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва
29.01.2003 Відкритим акціонерним товариством «Завод КІНАП», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Завод КІНАП» (надалі - ПАТ «Завод «КІНАП», Позивач) з Відкритим акціонерним товариством «АК «Київводоканал», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «АК «Київводоканал» (надалі - ПрАТ «АК «Київводоканал», Відповідач) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення від 29.01.2003 р. № 01713/5-05(далі-договір).
Згідно з умовами п.1 договору відповідач, як постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент (позивач) зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (далі - Наказ № 65).
Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна"; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин. Абонент, зокрема, сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що цей договір є безстроковим, діє весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.
У своїй позовній заяві позивач вказував, що 14.01.2010 частина об'єктів нерухомості, за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160, перейшли у власність ТОВ «Аріна-К» на підставі договорів купівлі-продаж, відповідно Київським МБТІ було зареєстровано відповідне право власності ТОВ «Аріна-К» на наступні об'єкти:
• нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальні (літ. Б): І поверх площею 458,10 M2, частина II поверху - площею 318,30 M2, III поверх - площею 454,30 M2, ІV поверх - площею 454,90 M2, V поверх площею 455,80 M2, VI поверх - площею 457,90 M2, підвал площею 58,70 M2, загальною площею 2658,00 M2, що становить 67/1000 частин (від майнового комплексу площею 39709,40 M2), розташовані за адресою: 04073,м. Київ, вул. Фрунзе, 160;
• нежилі приміщення 1-го поверху (літ. Б' виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня): приміщення 10 пл.296,9 M2, приміщення 9 площею 18,10 M2, приміщення 4 гот.88,80 M2, загальною площею 403,80 M2, що становить 1/100 частину (від майнового комплексу 39709,40 M2), розташовані за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160;
• 3) нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б1): І поверх - площею 621,90 M2, II поверх - 1077,10 M2, III поверх - площею 1142,35 M2, IV поверх площею 1033,0 M2, V поверх - площею 1 115,70 M2, технічний поверх площею 396,60 M2, загальною площею 5386,65 M2, що становить 136/1000 частин (від майнового комплексу пл.39709,40 M2), розташовані за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160;
• нежилі приміщення ІІ-го поверху заводоуправління (в літ. А): частина приміщення № 1 (групи приміщень № 1) площею 5,65 M2, приміщення № 5-а - площею 10,10 M2, загальною площею 15,75 M2, ЩО становить 4/10000 частин (від майнового комплексу площею 39709,40 M2), розташовані за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160.
Також позивач вказував, що Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2015 року у справі № 5011-9/11238-2012 за заявою ТОВ «Аллонж» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 09.01.2013 за позовом ТОВ «Аллонж» до ТОВ «Аріна-К», відкритого акціонерного товариства «Завод «КІНАП» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, задоволено; визнано за ТОВ «Аллонж» право власності на:
- нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальні (літ. Б): І поверх - площею 458,10 M2, частина II поверху - площею 318,30 M2, III поверх - площею 454,30 M2, IV поверх - площею 454,90 M2, V поверх площею 455,80 M2, VI поверх - площею 457,90 M2, підвал площею 58,70 M2,загальною площею 2658,00 M2, що становить 67/1000 частин (від майнового комплексу площею 39709,40 M2), розташовані за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160;
- нежилі приміщення 1-го поверху (літ. Б' виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня): приміщення 10 площею 296,9 M2, приміщення 9 пл.18,10 M2, приміщення 4 пл.88,80 M2, загальною площею 403,80 M2, що становить 1/100 частину (від майнового комплексу 39709,40 M2), розташовані за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160;
- нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б'): І поверх - площею 621,90 M2, II поверх - 1077,10 M2, III поверх - площею 1142,35 M2, IV поверх площею 1033,0 M2, V поверх - площею 1 115,70 M2, технічний поверх площею 396,60 M2, загальною площею 5386,65 M2, ЩО становить 136/1000 частин (від майнового комплексу площею 39709,40 M2), розташовані за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160;
- нежилі приміщення II поверху заводоуправління (в літ. А): частина приміщення № 1 (групи приміщень № 1) площею 5,65 M2, приміщення № 5-а - площею 10,10 M2, загальною площею 15,75 M2, ЩО становить 4/10000 частин (від майнового комплексу площею 39709,40 M2, розташовані за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160;
- нежиле приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б,): III поверху площею 88,25 M2, що розташоване за адресою: 04073,м. Київ, вул. Фрунзе, 160.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання договору на послуги водопостачання та водовідведення від 29.01.2003 № 01713/5-05 припиненим з 16.06.2015 позивач посилався на те, що з 16.06.2015 року усі вищевказані об'єкти нерухомості не перебувають у власності позивача й позивач не є їх користувачем.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Суд відзначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження направлення позивачем листів на адресу відповідача з пропозицією припинення чи розірвання укладеного сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення від 29.01.2003 р. № 01713/5-05.
Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Зазначеними правовими нормами не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору.
Звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності. Водночас відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 20 ГК України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.
Окрім наведеного, суд звертає увагу на усталену судову практику Верховного Суду щодо способу захисту права у формі визнання договору припиненим, якого цивільне законодавство (ст. 16 ЦК України) не передбачає, а встановлює в якості такого способу можливість зміни або припинення правовідношення судом, який зокрема може бути реалізований шляхом розірвання договору в судовому порядку, що має інший правовий зміст (правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17, Верховного Суду в постанові від 05.02.2020 у справі №914/393/19).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що позивачем зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів позивача суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 14.12.2020
Суддя О.В. Мандриченко