ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.12.2020Справа № 910/14005/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участі
секретаря судового засідання Маринченко М.В., розглянувши в порядку загального
позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова
компанія»
до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
про визнання недостовірною інформації,
за участі представників:
позивача - Волощук П.Ю.,
відповідача - Костенко М.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання недостовірною інформації, зобов'язання вчинити дії, стягнення 1, 00 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем поширена недостовірна інформація про позивача, яка порушує її ділову репутацію.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14005/20. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 13.10.2020.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 12.10.2020 представник відповідача подав відзив, яким позовні вимоги заперечено повністю.
З метою забезпечення процесуальних прав учасників справи підготовче засідання відкладено на 03.11.2020.
Представник позивача 22.10.2020 подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначено, що заперечення відповідача, викладені у відзиві, є необгрунтованими.
Судове засідання, призначене на 03.11.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Кирилюк Т.Ю. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 судове засідання призначено на 24.11.2020.
За результатами підготовчого засідання 24.11.2020 судом прийнято рішення про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті у судовому засіданні 08.12.2020.
Представник позивача у судовому засіданні 08.12.2020 підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача проти позову заперечував повністю, у зв'язку з його необґрунтованістю.
У судовому засіданні 08.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Відповідачем на власному веб-сайті (https://www.naftogaz.com) 04.09.2020 було розміщено інформаційне повідомлення у розділі «Новини» під заголовком «Газопостачальні компанії РГК з 1 серпня не розраховуються з Нафтогазом за газ для населення».
На час ухвалення судового рішення у даній справі за вказаною позивачем інтернет-адресою(https://www.naftogaz.com/www/3/nakweb.nsf/0/A587F0FF59265526C22585D9005A1F7A?OpenDocument&Highlight=0,%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%97%20%D0%A0%D0%93%D0%9A) міститься повний текст розміщеної відповідачем інформації:
«Газопостачальні компанії (газзбути), що працюють під брендом Регіональна газова компанія (РГК), з 1 серпня 2020 року припинили здійснювати оплату природного газу, який вони отримали від НАК «Нафтогаз України» під час дії спецобов'язків (ПСО).
Через особливості нарахування плати за газ для потреб населення, газзбути традиційно розраховувались з Нафтогазом із відстрочкою приблизно в місяць. Таким чином, після старту опалювального сезону борг газзбутів перед Нафтогазом зростає із жовтня до грудня, а з січня по вересень - зменшується, завдяки оплаті газу за попередні місяці.
Аналогічна ситуація спостерігалась протягом опалювального сезону 2019/2020 року: борг усіх газзбутів за отриманий природний газ для потреб населення у жовтні-грудні 2019 року збільшився на 5,88 млрд грн (25%) та досяг, станом на 31.12.19 р., 28,854 млрд грн. Попри збільшення платежів у січні-липні 2020 року, борг газзбутів за природний газ для потреб населення зріс порівняно з початком минулого опалювального сезону на 1,116 млрд грн (з них 0,338 млрд грн - РГК) та склав станом на 31.08.20 24,091 млрд грн (з них 12,826 млрд грн - борг газзбутів РГК).
За липень (останній місяць дії ПСО) газзбути РГК отримали від Нафтогазу природний газ для населення на 340 млн грн, проте в серпні 2020 року перерахували лише 700 тис. грн.
Нафтогаз із розумінням ставиться до труднощів контрагентів в умовах вільного ринку газу. Проте борги, накопичені в попередні періоди, можуть ускладнити процес переходу. Зокрема, через непогашення боргів за газ, відпущений за дії режиму ПСО, Нафтогаз змушений розпочати підготовку судових позовів для примусового стягнення боргів».
Автором опублікованого на офіційному веб-сайті відповідача інформаційного повідомлення визначено Департамент з інтегрованих комунікацій НАК «Нафтогаз України».
