ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.12.2020Справа № 910/13415/20
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО"
про стягнення 26 427,77 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Секретар судового засідання Холодна Н.С.
Представники сторін: без виклику.
Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" про стягнення 26 427,77 грн., з яких 24 289,50 грн. сума страхового відшкодування, 1 783,88 грн. пені, 354,39 грн. 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13415/20 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
02.10.2020 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій повідомив суд, що відповідачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 24 289,50 грн., тому провадження в цій частині просив закрити. Вимоги в іншій частині підтримав.
12.10.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про сплату ним страхового відшкодування та просив закрити провадження у справі в цій частині вимог. Проти вимог про стягнення 1 783,88 грн. пені та 354,39 грн. 3% річних з простроченої суми заперечував, посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачені таки види фінансових санкцій за позадоговірні зобов'язання у сфері страхування як пеня та 3% річних.
22.10.2020 позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечував проти викладених відповідачем у відзиві обставинах.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
20.07.2017 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (позивач, страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202.17.2363014.
Відповідно до договору позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу "КІА", державний реєстраційний № НОМЕР_1 (застрахований автомобіль).
Як встановлено судом, 26.07.2019 у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "КІА", державний реєстраційний № НОМЕР_1 та автомобіля марки "SKODA", державний реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який допустив зіткнення з транспортним засобом "КІА", державний реєстраційний № НОМЕР_1 .
Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України.
Дорожньо-транспортна пригода була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом).
Суд визнає Європротокол, як належний та допустимий доказ у справі, виходячи з наступного.
Так, з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 p., яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених п. 33.2 ст. 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("європротокол") без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.
Відповідно до абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху України, що кореспондуються із п. 33.2 ст. 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.
На виконання Закону України від 17.02.2011, Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 №274/2011 інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (надалі - Інструкція).
Відповідно до вказаної вище Інструкції, у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються, та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Як вбачається із повідомлення про ДТП від 26.07.2019, повідомлення заповнене обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце ДТП, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми.
Із даного євпропротоколу вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталась 26.07.2019 о 15:50 год. у м. Києві, автомобіль SKODA", державний реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 здійснив зіткнення з автомобілем "КІА", державний реєстраційний № НОМЕР_1 . Схема дорожньо-транспортної пригоди та обставини при яких вона мала місце, а саме наїзд на автомобіль, не викликає сумнівів щодо вини водія автомобіля "SKODA", державний реєстраційний № НОМЕР_2 ОСОБА_2 в ДТП.
Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв'язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.
Суд за змістом Європротоколу встановив обставини скоєння ДТП та особу, відповідальну за заподіяну шкоду.
Отже, дослідивши пункти европротоколу, які заповненні учасниками дорожньо-транспортної пригоди та містять інформацію про вказану подію, суд дійшов висновку про наявність страхового випадку.
З урахуванням змісту ст. 979 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися судом у кожному конкретному випадку.
Суд також, встановив, що страховик за договором добровільного страхування прийняв спірний Європротокол, як належний доказ настання страхового випадку і виплатив за ним відшкодування, звернувся з даним позовом до суду про відшкодування здійснених виплат зі страховика винної особи.
Згідно з ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Позивачем було виплачено потерпілій особі у вищевказаному ДТП, страхове відшкодування у розмірі 24 289,50 грн. на основі рахунку-фактури № 0000000805 ПАТ "Українська автомобільна корпорація" від 27.07.2019, що підтверджується платіжним доручення № 511 від 12.08.2019.
За розрахунком Позивача вартість матеріального збитку відповідно до розрахунку страхового відшкодування з урахуванням фізичного зносу становить 24 289,50 грн.
Судом враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, а отже виникло право вимоги до відповідача в розмірі 24 289,50 грн.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону N1961-IV, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АО/3837290 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком, у межах суми, що перейшла до позивача (24 289,50 грн.), з урахуванням того, що франшиза за полісом № АО/2467490 дорівнює 0 грн., тобто 24 289,50 грн.
Поясненнями сторін, наявними у матеріалах справи платіжним дорученням № 14821 від 15.09.2020 р. стверджується факт сплати відповідачем на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 24 289,50 грн. після звернення позивача в суд з указаним позовом.
Оскільки заявлена до стягнення сума шкоди у розмірі 24 289,50 грн. відповідачем сплачена після звернення позивача в суд з указаним позовом, предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, то провадження у справі в частині вимог про стягнення 24 289,50 грн. шкоди відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України підлягає закриттю.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 354,39 грн. 3% річних за період з 11.03.2020 по 04.09.2020 суд відзначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач 04.12.2019 звернувся до Відповідача з Заявою № 7664/07-3.19.1960, яку Відповідач отримав 09.12.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення пошитого відправлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
При цьому судом взято до уваги, що Заяву на виплату страхового відшкодування Відповідач отримав 09.12.2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. Граничний строк для здійснення страхової виплати за полісом є 09.03.2020.
Відповідно до ст. 36.2 Закону України №1961 страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 354,39 грн.
Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 1 783,88 грн. за період з 11.03.2020 по 04.09.2020 суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 3 статті 20 Закону України "Про страхування" - при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Статтею 36 (п. 36.5.) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За розрахунком позивача пеня за прострочку виплати страхового відшкодування становить 1 783,88 грн.
Суд погоджується з розрахунком пені позивача, визнає його обґрунтованим, у зв'язку з чим задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 783,88 грн. пені.
Заперечення відповідача з приводу правомірності стягнення з нього 1 783,88 грн. пені та 354,39 грн. 3% річних з простроченої суми безпідставні, оскільки спростовуються вище наведеними вимогами чинного законодавства.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то судовий збір покладається на нього.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" в частині стягнення пені та 3% річних задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ідентифікаційний код 16285602) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2, ідентифікаційний код 36086124) 354 (триста п'ятдесят чотири) грн. 39 коп. 3% річних, 1 783 (одну тисячу сімсот вісімдесят три) грн. 88 коп. пені та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині вимог про стягнення 24 289,50 грн. шкоди провадження у справі № 910/13415/20 закрити.
Рішення набирає законної сили в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 07.12.2020
Суддя І.І. Борисенко