08.12.2020 м. Ужгород Справа № 907/772/19
Господарський суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Ушак І.Г.
за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ«ВіЕйБі Банк» Луньо І.В., м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна», с. Пилипець Закарпатської області
про стягнення 16800,00 грн.
представники:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився
Позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки відповідач всупереч умов договору № П-1/13 оренди нежитлового приміщення від 1.06.13 не сплатив орендної плати за листопад 2013р., внаслідок чого виникла заборгованість на суму 16800,00 грн.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не забезпечив участі уповноваженого представника у судовому розгляді справи, не надав відзиву на позов.
За таких обставин розгляд справи здійснюється за наявними у ній матеріалами в порядку передбаченому ст. 178 ГПК України.
Вивчивши матеріали справи, керуючись законом, суд дійшов висновку про відмову у позові повністю.
При цьому суд виходив з наступного.
Позивач звертаючись до суду з вимогами, що є предметом спору, посилається на наявність договірних відносин ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Фортуна» відповідно до договору № П-1/13 оренди нежитлового приміщення від 1.06.13 та невиконання останнім обов'язку з оплати орендної плати за листопад 2013р. На підтвердження позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи незавірені жодним чином ксерокопії зазначеного договору та акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.06.13.
Відповідно до т. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона згідно ст. 74 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом; копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством; учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу; учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу; якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
У даній справі не вбачається можливим витребувати оригінали письмових доказів поданих позивачем у незавірених копіях, оскільки останній не забезпечив участі уповноваженого представника у судовому розгляді справи; ухвали суду від 12.10.20 та від 3.11.20, які надсилалися судом позивачу за трьома повідомленими ним адресами (1001, м. Київ, вул. Прорізна, 8; 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т; 01054, м. Київ, вул. Гончарова, 35), повернуті до суду з відміткою установи зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Приписами ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи, а у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Крім того, положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.
Отже, на учасника судового процесу прямо покладено обов'язок не лише зазначати місцезнаходження та інші контактні данні під час подання процесуальних документів, але й своєчасно повідомляти суд про зміну таких даних.
Згідно ч. 4 ст .13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За наведених фактичних обставин справи, оскільки позивачем на підтвердження обставин перебування сторін даного спору у договірних відносинах та наявності боргу відповідача надано лише незавірені копії договору оренди та акту прийому-передачі нежитлового приміщення і в суду відсутня можливість для реалізації власного права на витребування оригіналів зазначених доказів через відсутність позивача за раніше повідомленими суду адресами, суд не приймає до уваги ці докази.
З огляду на наведене, твердження позивача про наявність боргу відповідача зі сплати орендної плати за листопад 2013р. за договором оренди на суму 16800,00 грн. як підстава позовних вимог про стягнення цієї суми не доведене жодними доказами у справі, відтак - позовні вимоги не підлягають задоволенню, у позові належить відмовити.
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на останнього.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 178, 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. У позові відмовити повністю.
2. Судові витрати позивача за розгляд даної справи покласти на позивача.
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 14.12.20
Суддя Ушак І.Г.