Факт публікації наведеної інформації на офіційному веб-ресурсі відповідачем підтверджено у відзиві, проте вимоги позову заперечено повністю з посиланням на використання при підготовці та розміщенні цієї статті відкритих джерел інформації, у тому числі офіційних сайтів органів державної влади.
Судом відхилено доводи відповідача в частині зведення пояснень до визначення «стаття», оскільки за своїм змістом та авторським підписом опублікована інформація явно не відповідає характеристикам наукових або публіцистичних творів невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті і т. ін.
По суті опублікована відповідачем інформація є офіційним повідомленням Департаменту з інтегрованих комунікацій НАК «Нафтогаз України» про наявність значного боргу за отриманий природний газ компаніями, що працюють під брендом Регіональна газова компанія, та початок підготовки відповідних позовів про стягнення боргів.
Опублікована відповідачем офіційна інформація не містить у своєму складі оціночних суджень та складається виключно з чітких тверджень про існування фактів.
Перший абзац опублікованого відповідачем офіційного повідомлення: «Газопостачальні компанії (газзбути), що працюють під брендом Регіональна газова компанія (РГК), з 1 серпня 2020 року припинили здійснювати оплату природного газу…» чітко та безапеляційно звужує коло боржників відповідача фактично до назви господарського товариства - позивача у даній справі. При цьому, розповсюджена відповідачем інформація не містить назви жодного реального боржника, який має юридичне зобов'язання здійснити оплату отриманого від відповідача природного газу.
Під значенням терміну «бренд» зазвичай розуміється образ товару або послуги, що існує у споживача, пов'язаний з певною торговельною маркою, що має певну репутацію у покупців чи споживачів послуги.
За визначенням статті 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» об'єктом торговельної марки може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори, форма товарів або їх пакування, звуки, за умови що такі позначення придатні для відрізнення товарів або послуг одних осіб від товарів або послуг інших осіб, придатні для відображення їх у Реєстрі таким чином, що дає змогу визначити чіткий і точний обсяг правової охорони, що надається.
Набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.
Відповідно до частини другої статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом.
Частиною четвертою статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, що найменування юридичної особи не може бути тотожним найменуванню іншої юридичної особи (крім органів місцевого самоврядування).
Єдиною комерційною назвою за текстом розповсюдженої відповідачем інформації є комерційна назва товариства - позивача.
Суд не може не погодитись з твердженнями позивача, що поширена відповідачем інформація носить виключно стверджувально-негативний характер відносно його комерційної назви.
За результатом пошуку відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань комерційна назва «Регіональна газова компанія» належить виключно позивачу у даній справі.
Відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг №174284 від 12.08.2013 (строк дії - до 06.02.2023) позивач є власником товарного знаку, який (у тому числі) відображає у текстовій частині його назву «Регіональна газова компанія». Такий же товарний знак у транслітерації латиницею належить позивачу на підставі свідоцтва №174285 від 12.08.2013.
Крім того, свідоцтва №174269 та №172587 підтверджують право власності позивача на знаки для товарів і послуг, що містять скорочену абревіатурну назву латиницею RGC.
Відповідно до частини восьмої статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання торговельної марки на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір повинен містити, зокрема, інформацію про способи використання торговельної марки, територію та строк, на які дозволено її використання, та умову, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою якості товарів і послуг власника свідоцтва і він здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.
Таким чином, для доведення суду факту правомірного використання відповідачем у своїй розповсюдженій інформації словосполучень «об'єднані під брендом Регіональна газова компанія» останній мав довести факт укладення письмового ліцензійного договору його боржниками з позивачем у справі.
Жодного доказу існування таких договорів чи посилання на їх існування матеріали справи не містять. Більше того, відповідачем навіть не визначено коло юридичних осіб, які можуть бути об'єднані під брендом позивача.
При цьому, розповсюджена відповідачем інформація містить фактично пряму вказівку саме на позивача, як на винну особу в існуванні заборгованості за спожитий енергоносій невизначеними у цій же інформації юридичними особами.
Першим логічним висновком такої інформації є висновок про, щонайменше, недобросовісність позивача як учасника господарсько-правових відносин.
Відповідно, суд не може не погодитись з доводами позову, що поширена відповідачем інформація принижує ділову репутацію саме позивача, а не фактичних боржників відповідача.
Прямим підтвердженням цього висновку є факт публікації інтернет-виданням mind.ua власної статті з посиланням на розміщену відповідачем офіційну інформацію та зображенням перед статтею знаку для товарів та послуг, що належить позивачу на підставі свідоцтва №174284.
Відповідно, суд відхиляє доводи відзиву в частині відсутності прямого визначення в оприлюдненій інформації про існування боргу саме у товариства з обмеженою відповідальність «Регіональна газова компанія» та відсутності факту порушення прав позивача.
Крім того, суд не може погодитись і з доводами відзиву, що факт відсутності у позивача будь-яких контрактів з Нафтогазом не стосується предмету даного спору.
Відсутність врегульованих господарсько-договірних відносин фактично унеможливлює достовірність або навіть вірогідність тверджень про наявність заборгованості за отриманий природний газ.
Побудова відповідачем у відзиві достатньо складного ланцюгового ряду про те, що у спірній інформації мова йде про газопостачальні компанії, контрольні пакети акцій (часток, паїв) яких є власністю користувачів бренду РГК - операторів газорозподільних систем, а не про самі газорозподільні компанії (абзац другий сторінки восьмої відзиву), лише підтверджує вірність доводів позову про розміщення відповідачем саме недостовірної інформації.
Іншими словами, відповідач у своїй оприлюдненій інформації чітко стверджує про «компанії що працюють під брендом Регіональна газова компанія (РГК)», але у відзиві це твердження фактично спростовує іншим - про те, що «компанії об'єднані брендом позивача є власниками часток боржників».
При цьому, відповідно до пояснень відзиву, висновок про діяльність компаній під брендом Регіональної газової компанії відповідачем зроблено самостійно з аналізу розміщених на офіційному веб-ресурсі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг двох файлів формату PDF (https://www.nerc.gov.ua/data/filearch/monitoryng/gas/2020/monitoryng_gaz_I-2020.pdf та https://www.nerc.gov.ua/data/filearch/monitoryng/gas/2020/monitoryng_gaz_II-2020.pdf).
Посилаючись до інформації, що міститься у цих файлах, зокрема у розділі 4 Конкуренція, відповідач не звернув увагу, що твердженню про діяльність газзбутів під брендом РГК передує досить суттєва умова «За оцінкою НКРЕКП».
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Відповідно, судом встановлено, що НКРЕКП у власному звіті про моніторинг не започатковувало поширення недостовірної або недоведеної інформації в частині використання товарної марки та комерційного найменування позивача, а лише відобразило оцінку посадових осіб в частині розподілу певного ринку енергоносіїв.
Фактично, оціночні судження авторів звітів про результати моніторингу НКРЕКП за перший та другий квартал 2020 року відповідачем при розміщенні власної інформації (що є предметом даного судового дослідження) трансформовано у доведений факт.
Відсутність чи недоведеність належними доказами певного факту, який покладено в основу оприлюдненої інформації, зумовлює факт недостовірності цієї інформації.
Єдине, що поза розумним сумнівом доводять надані відповідачем докази є наявність прямих конкурентних відносин між відповідачем та компаніями, які за оцінкою НКРЕКП об'єднані під брендом позивача.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
У даному випадку оприлюднена відповідачем інформація має стверджувально-негативний характер і прямо порушує право позивача на ділову репутацію.
Крім того, поширена відповідачем інформація є недостовірною, оскільки відповідачем не доведено суду існування будь-якої заборгованості позивача чи інших юридичних осіб, що на законних підставах використовують комерційну назву позивача у своїй господарській діяльності.
При опублікуванні таких відомостей без зазначення автора відповідачем у справі виступає орган, що здійснив поширення інформації (у даному випадку відповідач).
Статтею 94 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації.
За визначенням частини другої статті 34 Господарського кодексу України поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання є дискредитацією цього суб'єкта господарювання.
Відповідно до частини першої статті 91 та статті 277 Цивільного кодексу України позивач має право на спростування поширеної відносно нього недостовірної інформації.
У даному випадку судом встановлено наявність:
- факту поширення відповідачем інформації;
- прямого відношення поширеної інформації до прав позивача;
- неправдивості поширеної відповідачем інформації;
- негативного впливу цієї інформації на ділову репутацію позивача.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про спростування оприлюдненої відповідачем інформації.
Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про інформацію» у разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.
Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача однієї гривні моральної шкоди. Стягнення моральної шкоди у символічному, а не у реальному розмірі є безумовним суб'єктивним правом позивача.
Враховуючи факт наявності у позивача права на стягнення моральної шкоди з відповідача суд задовольняє відповідну вимогу повністю у визначеному позивачем розмірі.
Згідно cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» інформацію розповсюджену 04.09.2020 на офіційному сайті Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» https://www.naftogaz.com в статті під заголовком: «Газопостачальні компанії РГК з 1 серпня не розраховуються з Нафтогазом за газ для населення», а саме:
- «Газопостачальні компанії РГК з 1 серпня не розраховуються з Нафтогазом за газ для населення».
- «Газопостачальні компанії (газзбути), що працюють під брендом Регіональна газова компанія (РГК), з 1 серпня 2020 року припинили здійснювати оплату природного газу, який вони отримали від НАК «Нафтогаз України» під час дії спецобов'язків (ПСО)».
- «Попри збільшення платежів у січні-липні 2020 року, борг газзбутів за природний газ для потреб населення зріс порівняно з початком минулого опалювального сезону на 1, 116 млрд грн (з них 0, 338 млрд грн - РГК) та склав станом на 31.08.20 24, 091 млрд грн (з них 12, 826 млрд грн - борг газзбутів РГК)».
- «За липень (останній місяць дії ПСО) газзбути РГК отримали від Нафтогазу природний газ для населення на 340 млн грн, проте в серпні 2020 року перерахували лише 700 тис. грн.».
3. Зобов'язати Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) не пізніше наступного дня після набрання рішенням у даній справі законної сили розмістити на власному офіційному веб-сайті https://www.naftogaz.com спростування недостовірної інформації, поширеної про Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія», шляхом викладення повідомлення наступного змісту: «Інформація, яка зазначена у статті «Газопостачальні компанії РГК з 1 серпня не розраховуються з Нафтогазом за газ для населення», зокрема:
- «Газопостачальні компанії РГК з 1 серпня не розраховуються з Нафтогазом за газ для населення».
- «Газопостачальні компанії (газзбути), що працюють під брендом Регіональна газова компанія (РГК), з 1 серпня 2020 року припинили здійснювати оплату природного газу, який вони отримали від НАК «Нафтогаз України» під час дії спецобов'язків (ПСО)».
- «Попри збільшення платежів у січні-липні 2020 року, борг газзбутів за природний газ для потреб населення зріс порівняно з початком минулого опалювального сезону на 1, 116 млрд грн (з них 0, 338 млрд грн - РГК) та склав станом на 31.08.20 24, 091 млрд грн (з них 12, 826 млрд грн - борг газзбутів РГК)».
- «За липень (останній місяць дії ПСО) газзбути РГК отримали від Нафтогазу природний газ для населення на 340 млн грн, проте в серпні 2020 року перерахували лише 700 тис. грн.» за 04.09.2020 року є недостовірною та такою, що паплюжить та принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія». Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» спростовує дану недостовірну інформацію».
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 32/2, 8 поверх, ідентифікаційний код 37401646) 1 (одна) грн. 00 коп. - моральної шкоди та 6 306 (шість тисяч триста шість) грн. 00 коп. - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 14.12.2020.
Суддя Т.Ю.Кирилюк